Допоки в Україні пишуться, видаються і читаються книги, ми існуємо як культура й історія.

Інтерв’ю Тараса Головка з автором книги Тамарою Гундоровою.

Нинішнього року серед претендентів на лауреатство найпрестижнішої державної премії у гуманітарній сфері – Національної премії України імені Тараса Шевченка була літературна розвідка відомої літературознавиці і культуролога, доктора філологічних наук, професора, завідувачки відділу теорії літератури Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, член-кореспондента НАН України Тамари Гундорової. Вона є авторкою таких знакових книжок як «Femina melancholica. Стать і культура в ґендерній утопії Ольги Кобилянської», «Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодернізм», «Франко і/не Каменяр», «Кітч і література. Травестії», Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми» та ін.

Продовжити читання “Допоки в Україні пишуться, видаються і читаються книги, ми існуємо як культура й історія.”

Політичний актор, шпигун чи авантюрист… (або які таємниці приховує біографія Якова Макогона?)

Інтерв’ю Тараса Головка з автором книги Іваном Манолатієм.

Аби з’ясувати, ким насправді був Яків Макогін в середовищі української діаспори і який його внесок у загальну боротьбу за відновлення української державності, втраченої у 20-х роках минулого століття, ми звернулися до автора книжки «Макогін псевдо Розумовський. Уявлена українська людина» доктора політичних наук Івана Монолатія, що побачила світ нинішнього року в івано-франківському видавництві «Лілея-НВ».

Продовжити читання “Політичний актор, шпигун чи авантюрист… (або які таємниці приховує біографія Якова Макогона?)”

НАЙВИЩЕ ЩАСТЯ ПОЛКОВНИКА ПЕТРА ВОЙНОВСЬКОГО.

Олександр Панченко. (із сайту https://maidan.org.ua/2023/09/o-panchenko-nayvyshche-shchastya-polkovnyka-petra-voynovskoho/)

Передмовлюючи книгу споминів свого батька світлої пам’яті полковника Петра Войновського «Моє найвище шастя: Спомини…» (1999), яка побачила світ майже півтора десятка років тому у київському видавництві імені Олени Теліги, донька незабутнього сина України полковника-буковинця пані Оксана Базилевська, дружина мого земляка, полтавця з походження православного священика отця Юрія Базилевського, –наголошувала, що цією книгою її тато хотів «…увічнити пам’ять дорогих його серцю подруг і друзів, які, жертвуючи своїм життям, героїчно боролись за Самостійну Українську Державу… З юних літ підпільно діяв у рядах Організації Український Націоналістів, а напередодні кривавої війни з більшовиками був тереновим провідником ОУН Буковини й Басарабії. Коли стався зудар двох хижаків, батько із свідомих українців зорганізував великий Буковиський Курінь, який, додаючи довгий і небезпечний шлях, прийшов до Золотоверхого Києва, щоб у разі необхідності стати ядром збройних сил відродженої Соборної України…».

Продовжити читання “НАЙВИЩЕ ЩАСТЯ ПОЛКОВНИКА ПЕТРА ВОЙНОВСЬКОГО.”

Батальйон ,,Свобода’’ – в перших рядах захисту України.

Олександр Вакуленко. Фото автора.

З перших днів повномасштабної російсько-української війни на захист України став батальйон ,,Свобода’’.

Ввечері 24 лютого 2022 року бійці цього добровольчого підрозділу, який ще тільки перебував в процесі формування, вирушили на перше бойове завдання в аеропорт ,,Київ’’ (Жуляни). Аеропорти, як стратегічні об’єкти мали особливе значення, куди могли б висаджуватися особовий склад та техніка агресора для захоплення країни. Тому втрачати їх не можна було в жодному випадку.

Продовжити читання “Батальйон ,,Свобода’’ – в перших рядах захисту України.”

Олександр Лень. Молодь в боротьбі за Україну.

Олександр Вакуленко. Фото автора

Автор художніх творів Олександр Лень.

  Повномасштабна російсько-українська війна згуртувала українців, розкрила їхні позитивні якості. Кожен боєць, волонтер, медик робить свій внесок у протистоянні із силами зла які прийшли на нашу землю. Обличчям добровольчого батальйону “Свобода” є її люди, які полишили свої домівки, роботу, незавершені справи й взяли до рук зброю. Чимало творчих замислів було й у 23-х річного студента Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Олександра Леня, але війна змусила відкласти задумані плани.

Продовжити читання “Олександр Лень. Молодь в боротьбі за Україну.”

ПРАВДА ПРО УКРАЇНСЬКИЙ КИЇВ: ІСТОРІЯ РОЗСТРІЛЯНИХ У БАБИНОМУ ЯРУ ЧЛЕНІВ ОУН.

Богдан Червак, голова ОУН 

У світі існує чимало місць, які увічнюють пам’ять про тих, хто став жертвою загарбницьких планів нацистської Німеччини у роки Другої світової війни.

Тут упродовж 1942-1943 років німецькi окупанти закатували, за деякими підрахунками, понад сто тисяч людей різних національностей, зокрема українців, євреїв, ромів, росіян тощо.
Рiк у рік до Бабиного Яру приходять люди, щоб віддати шану полеглим, а головне — зберегти у суспільній свідомості пам’ять про трагічні дні страшної війни. На перший погляд, Бабин Яр мав би стати місцем спокою та скорботи. Адже усіх, хто знає про жахливу трагедію Бабиного Яру, об’єднує біль за невинно убієнними. Однак уже тривалий час Бабин Яр, а точніше трагічні події, пов’язані з масовими захороненнями в урочищі, збурюють громадську думку, є предметом політичних, а подекуди міжнаціональних та міжрелігійних суперечок. Так, більше чверть століття в незалежній Україні відбувається гост­ра дискусія з приводу інтерпретації подій, які відбулися в урочищі Бабин Яр у 1941–1942 роках, в тому числі щодо вшанування жертв нацистського терору. Фактично, існують два непримиренні погляди на трагедію Бабиного Яру.

