Головні хіти Незалежності на Співочому полі.

Олександр Вакуленко, фото автора.

Концерт ,,Головні хіти Незалежності. 30 років. 30 пісень. 30 артистів.’’ організований телеканалом М2 за підтримки Українського культурного фонду, який відбувся 4 вересня 2021 року у Києві на Співочому полі викликав найкращі почуття. Адже пролунали улюблені пісні українців, а також привітання від артистів із Днем Незалежності України. Таким чином концерт став продовженням святкування тридцятиріччя Незалежної України. Протягом усього цього часу українське музичне мистецтво продовжувало розвиватися опираючись на творчу спадщину минулих поколінь. Тому у свій репертуар артисти включили пісні із золотого фонду української естради, такі як ,,Червона рута’’, ,,Квітка душа’’, ,,Одна калина’’, ,,Край’’, ,,Минає день, минає ніч’’, ,,Дикі танці’’ так і нові музичні твори.

Продовжити читання “Головні хіти Незалежності на Співочому полі.”

Михайло Брайчевський. Час створити музей на честь видатного історика та мислителя.

Ольга Веремійчик

«Моя кохана Україно,
Рожевих мрій блакитна даль!
У нас з тобою путь єдина,
Єдина радість і печаль…»
Михайло Брайчевський «Сповідь»

У цьому році виповнюється 20 років від дня смерті філософа і поета української історії Михайла Брайчевського – народився він 6 вересня 1924 року, помер 23 жовтня 2001 року.
Ще за життя він став знаковою фігурою своєї доби. Це була людина-енциклопедист. За час своєї інтенсивної наукової діяльності, яка тривала понад півстоліття, М. Брайчевським написано понад 600 праць, в яких автор подає власне тлумачення багатьох історичних подій.

Продовжити читання “Михайло Брайчевський. Час створити музей на честь видатного історика та мислителя.”

Пам’ять серця – полеглим захисникам України.

Олександр Вакуленко

фото автора

29 серпня 2021 року в День пам’яті захисників України у Києві на Михайлівській площі відбулися Меморіальні заходи ,,Пам’ять серця’’.

В цей день 2014 року під час виходу із Іловайського котла внаслідок підступного удару російських регулярних військ загинуло найбільше українських захисників. Ця трагедія об’єднала людей з усієї України, які із сумом згадують своїх рідних біля Стіни пам’яті полеглих захисників України в російсько-українській війні на мурах Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Продовжити читання “Пам’ять серця – полеглим захисникам України.”

Медалі “Євген Коновалець” для захисників України.

Олександр Вакуленко

Фото автора

24 серпня 2021 року в Києві відзначено 30-у річницю відновлення Незалежності України.

Зранку у цей святковий день основну увагу привернув військовий парад. Адже саме завдяки українським військовим наша країна живе й розвивається. Тому із великим емоційним підйомом та натхненням численні глядачі зустрічали військові колони, які урочисто крокували вулицями української столиці. Захоплення викликала потужна військова техніка, а також гелікоптери та літаки, які пролітали у небі. Військовий парад засвідчив готовність українських Збройних Сил відбити посягання на Україну.

Вдень розпочався вражаючий Марш захисників України. Він зібрав у своїх лавах рідних Небесної Сотні та загиблих у московсько-українській війні, поранених учасників Революції Гідності та війни, яка не стихає на Сході України, добровольців, волонтерів, медиків, військових, які не шкодуючи своїм життям та здоров’ям роблять усе щоб зупинити агресивні наміри Путіна.

Під вечір біля Військової каплиці на Аскольдовій могилі відбулося нагородження українських захисників та волонтерів медалями ,,Євген Коновалець’’, ,,Доброволець АТО’’ та ,,За гідність і патріотизм’’. Почесно отримати нагороди із рук голови ОУН Богдана Червака та голови УВО Павла Агапова. Але якою неймовірно тяжкою ціною здобувається заслужене визнання, знають тільки українські бійці та їхні вірні помічники – волонтери. Такими людьми потрібно пишатися, адже вони є творцями сучасної української історії.

Продовжити читання “Медалі “Євген Коновалець” для захисників України.”

Вшануймо світлу пам`ять Миколи Сціборського і Омеляна Сеника.

Ольга Веремійчик

«Це люди – на сталь перекуті в огні,

Це люди – як брили камінні.»

О. Ольжич

У Відозві ОУН (Основний автор – Олена Теліга) написано: «Дня 30. 8. 1941 року, о год. 19.30, від ганебного стрілу ззаду на Бердичівській вулиці Житомира, впали два великі Борці за Українську Державу й Національну Революцію, довголітні члени Проводу ОУН: Омелян Сеник-Грибівський і Микола Сціборський.»

