ІДЕЇ КОНСТРУКТИВНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ ІВАНА ФРАНКА

Микола Сулятицький,
Голова  Івано-Франківської обласної ОУН

«Мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів»[1] – наголошував у часи радикальних суспільних перемін 1905 року Іван Франко в «Одвертому листі до галицької української молодежі». Тут же він закликає стати до «великої праці – здвиження нашої національної будови в усій її цілості» [2] – тобто, витворити тривкий становий хребет української нації з майбутнім простуванням до постання незалежної соборної держави на усіх її етнічних територіях. Погодьмось, що висловлювати такі відверті державницькі сентенції в тодішній затхлій атмосфері суспільно-політичного безпросвіття під’яремної Галичини було досить поступовою дією у формуванні нової східноєвропейської нації. Продовжити читання “ІДЕЇ КОНСТРУКТИВНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ ІВАНА ФРАНКА”

Зброяр духу єднання

Микола Сулятицький,
Голова Івано-Франківської обласної ОУН,
член НСЖУ.

Cкелею українського духу постає нове понад півтисячі сторінкове видання (яке появилося на світ у Косівському видавництві «Писаний камінь») знаного в Україні письменника, гостроактуального журналіста, члена НСПУ і НСЖУ, лауреата Рівненської обласної літературної премії і лауреата Івано-Франківської обласної журналістської премії ім. Богдана Бойка, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії і повсякчас невтомного оборонця національної ідеї Миколи Симчича. Відрадно, що цьогоріч за цю книгу автор був удостоєний міської премії імені Івана Франка і він, небавом, у першій декаді вересня перевеслитиме свій сімдесятилітній життєвий ужинок… Продовжити читання “Зброяр духу єднання”

ТВОРЦІ НОВОГО ЕТАПУ

(У 25-.ліття жертв похідних груп ОУН. Промова Голови ПУН-у
О. Штуля-Ждановича на відзначенні у Торонто й Монреалі)

Важко і боляче говорити про втрату найближчих, найкращих, тих, що вмираючи, відривали нам кусники серця й душі та забирали їх навіки в могилу. Але серед життя на чужині, серед туги за високим і прекрасним, що може бути для нас світліше, як спогад про ті дні, коли ми були молоді й знаходили в собі силу та відвагу «життя на опашку носить» і тією силою упокорювали смерть, заставляли її приходити, за словами О. Ольжича,- «ЯК служка, бентежно, несміло» … Продовжити читання “ТВОРЦІ НОВОГО ЕТАПУ”

АНДРІЙ МЕЛЬНИК – НА ТЛІ ІСТОРИЧНОЇ ДОБИ XX СТОЛІТТЯ

Микола Плав’юк,
Голова ОУН (1979-2012)

В історії українського народу XX століття знаменне тим, шо в ньому було нав’язано до державних традицій княжої і козацько-гетьманської доби і золотими літерами в історичний календар закарбовано 22 січня 1918 і 1919 рр.

(Незалежність і Соборність УНР), 19 жовтня і 1 листопада 1918 року (Західноукраїнська Народна Республіка), 15 березня 1939 року (Карпато-Українська Держава), 24 серпня і 1 грудня 1991 року (Українська Держава).

Ці дати об’єднані одною спільною ідеєю — Державна Незалежність! Але вони також пов’язані з діями провідних постатей, які успішно кристалізували цю ідею в конкретні вияви дії і боротьби за її реалізацію і довели до успішного завершення нашого державотворення.

Одним чи з не найбільш відповідальних етапів того процесу, на мою думку, був період Директорії УНР, зокрема 1919 рік. З огляду на небезпеку боротьби з червоною і білою російськими арміями, без допомоги зовнішнього світу, зокрема переможців Першої світової війни, деякі тогочасні українські політики втратили віру в перемогу і відійшли від державного керівництва. Продовжити читання “АНДРІЙ МЕЛЬНИК – НА ТЛІ ІСТОРИЧНОЇ ДОБИ XX СТОЛІТТЯ”

СУВОРИЙ І ВЕЛИКИЙ

Публікація Олега Штуля- Ждановича

Олег Кандиба-Ольжич, як людина та і революціонер

(Фрагменти)

