Вечір у Києві, присвячений дружній Грузії

Олександр Вакуленко

Олександр Вакуленко

15 березня 2019 року у Києві в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану (в приміщенні Будинку профспілок) відбулася вечірка поза форматом «Їм вдалося. Троянди, революція, війна, чудо і трішки вина», присвячена дружній Грузії.

За всю історію український та грузинський народи ніколи між собою не воювали. Навпаки, у тяжкі хвилини допомагали один одному. Адже знають, що таке несправедливість та страждання. Продовжити читання “Вечір у Києві, присвячений дружній Грузії”

Альтернатива MARUV: у Києві презентували клуб пісенної поезії

Ніна Головченко

 Ніна Головченко

14 березня 2019 літературно-мистецький клуб пісенної поезії «Світлина» поновив свою діяльність на новій локації – у Будинку письменників України в Києві.

Об’єднання «Світлина», яке очолює поетеса Лариса Петрова, гуртує творчих особистостей – поетів, композиторів і виконавців, що мають високий фаховий рівень і мистецький досвід. Тому на таких зібраннях глядач слухає не самозакоханих графоманів, а гарну поезію, якісні естрадні мелодії, романси, авторські (бардівські) композиції чи виконання з елементами оперного співу. Також тут дебютують обдаровані початківці. Продовжити читання “Альтернатива MARUV: у Києві презентували клуб пісенної поезії”

«Чи чули ви, рідні браття, як боролось Закарпаття…»

Микола Сулятицький

Микола Сулятицький


(до 80-річчя утворення Карпатської України)

 

Вже восьме десятиліття перемайнуло за небокрай нашої історичної пам’яті від часу героїчних подій постання Карпатської України напровесні українських національних сподівань та державотворчого чину, піднятого на геройстві захисників рідної землі.

Хижоворожо налаштовані сусідні Румунія і Угорщина наприкінці тридцятих з неприхованою відвертістю виявили територіальні претензії на споконвічно наші етнічні землі, зокрема після того, як лідери Закарпаття запотребували для краю автономії, маючи за приклад сусідню Словаччину, яка отримала автономний статус після так званого Мюнхенського пакту, коли частина Чехії була передана фашистській Німеччині. Особливо актуальним постало це питання після рекомендації німецького Міністерства закордонних справ керівництву Праги надати автономію і Карпатській Україні. Продовжити читання “«Чи чули ви, рідні браття, як боролось Закарпаття…»”

Шевченко у твоєму серці

Олександр Вакуленко

Олександр Вакуленко

9 березня 2019 року у Києві біля пам’ятника Тарасу Шевченку відбувся пам’ятний захід «Шевченко в твоєму серці», присвячений 205-ій річниці від дня народження великого Кобзаря. У цей день 1814 року з’явився на світ Тарас Шевченко, який до сих пір перебуває в авангарді національно-визвольної боротьби українського народу. Адже його ідеї та помисли продовжують жити у наші часи.

Віддати шану батьку української нації прийшли люди за покликом серця. Символічно, що до підніжжя величного монументу піднялася делегація і його земляків із Черкащини. Продовжити читання “Шевченко у твоєму серці”

Грані слова: Слова «отже» і «відтак» не вживаймо на свій смак!

Тетяна Кришталовська

Тетяна Кришталовська

Урок 21. Слова «отже» і «відтак» не вживаймо на свій смак!

На телебаченні, сторінках різноманітних видань і в усному мовленні надуживають словом «відтак» у невластивому значенні – «отже, тож, тому». Про цю помилку багато писали мовознавці, однак менш поширеною вона не стала.

Приклади ненормативного вживання:

  • Відчуваю його як воїна, захисника народної пісні, а відтак, і захисника України (замість «а відтак» треба вжити «а отже»).
  • Я взагалі фізично витривалий, відтак служу у морській піхоті (замість «відтак» потрібно використати «тому»).

Продовжити читання “Грані слова: Слова «отже» і «відтак» не вживаймо на свій смак!”

Націєтворчість Шевченкового слова: минуле і сьогодення

Микола Сулятицький

Микола Сулятицький

Відвага і героїзм. Чи не вперше за час нашої незалежності ми повторюємо так часто ці вирази, як повторюємо їх тепер. Прославляємо героїв визвольних змагань, присвячуємо їм чимало друкованих сторінок і влаштовуємо на їх честь щороку велелюдні академії. Творимо культ героїзму, культ тих людей, що не побоялися віддати своє життя зі зброєю в руках під час воєн, в повній нервового напруження підпільній праці, чи, як Великий Шевченко, у боротьбі цілого свого життя проти імперської  влади.

Однак, не завжди ці національні пасіонарії і їхні вчинки були зрозумілі і сприйнятливі для широкого загалу, а то, почасти, небезпечні і ворожі для заскорузло примітивно-обмежених і, як правило, зматеріалізованих прагнень. Продовжити читання “Націєтворчість Шевченкового слова: минуле і сьогодення”

Про нагородження учасників Конкурсу патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича

Богдан Червак

Оргкомітет конкурсу повідомляє:

    1. Грамоти і листи-подяки переможцям та учасникам конкурсу патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича буде надіслано на поштові адреси у березні 2019.
    2. Подарунки переможцям Конкурсу заплановано вручити у травні в Києві (точну дату і місце проведення церемонії нагородження буде повідомлено додатково).

Голова ОУН Богдан Червак

 

 

Батурин – свята земля України

Олександр Вакуленко

Олександр Вакуленко

У цьому році виповнюється 350 років, від тоді, як Батурин став столицею Лівобережної України.

Українське козацтво, не закріпивши досягнення, здобуті під час воєнних компаній у часи Хмельниччини, створенням могутньої незалежної держави – впливового гравця на політичній мапі Європи, почало втрачати ініціативу, що мало фатальні наслідки для України, яка опинилася на узбіччі історичних шляхів.

Особливо загострилася ситуація після того, як Московія та Польща, підписавши Андрусівський договір, поділили між собою українські землі. У відповідь обурена козацька верхівка на Старшинській раді в Чигирині 1668 року ухвалює рішення про об’єднання України в одну державу під протекторатом Туреччини. На жаль, у козацькому середовищі звичною справою було не так дбати про власну державу, як обирати на свою голову чергового покровителя. Продовжити читання “Батурин – свята земля України”

Одяг Шевченка

Данчишин Назар

Назар Данчишин

У що вдягаємо Тараса Шевченка сьогодні? У що він одягає нас?

 

Поза сумнівом, «Кобзар» Тараса Шевченка вивів українську літературу та українську літературну мову на небувалий раніше рівень, тож неминуче став уособлювати голос усієї бездержавної, подрібленої між імперіями нації – Шевченка читали, шанували і наслідували як на Галичині («Він був сином мужика і став володарем у царстві Духа»[1]), Буковині («Спи ж ти, руський соловію, я за тебе тужу, а як тутки зазоріє, я тебе пробуджу»[2]), Лемківщині («Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,… що їх оспівував Шевченко»[3]), так і на Наддніпрянщині («… в пилу на шляху наша мова була, і мислива рука її з пилу взяла…»[4]), Слобожанщині («Його поезія приходить на зміну народній пісні. Вона спонукає визнати, що вироблене народною думою не зникне…»[5]) й Кубані («Часті споминки про … того, земля благословенної Вкраїни котрого приязно хранить кості, привели кубанців на мисль в день Тараса пом’януть і почтить того, хто вічно сохраняється в пам’яті йому рідних»[6]). Отже, саме Шевченко став основною об’єднавчою фіґурою для українців усіх етнографічних країв. Продовжити читання “Одяг Шевченка”