Оксана Радушинська
«Любов довго терпить, любов милосердствує, не заздрить, не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого,
не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди,
а тішиться правдою, усе зносить.
Ніколи любов не минає.»
Перше Послання до кориян Апостола Павла
Аліна Акуленко
Якщо до класу увійшли Василь Чайченко, Л. Яворенко, П.Вартовий, Б.Вільховий, а разом із ними Перекотиполе і Гречаник на додачу, – то скільки людей увійшло до класу?
Відповідь проста: один-єдиний учитель, іменем якого називається найвідоміший словник української мови. Словарь Бориса Грінченка. Той самий, у чотирьох томах. Який уславив Бориса Дмитровича на всі часи, на всі віки.
Продовжити читання “Історія одного вчителя”
Аліна Акуленко
Він міг просто успадкувати сто гектарів батьківського поля. Чи стати заможним австрійським або польським лікарем. Натомість помер у злиднях. Бо обрав шлях депутата австрійського сейму. Й українського письменника.
Автор “Синьої книжечки” і вдівець із трьома дітьми Василь Стефаник прожив життя, як сам захотів. А не як хотів його батько. Хоча не рахуватися з батьковим хотінням Василеві було непросто.
Продовжити читання “Про тлін і вічність”
Аліна Акуленко
Він відмовився зросійщувати словники української мови.
І відмова ця коштувала йому волі. Могла насправді коштувати й життя. Але на нещадну прю із радянським свавіллям стали невідомі філологічні боги.
А спочатку ж ніщо не віщувало таких поневірянь.
Народитися в родині залізничника у ті часи означало чимало. Наприклад, шанс на пристойну освіту. Тож він 1917 року закінчив Охтирську гімназію. Але потім навчався і не закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету та історико-філологічний факультет Київського університету.
Не закінчив, бо змінився суспільний лад. А він 1919 року необережно служив в Армії Директорії. Продовжити читання “Мовна місія: знищити неможливо здійснити”
Аліна Акуленко
«Політика» із дарчим написом Григорія Косинки та «Чорна рада» Пантелеймона Куліша. Ось і все, що вилучили у Миколи Зерова під час обшуку. Але цього виявилося досить, щоб затаврувати його як «терориста». Та й катували насправді так вишукано й довго, що він зізнався в усьому на світі. У тероризмі, націоналізмі, контрреволюційній діяльності та усіх теоретично можливих злочинах супроти молодої радянської імперії. Продовжити читання “Майстер античного тероризму”
Оксана Радушинська
У Старокостянтинові обрали переможницю Всеармійського конкурсу серед жінок-військовослужбовців медичної служби «Берегиня в погонах». Семеро представниць Військовий Госпіталь всього за тиждень підготовки перетворилися на справжніх артисток і моделей. Вони дефілювали по сцені у військовій формі та у вишиванках, демонстрували свої творчі здібності у танці, піснях, декламуванні поезії. А коли під фінал конкурсу вкотре вийшли на сцену – у вишуканих вечірніх сукнях, у супроводі кавалерів Продовжити читання “Берегиня в погонах”
Олександр Вакуленко
21 квітня 2018 року в Києві, неподалік станції метро «Шулявська» відкрито пам’ятник Герою московсько-української війни Мирославу Мислі із позивним «Мисливець».
Прямуючи на цю хвилюючу подію, згадував Мирослава. Адже мені випало щастя знати його за життя: проводжати в АТО, на Схід України, куди він відправлявся в лавах батальйону «Січ»; Продовжити читання “Відкриття пам’ятника Мирославу Мислі в Києві”
Аліна Акуленко
Проблема не в тому, добре чи погано пишуть Лєсков чи Пушкін. Проблема в тому, що українська еліта формується на основі їхніх текстів. А мала би формуватися на основі текстів українських. Яких немає.
Так вважав і так писав Іван Семенович, який Левицький. Який увійшов в історію української літератури як батько безсмертних Кайдашів. Хоча написав він не лише про те, як вони ділили мотовило, землю, грушу й повітку. Левицький, який узяв собі за псевдонім прізвище Нечуй, Продовжити читання “Нечуєвий вибір”
Олександр Вакуленко
14 квітня 2018 року у історичному місці Києва на Подолі відбувся пам’ятний захід, присвячений всесвітньовідомому оперному співаку, солісту Паризької національної опери, Герою України Василю Сліпаку.
Українські митці, які 2014 року об’єдналися у Громадську спілку «Творчо-патріотичне об’єднання ,,Музичний Батальйон’’», виступили з ініціативою створення на Андріївському узвозі «Культурно-мистецького скверу імені Василя Сліпака». Таким чином Україна, на їхнє переконання, Продовжити читання “Ушанування Василя Сліпака на Подолі”
Роман Коваль
День перший
28 квітня, субота, 10.00. Медведівка. Пам’ятник Максимові Залізняку. Відкриття Всеукраїнських вшанувань героїв Холодного Яру. Продовжити читання “Ушанування героїв Холодного Яру-2018”