У цьому році виповнюється 80 років від дня їхньої загибелі.

Продовжити читання “Вшануймо світлу пам`ять Миколи Сціборського і Омеляна Сеника.”

Вояка Буковинського куреня Ореста Білака французи вже 75 років із пошаною називають «Українець».

В пам’ять про Героя, який помер 23 серпня 2021 року.

Оксана Уретій (передрук із сайту armyinform.com.ua)

Невідомі сторінки українського війська: «Le 2ème Bataillon Ukrainien des Forces Françaises de L’Intérieur»

Наприкінці серпня 1944-го 75 років тому на горі Бельмон неподалік села Перфонтен, що у Франції, десятирічна дівчинка піднесла старшинам Буковинського куреня букет квітів. Так вона разом із місцевими мешканцями вітала українських вояків із переходом на бік Французького опору. Цей перехід був одним із найвідважніших вчинків Буковинського куреня у роки Другої світової війни. Тоді ж батальйон перейменували на 2-й Український Курінь ім. Тараса Шевченка. У французьких військових документах цей підрозділ значився як «Le 2ème Bataillon Ukrainien des Forces Françaises de L’Intérieur, Groupement Frontière, Sous-Région D.2.».

Продовжити читання “Вояка Буковинського куреня Ореста Білака французи вже 75 років із пошаною називають «Українець».”

Вітання Голови ОУН Богдана Червака.

Українці!

Вітаю із найбільшим святом нашої країни – Днем Незалежності!

30 років тому Верховна Рада ухвалила вікопомний Акт, яким відновлювалася Українська державність.

Однак, треба пам’ятати, що Україна як незалежна держава постала у результаті багатовікової, у тому числі збройної боротьби українців за своє, Богом дане право мати власну державу.

Ми заплатили високу ціну за право жити і бути господарем на своїй землі. Від героїв Княжої доби – до героїв російсько-української війни лежить шлях Нації до Незалежності!

У цей день синьо-жовте знамено схиляємо над могилами запорозьких козаків, січових стрільців, воїнів УНР, карпатських січовиків, дивізійників, а також підпільників ОУН і бійців УПА.

Кров пролита за Україну – священна!

Продовжити читання “Вітання Голови ОУН Богдана Червака.”

Пектораль – українська знахідка століття.

Ольга Веремійчик

Виставку «Пектораль. Знахідка століття», присвячену 50-річчю віднайдення унікальної пам’ятки скіфо-античного мистецтва – Золотої пекторалі, відкрили у Музеї історичних коштовностей України, філії Національного музею історії України.

У 1971 році (50 років тому) експедиція Інституту археології під керівництвом Бориса Мозолевського(04. 02. 1936 – 13. 09. 1993) досліджувала курган Товста Могила поблизу міста Орджонікідзе, нині Покров, що на Дніпропетровщині. Саме тут 21 червня була знайдена прикраса, яка згодом стала найвідомішою археологічною знахідкою України, – золота пектораль.

Продовжити читання “Пектораль – українська знахідка століття.”

Київ. Початок війни, 1941-й рік. Бабин Яр.

Михайло Марченко. Вояк Червоної армії, а згодом Київського куреня.

20-го вересня рано німці бігають по полю біля Борисполя поміж копицями сіна із багнетами на карабінах і шпигають під копицями. А нас під копицями по двоє. Як хто почує крик німців, то зразу вилізе на час з під копиці, а хто не прокинувся, бо змучений, то може і дістав німецьким багнетом. Хоч і поранених не було, нас того дня під Борисполем німці позганяли коло шість тисяч полонених в один табір, і так для нас цей фронт скінчився. Перше, що ми отримали того дня на харчі, то була одна картопля в лушпині і більше нічого.
Київ готувалася боронити армія Будьонного в кількості півмільйона або більше, усі мабуть попали в полон крім штабу з Будьонним. Я довідався два тижні пізніше, що німці зайшли у Київ 19-го вересня!

Продовжити читання “Київ. Початок війни, 1941-й рік. Бабин Яр.”

Київ у вересні 1941 року.

Особисті спогади члена ОУН Володимира Онищука

Пригадую вересневі дні 1941 року. Мені тоді було дванадцять років. Я мешкав у Києві по вул. Б. Хмельницького № 80 (колишня вул. Леніна) у невеличкому флігелі, який стояв всередині двору і з одного боку був двоповерховий, а з другого — триповерховий. Наша квартира була № 14. Батька звали Євген Євдокимович, маму — Галина Василівна. З нами також проживав мій брат Анатолій, який був старшим за мене на п’ять років.

Продовжити читання “Київ у вересні 1941 року.”