Продовжити читання “ПРАВДА ПРО УКРАЇНСЬКИЙ КИЇВ: ІСТОРІЯ РОЗСТРІЛЯНИХ У БАБИНОМУ ЯРУ ЧЛЕНІВ ОУН.”

Пам’ять про Бабин Яр.

Володимир В’ятрович. З книги «Нотатки з кухні «переписування історії» – Київ, 2021.

Знищення совєтською владою центральної частини Києва після відступу стало приводом для нацистів для реалізації тут плану з “остаточного вирішення єврейського питання” – у вибухах звинуватили євреїв і їх масові розстріли представили як покарання. Але важливіше, що знищення Хрещатика створило жахливу атмосферу паралізуючого страху у місті, яка зробила можливим злочин нацистів. Лише протягом двох днів 29 та 30 вересня вбито більше як 33 тисячі євреїв Києва. Саме ці два жахливих дні перетворили словосполучення Бабин Яр, до того відомий лише киянам топонім на околиці міста, в символ одного з найстрашніших злочинів в історії людства – Голокосту. Але історія Бабиного Яру не обмежується цими днями, протягом наступних двох років нацистською окупації він став місцем вбивств та захоронень усіх, кому не було місця в створюваному Третьому Рейху. Тут вбивали військовополонених та душевнохворих. Знищували за національною ознакою ромів.

В землі Бабиного Яру поховані і ті хто відважувався із зброєю в руках протистояти нацистам – радянські підпільники та українські націоналісти. Серед понад шести сотень членів ОУН – Олена Теліга, геніальна українська поетеса та учасниця українського визвольного руху.

Продовжити читання “Пам’ять про Бабин Яр.”

Михайло Сидоржевський: «У літературі –  засилля халтури, попси, маргіналізація українського контенту»

Розмовляв Олег Баган

Минуло майже 5 років, як Національну спілку письменників України очолив Михайло Сидоржевський  –  поет, есеїст, видавець, публіцист, громадський діяч, член Проводу ОУН, головний редактор «Української літературної газети» (заснована 2009 р.). Автор поетичної збірки «Навпіл між обома світами» (2004), книг публіцистики «Здвиг» (2005), «Туга за свободою» (2007), «Пам’ять нашого роду” (2013), «Час фарисеїв і героїв» (2015) та ін. Лавреат премії Союзу журналістів СРСР за цикл статей «Заложники Чорнобиля» (1990), літературної премії ім. М.Гоголя. Був редактором часописів «Книжковий огляд», «Нація і держава», «Літературна Україна». Ми розмовляємо з паном Михайлом про сучасну українську літературу, її піднесення і зиґзаґи, про місце публіцистичного слова  в новітню добу тотального фарисейства, про парадокси модерних трансформацій національної культури і виклики перед нею.

– Отже, пане Михайле, як би Ви підбили підсумки своєї першої «п’ятирічки». Що вдалося і що не вдалося?

– На це запитання, мабуть, варто відповідати залежно від «точки відліку». Якщо говорити в межах наявної «системи координат», то, звісно, зроблено багато. Найголовніше – Спілку вдалося зберегти від руйнації, від розколів, від маргіналізації. Продовжити читання “Михайло Сидоржевський: «У літературі –  засилля халтури, попси, маргіналізація українського контенту»”

Василь Базів: «Письменник – то, перш за все, мислитель, а мислитель – це мисливець за смислами»

Тарас Головко

З неопублікованого
Інтерв’ю вів Тарас ГОЛОВКО

Одразу три книги відомого журналіста, дипломата, науковця Василя Базіва нинішнього року висунуто на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка – роман «Хрест» за напрямом «Література», а також науково-публіцистичні видання «Кінець світу. До…» та «Кінець світу. Після…» за напрямом «Публіцистика і журналістика» (публікація готувалася до друку 2013 року – Т.Г.).

Роман «Хрест» Василя Базіва ‑ перший прозовий твір, написаний ним під враженням давно минулих подій у його рідному селі на Прикарпатті. Надзвичайно гострий і захоплюючий сюжет роману постійно тримає читача у напрузі, перед яким розкривається історія нерівної боротьби між звичайною людиною і тоталітарним радянським режимом.

Продовжити читання “Василь Базів: «Письменник – то, перш за все, мислитель, а мислитель – це мисливець за смислами»”

Сержант Олександр Щур: «Я – військовий. І маю виконувати наказ по захисту Батьківщини»

Оксана Радушинська

Оксана Радушинська

Ми навчалися в одній школі, в одному класі. Часом сиділи за однією партою. Він списував у мене уроки й інколи допомагав носити додому важкий портфель. А через два десятки років по завершенню школи я, журналістка, маю нагоду розповісти про нього не як про однокласника, а як про гідного захисника України. І превалюють у цьому матеріалі не ідеалістичні дитячо-шкільні спогади, а чіткі роздуми про армію, про життя, про війну, про гідність.

Сержант Олександр Щур – військовослужбовець однієї з військових частин Старокостянтинівського гарнізону на Хмельниччині. Продовжити читання “Сержант Олександр Щур: «Я – військовий. І маю виконувати наказ по захисту Батьківщини»”