Антропологічне спостереження за «тюменськими прибульцями» у Львові, або Вата, на вихід!..

Данчишин Назар

Назар Данчишин

Після духового піднесення, яке відчув у шляхетному товаристві справжніх українських аристократів на зустрічі з неперевершеною мисткинею Зоєю Лісовською, а особливо після короткого спілкування з гостею про її потрясні картини та значення в моїй скромній долі постаті її батька Роберта Лісовського, автора герба ОУН, раптово занурився в реалії, що найкрасномовніше проявляються в салонах львівських маршрутівок. Продовжити читання “Антропологічне спостереження за «тюменськими прибульцями» у Львові, або Вата, на вихід!..”

Стус: крик і кроки

Данчишин Назар

Назар Данчишин 

80 років від дня народження Василя Стуса виповнилося 6 січня 2018 року. Поплічники ж тих, хто закатував поета-політв’язня, коверзують над пам’яттю про нього вже впродовж десятків літ, і, що симптоматично, особливо активізувалися в рік ювілею. Скандал щодо вирізаної зі сценарію фільму про Василя Стуса сцени суду, унаслідок якого поет удруге опинився в совєцьких концтаборах, – це черговий доказ ницости його вбивць, які поки що, на жаль, непокарані ні історією, ні законом Української держави. «Адвокат», що посприяв засудженню «підзахисного», ніяк не вгамується і, вочевидь, не без указівок своїх кремлівських господарів, продовжує руйнівну діяльність проти української нації. Та це ніколи не стане приводом потурати перевертням і колаборантам, а навпаки – про прямостояння Василя Стуса в житті і творчості варто говорити значно більше і на повен голос. #медведчукМиНеЗабули      

… Та йди й крізь смерть. Не обривайся з крока.
Аж там спочин. Твій нездоланний жах.

(Василь Стус, із вірша для Ірини Стасів-Калинець) Продовжити читання “Стус: крик і кроки”