Що пам’ятатимуть нащадки…

 

Про необхідність вшанування синів України у містах їх проживання та актуальну роботу по Ю. Бойко-Блохину у Миколаєві. 

Автор: Микола Георгійович Матіюк, переможець загальноміського конкурсу «Городянин року – 2014» у м. Миколаєві.

У всьому світі, завжди і скрізь вшановують та цінують тих особистостей, які все своє життя поклали на терези боротьби за свою націю і державу. Суть національної пам’яті як державотворчої рушійної сили, що виступає надзвичайно цінним сукупним досвідом поколінь, – якраз і полягає у тому, щоб не дозволити етносам та їх націям забувати своїх героїв-достойників, бо саме на них акцентував увагу ще в1935 році у вірші «Незнаному воякові» великий Ольжич (1907-1944рр.):

 «Державу не твориться в будучині,
   Державу будується нині.
   Це люди на сталь перекуті в огні,
   Це люди , як брили камінні».

Сьогодні у нашій незалежній державі справжнього Українця-Героя Олега Ольжича (Олега Олександровича Кандибу) – всебічно обдаровану Людину й Патріота-Націоналіста, Вченого і Поета, Політика і Воїна-Борця, що віддав все своє життя служінню українському народові у боротьбі за Українську Державу та згинув мученицькою смертю у нацистському концентраційному таборі Продовжити читання “Що пам’ятатимуть нащадки…”

БАТЬКІВЩИНА МОВИ МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА

Болем в серці різонула звістка про кончину видатного українського поета і перекладача, лауреата премії імені Василя Стуса, палкого борця за престиж і чистоту української мови, рятівника чорнобильських дітей Мойсея Фішбейна. Чомусь подумалось, що не тільки  хвороби і страхи, навіяні корона-вірусом, але й вболівання за стан української мови і літератури, які на думку аналітиків останнім часом піддаються згубним утискам ( ворохоблять Закон про мову, викидають із шкільних програм вивчення української літератури, нівелюють українську культуру, зрештою позбавляють державної підтримки могутню трибуну демократії і національного поступу, мужню «вчительку» і борця за державність України, славну без перебільшення всенародну письменницьку газету «Літературна Україна») призвели до передчасної втрати справжнього патріота України Мойсея Фішбейна, з яким мене вперше звела доля в Києві на початку літа 1991 року під час Міжнародної наукової конференції «Проблеми українсько-єврейських відносин». Продовжити читання “БАТЬКІВЩИНА МОВИ МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА”

Микола Плав’юк: «ОУН є на правильному шляху…»

Микола Плав’юк (до 95-ліття з дня народження) 5 червня цього року виповнюється 95 років з дня народження Миколи Плав’юка – українського націоналіста, видатного українського політичного і громадського діяча – останнього Президента УНР у екзілі, Генерального секретаря і Голови СКВУ, Голови ОУН з 1979 по 2012 рік.

Він народився 5.06.1925 в селі Русів на Станіславівщині (тоді окупованій Польщею) в селянській родині з міцними українськими національними традиціями. В шкільні роки вступив до Пласту і до ОУН. Із 1944 року перебував на еміграції. Фахову економічну освіту отримав в університетах Мюнхена (Німеччина) і Монреаля (Канада). Із 1950 року жив із родиною в Канаді, де став одним із найактивніших діячів української емігрантської громади: 10 років він очолював Українське Національне Об’єднання Канади, працював у структурах ОУН, долучився до створення Світового Конгресу Вільних Українців (1967), був обраний спочатку Генеральним секретарем СКВУ, а згодом (1978) – його Головою. Продовжити читання “Микола Плав’юк: «ОУН є на правильному шляху…»”

ТАНГО ДОРОСЛОЇ ЖІНКИ

Інна Ковальчук

Тетяна Череп-Пероганич Танго не для нас : поезії / Тетяна Череп-Пероганич. – Біла Церква : Час Змін Інформ, 2020. – 116 с.

Хто вона – лірична героїня поетеси Тетяни Череп-Пероганич? Така різна, така непередбачувана, ніжна і сильна водночас, горда і мрійлива? Кохання в поетичній збірці «Танго не для нас» чимось подібне до Ахматівського «поєдинку рокового»: воно не ідилічне, не спокійно-врівноважене, не безтурботно-щасливе. В більшості віршів перед читальником розгортаються драматичні моменти, які нікого не залишать байдужим. Поряд з цим – щемлива довірливість, інтимність, сповідальність роблять кожен текст не камерним, а загальнолюдським, зрозумілим практично кожному. Немовби оголена жіноча сутність промовляє голосом поезії: Продовжити читання “ТАНГО ДОРОСЛОЇ ЖІНКИ”

Ніжна-преніжна колаборація

Богдан Пастух

Ця гостроактуальна стаття відомого літературознавця і критика, кандидата філологічних наук Богдана Пастуха підготовлена для чергового числа журналу «Українська культура». З дозволу автора публікуємо її тут у рамцях співпраці «УК» і Культурної референтури ОУН, зважаючи на суспільну значимість проблематики, яку осмислює автор, і потребу ширшої її рецепції –  також як анонс третього (за травень-червень) числа «Української культури».