Мов полум’яний метеор, промайнув крізь обрії життя О.Кандиба-Ольжич. Але коли в одній з камер бункеру з КЗ Саксенгавзені під ударами німецьких посіпак згасло його життя, метеорне світло Ольжичевої постаті ще зміцніло й перетворилося на вогненний стовп дороговказу. Постать цього пророка революції настільки величезна, що хоч ми всі її бачимо й чуємо між собою, не в силі охопити і назвати своїми словами. Бож він – це не лише поет О.Ольжич, а й Кардаш – революціонер. Не лише вчений археолог др. О.Кандиба, автор наукових праць різними мовами, а й член Проводу Українських Націоналістів. Не лише теоретик і практик розбудови української культури, а й той, що повністю і безпосередньо керував вирішальними етапами Української Революції, як – Карпатської України 1938-39 рр., Києва 1941-42 рр., так і останнім етапом найжорстокішої боротьби з німецьким варваром 1943-44 рр. Цим разом вже як Заступник Голови Проводу Українських Націоналістів. За все це й наклав головою . Продовжити читання “СУВОРИЙ І ВЕЛИКИЙ”

Що пам’ятатимуть нащадки…

 

Про необхідність вшанування синів України у містах їх проживання та актуальну роботу по Ю. Бойко-Блохину у Миколаєві. 

Автор: Микола Георгійович Матіюк, переможець загальноміського конкурсу «Городянин року – 2014» у м. Миколаєві.

У всьому світі, завжди і скрізь вшановують та цінують тих особистостей, які все своє життя поклали на терези боротьби за свою націю і державу. Суть національної пам’яті як державотворчої рушійної сили, що виступає надзвичайно цінним сукупним досвідом поколінь, – якраз і полягає у тому, щоб не дозволити етносам та їх націям забувати своїх героїв-достойників, бо саме на них акцентував увагу ще в1935 році у вірші «Незнаному воякові» великий Ольжич (1907-1944рр.):

 «Державу не твориться в будучині,
   Державу будується нині.
   Це люди на сталь перекуті в огні,
   Це люди , як брили камінні».

Сьогодні у нашій незалежній державі справжнього Українця-Героя Олега Ольжича (Олега Олександровича Кандибу) – всебічно обдаровану Людину й Патріота-Націоналіста, Вченого і Поета, Політика і Воїна-Борця, що віддав все своє життя служінню українському народові у боротьбі за Українську Державу та згинув мученицькою смертю у нацистському концентраційному таборі Продовжити читання “Що пам’ятатимуть нащадки…”

БАТЬКІВЩИНА МОВИ МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА

Болем в серці різонула звістка про кончину видатного українського поета і перекладача, лауреата премії імені Василя Стуса, палкого борця за престиж і чистоту української мови, рятівника чорнобильських дітей Мойсея Фішбейна. Чомусь подумалось, що не тільки  хвороби і страхи, навіяні корона-вірусом, але й вболівання за стан української мови і літератури, які на думку аналітиків останнім часом піддаються згубним утискам ( ворохоблять Закон про мову, викидають із шкільних програм вивчення української літератури, нівелюють українську культуру, зрештою позбавляють державної підтримки могутню трибуну демократії і національного поступу, мужню «вчительку» і борця за державність України, славну без перебільшення всенародну письменницьку газету «Літературна Україна») призвели до передчасної втрати справжнього патріота України Мойсея Фішбейна, з яким мене вперше звела доля в Києві на початку літа 1991 року під час Міжнародної наукової конференції «Проблеми українсько-єврейських відносин». Продовжити читання “БАТЬКІВЩИНА МОВИ МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА”

Микола Плав’юк: «ОУН є на правильному шляху…»

Микола Плав’юк (до 95-ліття з дня народження) 5 червня цього року виповнюється 95 років з дня народження Миколи Плав’юка – українського націоналіста, видатного українського політичного і громадського діяча – останнього Президента УНР у екзілі, Генерального секретаря і Голови СКВУ, Голови ОУН з 1979 по 2012 рік.

Він народився 5.06.1925 в селі Русів на Станіславівщині (тоді окупованій Польщею) в селянській родині з міцними українськими національними традиціями. В шкільні роки вступив до Пласту і до ОУН. Із 1944 року перебував на еміграції. Фахову економічну освіту отримав в університетах Мюнхена (Німеччина) і Монреаля (Канада). Із 1950 року жив із родиною в Канаді, де став одним із найактивніших діячів української емігрантської громади: 10 років він очолював Українське Національне Об’єднання Канади, працював у структурах ОУН, долучився до створення Світового Конгресу Вільних Українців (1967), був обраний спочатку Генеральним секретарем СКВУ, а згодом (1978) – його Головою. Продовжити читання “Микола Плав’юк: «ОУН є на правильному шляху…»”