Зриваючи покрови з олжи

Тарас Головко

Тарас ГОЛОВКО

Нинішні реалії виглядають так, що Росія, як державне утворення, як потенційна загроза на європейському континенті, як сусідня недружелюбна країна, що анексувала півострів Крим і частково контролює територію Донбасу через місцевих донецьких і луганських сепаратистів, на жаль, і далі продовжуватиме дестабілізувати ситуацію в Україні.

Частина української спільноти ще й досі вважає, що вся вина за розв’язання так званої гібридної війни проти України лежить лише на нинішньому правителі РФ Володимирі Путіну і його найближчому оточенні. Хоча, за великим рахунком, винен увесь російський народ, який у більшості своїй підтримує нинішню агресивну зовнішню політику Кремля, і досі знаходиться в полоні хибних ідеалів, нав’язаних ще за часів Сталіна, так і не переосмислив своє недалеке історичне минуле, позначене масовими репресіями і багатомільйонними жертвами, а головне, не усвідомив себе частиною європейської цивілізації. Продовжити читання “Зриваючи покрови з олжи”

ІДЕЇ КОНСТРУКТИВНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ ІВАНА ФРАНКА

Микола Сулятицький,
Голова  Івано-Франківської обласної ОУН

«Мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів»[1] – наголошував у часи радикальних суспільних перемін 1905 року Іван Франко в «Одвертому листі до галицької української молодежі». Тут же він закликає стати до «великої праці – здвиження нашої національної будови в усій її цілості» [2] – тобто, витворити тривкий становий хребет української нації з майбутнім простуванням до постання незалежної соборної держави на усіх її етнічних територіях. Погодьмось, що висловлювати такі відверті державницькі сентенції в тодішній затхлій атмосфері суспільно-політичного безпросвіття під’яремної Галичини було досить поступовою дією у формуванні нової східноєвропейської нації. Продовжити читання “ІДЕЇ КОНСТРУКТИВНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ ІВАНА ФРАНКА”

Зброяр духу єднання

Микола Сулятицький,
Голова Івано-Франківської обласної ОУН,
член НСЖУ.

Cкелею українського духу постає нове понад півтисячі сторінкове видання (яке появилося на світ у Косівському видавництві «Писаний камінь») знаного в Україні письменника, гостроактуального журналіста, члена НСПУ і НСЖУ, лауреата Рівненської обласної літературної премії і лауреата Івано-Франківської обласної журналістської премії ім. Богдана Бойка, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії і повсякчас невтомного оборонця національної ідеї Миколи Симчича. Відрадно, що цьогоріч за цю книгу автор був удостоєний міської премії імені Івана Франка і він, небавом, у першій декаді вересня перевеслитиме свій сімдесятилітній життєвий ужинок… Продовжити читання “Зброяр духу єднання”

ТВОРЦІ НОВОГО ЕТАПУ

(У 25-.ліття жертв похідних груп ОУН. Промова Голови ПУН-у
О. Штуля-Ждановича на відзначенні у Торонто й Монреалі)

Важко і боляче говорити про втрату найближчих, найкращих, тих, що вмираючи, відривали нам кусники серця й душі та забирали їх навіки в могилу. Але серед життя на чужині, серед туги за високим і прекрасним, що може бути для нас світліше, як спогад про ті дні, коли ми були молоді й знаходили в собі силу та відвагу «життя на опашку носить» і тією силою упокорювали смерть, заставляли її приходити, за словами О. Ольжича,- «ЯК служка, бентежно, несміло» … Продовжити читання “ТВОРЦІ НОВОГО ЕТАПУ”

АНДРІЙ МЕЛЬНИК – НА ТЛІ ІСТОРИЧНОЇ ДОБИ XX СТОЛІТТЯ

Микола Плав’юк,
Голова ОУН (1979-2012)

В історії українського народу XX століття знаменне тим, шо в ньому було нав’язано до державних традицій княжої і козацько-гетьманської доби і золотими літерами в історичний календар закарбовано 22 січня 1918 і 1919 рр.

(Незалежність і Соборність УНР), 19 жовтня і 1 листопада 1918 року (Західноукраїнська Народна Республіка), 15 березня 1939 року (Карпато-Українська Держава), 24 серпня і 1 грудня 1991 року (Українська Держава).

Ці дати об’єднані одною спільною ідеєю — Державна Незалежність! Але вони також пов’язані з діями провідних постатей, які успішно кристалізували цю ідею в конкретні вияви дії і боротьби за її реалізацію і довели до успішного завершення нашого державотворення.

Одним чи з не найбільш відповідальних етапів того процесу, на мою думку, був період Директорії УНР, зокрема 1919 рік. З огляду на небезпеку боротьби з червоною і білою російськими арміями, без допомоги зовнішнього світу, зокрема переможців Першої світової війни, деякі тогочасні українські політики втратили віру в перемогу і відійшли від державного керівництва. Продовжити читання “АНДРІЙ МЕЛЬНИК – НА ТЛІ ІСТОРИЧНОЇ ДОБИ XX СТОЛІТТЯ”

НЕЗАБУТНІЙ КАНЦЛЕР

О. Штуль-Жданович,
(«Українське Слово», ч. 408, 1948р)
(У восьму річницю смерти О. Сеника-Грибівського)

Певно кожен з нас знає ті дивні сни, в яких сонна з’ява мішається з відчуттям дійсности: вам щось сниться, і рівночасно ви здаєте собі справу з того, що це тільки сниться, а в дійсності це не правда. Сонна з’ява приємна, а дійсність болюча:і ви намагаєтесь переконати себе, що сон – це дійсність. Ви мучитеся цією боротьбою з самим собою і прокидаєтесь, вкриті потом, та проводите тверезу оцінку сну і дійсности.

