Дух молодого оунівця

Маловідомі сторінки історії
До 110-річчя від дня народження
члена ОУН Михайла Джерджа

Існування незалежної Української держави у ХХІ столітті тісно пов’язане з попередніми етапами історичного розвитку українського народу, ґрунтовне та максимально об’єктивне дослідження яких відіграє винятково важливу роль у національній історіографії.

Упродовж семи десятиліть архівні дані про українських повстанців і, зокрема, про активного члена ОУН Михайла Джерджа, син професора, а згодом директора Станиславівської української державної гімназії, були засекречені, і ми нічого точно про них не знали. Вільний доступ громадянам до документів КДБ та конфіскованих радянською спецслужбою матеріалів ОУН-УПА в Україні відкрили з 2015 року. Тож нині існує потреба донесення до громадськості фактів з історії боротьби ОУН-УПА під час та після Другої світової війни. Продовжити читання “Дух молодого оунівця”

Які вони, дружини Провідників ОУН?

Жіноче товариство імені Ольги Басараб та Олени Теліги разом із Організацією Українських Націоналістів підготували і видали збірку нарисів «Дружини провідників», яка розповідає про долі дружин керівників ОУН від 1929 року до сучасних днів.

Проєкт присвячено 130-літтю з дня народження видатного борця за незалежність України, голови Проводу українських націоналістів в 1938—1964 рр., одного із організаторів Української військової організації, в’язня німецьких концтаборів, полковника Андрія Мельника. Продовжити читання “Які вони, дружини Провідників ОУН?”

У День Вікіпедії — подякуй улюбленому вікіпедистові!

15 січня 2020, у 19-й день народження Вікіпедії відзначають глобальну спільноту волонтерів, які допомагають збирати джерела, перевіряти інформацію та редагувати статті.

Цього року наша дивовижна спільнота добровольців внесла до Вікіпедії понад 565 мільйонів правок, в тому числі майже 3 мільйони правок до українського розділу Вікіпедії, допомагаючи зробити безкоштовні знання доступними для всіх і усюди.

Ви сьогодні подякували улюбленому вікіпедистові?

Чи знаєте ви, що Вікіпедія доступна понад 300 мовами? Стаття про «коня» перекладена на більшість із них, але статті про конкретні породи, такі як жемайтські коні, доступні лише у кількох, включаючи українську https://uk.wikipedia.org/wiki/Жемайтський_кінь. Вікіпедисти-поліглоти перекладають статті на кілька мов щодня. Приєднуйтеся!

Автор фото Tomas Čekanavičius, поширення  на умовах Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported.

Культурна референтура ОУН оголошує другий Всеукраїнський конкурс патріотичних творів імені Олени Теліги та Олега Ольжича

Всеукраїнський конкурс патріотичних творів імені Олени Теліги та Олега Ольжича започаткований 3 лютого 2019 року з нагоди 90-річчя створення Організації Українських Націоналістів ― провідної політичної сили української нації в послідовній, безкомпромісній, жертовній боротьбі  за відновлення Української Самостійної Соборної Держави. Продовжити читання “Культурна референтура ОУН оголошує другий Всеукраїнський конкурс патріотичних творів імені Олени Теліги та Олега Ольжича”

Творчість націоналістичних революцій

Ярослав Оршан
Париж, 1938

В усіх великих революціях новітнього часу повторюється два її типи: творчий і розкладовий. Наразі треба відповісти на питання: коли можна говорити взагалі про революцію, саму по собі, без огляду на її будуючу або розкладову силу?

В бурях кожної справжньої революції зударяються з собою історичні сили, тенденції двох епох, непримиримі життєві постуляти поколінь у вирішальному бою. Завжди йде тут про «або-або», завжди стоїть за розгорнутою боротьбою, що тривала може вже десятиліття у виді певних терть – доля, переконання про «грань двох епох». Отже коли десь в Андорі громадяни горлають на вулиці, або в південній чи середущій Америці відбувається один із безчисленних путчів, повалення якогось пануючого клану, зміна державної форми, стрілянина між військом і масами, барикади й т. п. – то все це може, щоправда, бути супровідним явищем революції, але само по собі це ще не справжня революція. Продовжити читання “Творчість націоналістичних революцій”

Інтерв’ю з Оксаною Забужко у проєкті Назара Данчишина  «Мистецькі прогулянки з МІОКом»

Говорили про становлення творчої особистості, вплив покоління шістдесятників і загалом української традиції, працю над новим романом, соборність, ролю діаспори в поширенні української культури та багато іншого. Розмова відбувалася восени під час львівського книжкового форуму, але не втратила актуальності й сьогодні. Приємного перегляду! Продовжити читання “Інтерв’ю з Оксаною Забужко у проєкті Назара Данчишина  «Мистецькі прогулянки з МІОКом»”

Андрій Мельник: «Будіть віру в прийдешнє»

Юрій ШАПОВАЛ,
професор, доктор історичних наук

Розпочну з сентенції, що стосується не лише Андрія Мельника. Часто цитують слова Хілона зі Спарти: «Про мертвих або добре, або нічого». Проте це не повне цитування. Спартанський політик, реформатор, законодавець і поет казав: «Про мертвих або добре, або нічого, крім правди».

Якраз правди і бракує в розповідях про Андрія Мельника. До слова, бракує, власне, розповідей: кількість публікацій про нього не така вже велика. Тим часом, поза сумнівом, це цікавий персонаж для істориків, доля якого відбила колорит, специфіку і драматизм епохи, в яку йому довелося жити і діяти. Продовжити читання “Андрій Мельник: «Будіть віру в прийдешнє»”

Кандибина − погляд через століття

 

Передмова

Пам’ятаймо землю своїх предків

Краєзнавець із Конотопа, автор книг ,,Козацькому роду нема переводу’’, ,,Липовецьк’’ та ,,Фортеця над Єзучем’’ Галина Гайдук залишила цікаві історичні дослідження про свій рідний край – Кандибину. Це край, овіяний легендами, адже він пов’язаний із родом Кандиб. Після того, як цей рід розрісся, його гілки з’явилися у Глухові, Кролевці, Ромнах, а також Білопіллі, де народився батько Олега Кандиби (Ольжича) – Олександр Кандиба, відомий як поет Олександр Олесь. Усе вказує на те, що вони були нащадками конотопських сотників Кандиб. В інтерв’ю кореспонденту газети ,,Сільські горизонти’’ Марині Крютченко вчитель із села Курилівки Анатолій Бабін розповів, що один із синів Андрія Кандиби – Федір, який був позбавлений батьком спадщини, − возив товар на продаж до Астрахані і по дорозі помер. Олександр Олесь також писав, що його прадід, займаючись промислом, помер по дорозі до Астрахані. Якщо це лише збіг, то дуже дивовижний.

Отож, ознайомимося із розповіддю Галини Гайдук. Продовжити читання “Кандибина − погляд через століття”