 

Ситуація, що склалася цього року довкола Національної премії імені Тараса Шевченка, звістує нам про кілька важких та важливих проблем, що постають на тілі нашої культури. Автор цих рядків говоритиме від себе як від звичайного споживача музики, літератури, театру та інших мистецьких форм, що їх оцінює журі згаданої премії. Та передовсім мова тут піде про літературу, яка все більше витискається з життя сучасної людини.

Всі, хто бодай трохи стежить за сучасною українською культурою, розуміли, що основну мистецьку премію країни потрібно змінювати, змінювати сам концепт, щоб раз і назавжди відмовитися від темних «договорняків», «черг», «вислуги років», тобто усього того, що компрометувало цю премію. Продовжити читання “Ніжна-преніжна колаборація”

Конкурсні роботи учасників другого Всеукраїнського конкурсу патріотичних творів імені Олени Теліги та Олега Ольжича

Кирста Богдан

Прикарпатський національний університет
ім. Василя Стефаника, філологічний факультет,
4 курс, 21 рік

Нас із дитинства вчили,
що всі ми –
нащадки своїх батьків:
очка мамині, носик татовий,
а далі,
наче сумнів у спорідненості,
пошук все нових і нових
рис обличчя, відтінків характеру,
дій, звичок і помилок. Продовжити читання “Конкурсні роботи учасників другого Всеукраїнського конкурсу патріотичних творів імені Олени Теліги та Олега Ольжича”

Конкурсні роботи учасників другого Всеукраїнського конкурсу патріотичних творів імені Олени Теліги та Олега Ольжича

Назарова Анастасія

Бахмутська загальноосвітня школа
І – ІІІ ступенів № 18 ім. Дмитра Чернявського,
11 років

Біографія прапорця


Анна зайшла в кімнату. Вона розглядалася навкруги. На стінах новенькі шпалери. Вікно прикрашає вишуканий  тюль. На підвіконні красуються фіалки. Ліжко прикрите килимком під колір меблів. Піаніно, хоча стареньке, але досить непогано збереглося. Видно, що на ньому грало не одне покоління. Можна сказати –  сімейна реліквія. Шафа та письмовий стіл – все в одній кольоровій гамі. Дуже пристойна кімната. Анна закінчила огляд і присіла на стілець за стіл. Вона вперше була в кімнаті у подруги. Продовжити читання “Конкурсні роботи учасників другого Всеукраїнського конкурсу патріотичних творів імені Олени Теліги та Олега Ольжича”

Українська Вікіпедія відвойовує популярність у російської

Юрій Пероганич,
генеральний директор Асоціації
підприємств інформаційних технологій України,
співзасновник ГО «Вікімедіа Україна»

З року в рік зростає популярність Вікіпедії українською мовою (далі — української Вікіпедії), як в Україні, так і у світі. За підсумками квітня 2020 встановлений черговий рекорд — місячне число переглядів сторінок української Вікіпедії досягло 101 млн, в тому числі 89 млн переглядів було з України і 12 млн з  територій інших країн.

Якими ще мовами переглядають Вікіпедію з території України, і яка динаміка цих переглядів з плином часу? Нижче, а також на графіках на початку статті — відповіді на ці питання. Продовжити читання “Українська Вікіпедія відвойовує популярність у російської”

Конкурсні роботи учасників другого Всеукраїнського конкурсу патріотичних творів імені Олени Теліги та Олега Ольжича

Бобровська Ксенія

КЗ «Ганнівський НВК «СЗШ-ДНЗ»
Верхньодніпровської районної ради
Дніпровської обл.,
5 клас

Сонечко

Я – сонечко!.. Мені дуже приємно й радісно відчувати себе ним, адже я маленька й золотокоса дівчинка, майже, як воно. Я маю дужі промені, які обіймають всю мою безмежну й багату землю – рідну Україну! З висоти я бачу дорогу оселю, моїх батьків, садки й левади, друзів і мою рідну школу. А там ген-ген біжать дітлахи до річки, косарі йдуть на косовицю, лелека кружляє над батьківським обійстям… Весело й затишно на моїй рідній Батьківщині! Лунає щебіт солов’їний, ллється лагідна пісня дівоча… І все це – моя Україна, а я – сонечко, яке повинно оберігати спокій на моїй рідній землі, обігрівати й захищати від холоду й ненасті. І я впораюсь, адже я, хоч і маленьке сонечко, маю теплі і дужі промені, бо я українка!!!