Ось бачу я Канцлера з його привітною усмішкою на устах, як він виряджає мене в дорогу на схід і наказує бути обережним, щоб не попасти на совєтських недобитків і на німецькі пости над Бугом. Дружньо тисне руку й повторює доручення. У мене таке приємне почуття – Канцлер, один з найвищих провідників ОУН, тратить стільки часу на розмову зі мною, таким невідомим, що ще не має за собою ніяких виконаних поважних доручень. І тут же починає мучити думка: та ж Буг давно за мною. Я вже у Львові, а Канцлер не живе. Адже мені оповідали, як відбувся похорон, як називається вбивник. А Канцлер посміхається й каже: Друже Ольже! То неправда, що мене вбили. Я живий, і ми з вами ще не одну штуку втнемо німакам у Києві». Продовжити читання “НЕЗАБУТНІЙ КАНЦЛЕР”

СУВОРИЙ І ВЕЛИКИЙ

Публікація Олега Штуля- Ждановича

Олег Кандиба-Ольжич, як людина та і революціонер

(Фрагменти)

Мов полум’яний метеор, промайнув крізь обрії життя О.Кандиба-Ольжич. Але коли в одній з камер бункеру з КЗ Саксенгавзені під ударами німецьких посіпак згасло його життя, метеорне світло Ольжичевої постаті ще зміцніло й перетворилося на вогненний стовп дороговказу. Постать цього пророка революції настільки величезна, що хоч ми всі її бачимо й чуємо між собою, не в силі охопити і назвати своїми словами. Бож він – це не лише поет О.Ольжич, а й Кардаш – революціонер. Не лише вчений археолог др. О.Кандиба, автор наукових праць різними мовами, а й член Проводу Українських Націоналістів. Не лише теоретик і практик розбудови української культури, а й той, що повністю і безпосередньо керував вирішальними етапами Української Революції, як – Карпатської України 1938-39 рр., Києва 1941-42 рр., так і останнім етапом найжорстокішої боротьби з німецьким варваром 1943-44 рр. Цим разом вже як Заступник Голови Проводу Українських Націоналістів. За все це й наклав головою . Продовжити читання “СУВОРИЙ І ВЕЛИКИЙ”

Матриця, що дала тріщину

Тарас Головко

Тарас Головко

Правда про трагікомічну історію Росії та антихристиянство її церковників

 

Все частіше світ здригається від агресії, жорстокості, неправедних діянь країни, яка по-злодійськи вдирається на чужі території, привласнюючи їх, з ненависті й люті вбиває тисячі людей, зневажає міжнародне право. Звідки ця параноя? Що стоїть за нехристиянським поводженням?

Наукове бачення виникнення і зародження державного утворення, територія якого почала формуватися в середні віки, запропонував у книзі «Антихрист. Справжня історія Орди-Росії» знаний в Україні письменник, науковець і дипломат Василь Базів. Дослідження побачило світ нинішнього року в харківському видавництві «Фоліо». У цій розвідці автор, на підставі документів і свідчень очевидців, викриває російську офіційну історіографію, підвалини якої закладені імперськими істориками Миколою Карамзіним, Сергієм Соловйовим, Василем Татищевим, Михайлом Погодіним, Василем Ключевським. Продовжити читання “Матриця, що дала тріщину”

У Конотопі твориться історія України

Олександр Вакуленко

Олександр Вакуленко

Коли потрапляєш в місто Конотоп, складається враження, що перебуваєш у серці України. Адже у місті одразу два величних пам’ятника Тарасу Шевченку. Перший, скульптора Ірини Мельгунової, з’явився тут завдяки місцевому краєзнавцю Борису Хвостову, який під час відрядження у Харкові випадково натрапив на нього на якомусь господарському дворі. У підсумку несподівана знахідка стала власністю Конотопа. 30 квітня 1939-го, у рік 125-річчя Великого Кобзаря цей пам’ятник було урочисто відкрито в міському саду (нині перебуває біля Конотопської спеціалізованої школи № 2). У цьому є щось символічне, адже рік тому, 23 травня 1938 року, загинув провідник ОУН Євген Коновалець, із яким українці пов’язували надії на краще майбутнє. І поява у Конотопі пам’ятника Тарасу Шевченку неначе засвідчила невмирущість волелюбного українського духу. У часи перебудови до нього почали класти квіти молодята. А нині у місті є й вулиця Євгена Коновальця, а його портрет – один із експонатів Конотопського міського краєзнавчого музею імені О. М. Лазаревського. Продовжити читання “У Конотопі твориться історія України”