Свобода…

Костянтин Холодов

Костянтин Холодов

Свобода…

Як багато сенсу у цьому слові… 
І прихованого, і відкритого. Хтось взагалі не знає що це. А хтось інший готовий життя своє віддати у боротьбі за Неї.

Для того щоб пізнати смак Свободи, з нею треба з’єднатися, не інакше. Пізнання – це завжди з’єднання. А не з’єднавшись з Нею – ти ніколи Її не пізнаєш, як би тобі Її не змальовували… Продовжити читання “Свобода…”

Тваринний примітивізм як основа державної політики Адміністрації Путіна

Костянтин Холодов

Костянтин Холодов

У світоглядній системі умовного російського обивателя (себто упоротого ватана) все дуже просто і примітивно.
От наприклад, є така проблема − українська автокефалія.

Ватан знає, що цією проблемою займається Патріарх Константинопольський Варфоломій. Ватан не цікавиться історичною розвідкою щодо цієї проблеми, не цікавиться процесами, особами, обставинами, історичними обставинами, тобто не цікавиться всім тим, що змушує Варфоломія і ще сотні людей навколо займатися питаннями автокефалії Української Церкви. Продовжити читання “Тваринний примітивізм як основа державної політики Адміністрації Путіна”

У світлі попівського постмодерну

Костянтин Холодов

Костянтин Холодов

Не секрет, що сьогоднішнє суспільство чітко вирізняється від попередніх поколінь особливим нівелюванням онтологічних понять і цінностей. Наприклад, відносини батька і сина перетворилися на відносини громадянина і громадянина, не більше. Моральний релятивізм, як невід’ємний атрибут постмодернізму, намертво в’ївся у нашу свідомість, і все потроху стає відносним, навіть мораль.
Ситуація важка, кризова, адже людина перестає бути частиною громади, натомість стає таким собі актуалізатором власних поглядів і норм.
Я не дуже хочу аналізувати добре це, чи погано – тема інша – про постмодернізм церковний. Продовжити читання “У світлі попівського постмодерну”

Українська Помісна Православна Церква ‒ це дуже важливий аспект ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ України!

Костянтин Холодов

Костянтин Холодов

Ані Українська Держава, ані Парламент, ані Президент України не втручаються у церковні справи.
Хіба Президент, чи Парламент диктує попам як треба відправляти Літургію, Вечірню, чи погребіння християн, чи які хрести носити протоієреям та архімандритам? Хіба Кабінет Міністрів втручається у церквний устрій та призначає єпископів на кафедри а священиків на парафії? Звісно ‒ ні!!!
Але не так давно це все це було у Росії ‒ до 1917 року та після 1924. І ніхто не смів бодай звуку подати про втручання. Продовжити читання “Українська Помісна Православна Церква ‒ це дуже важливий аспект ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ України!”

Хлопчики…

Костянтин Холодов

Костянтин Холодов

Ви знаєте, на початку війни далекого 2014 року я теж так називав наших солдатів і офіцерів. Не знаю чому. Скоріш за все, від надлишку батьківської любові. Або від не розуміння понять «війна» і «військовий». Але однозначно цей художній спосіб применшення − це применшення гідності воїна, який захищає твою Батьківщину, до якогось хлопчака з розідраними на дупі штанями, є категорично неправильним та облудливим. Продовжити читання “Хлопчики…”

Природа вати

Костянтин Холодов
Костянтин Холодов

Що довелось Путіну зробити, щоб підняти цей пласт нереалізованого радянського суспільства ‒ один Господь знає… Населення, що не здатне на ментальне існування за межами Радянського союзу та робить парашу навколо себе, де б воно не знаходилось. Продовжити читання “Природа вати”

Насправді, це банальна спекуляція

Костянтин Холодов

Костянтин Холодов

Моє ставлення до наметового містечка на Грушевського від самого початку було негативним. Ні, не до протесту як такого, а до містечка, яке перекривало одну з центральних вулиць столиці.
Мені не один раз доводилося штовхатися в тисняві Печерськом через те, що там − «містечко». Продовжити читання “Насправді, це банальна спекуляція”

Про очевидне в гібридній війні

Костянтин Холодов

Костянтин Холодов

Дещо нагадаю вам. Очевидні речі.

Епізод 1.
Пам’ятате Анатолія Кашпіровського, нікому не відомого провінційного психіатра? Звичайний лікар-психіатр, яких тисячі було у СРСР, раптом стає відомим на весь союз. Люди кидали роботу, зупиняли станки, хірурги відкладали операції на інший час. Усі сиділи і вдивлялися в сірі екрани, в очі провінційного психіатра, щоб позбутися енурезу, туберкульозу або ліпоми. Воістину країна психів. Але тоді на це не було схоже. Тай по замислу теж. Це були навчання. Військові навчання. Продовжити читання “Про очевидне в гібридній війні”

У світлі грядущої глорії…

Костянтин Холодов

Костянтин Холодов

У світлі грядущої глорії.
Часто запитую себе: а якою повинна бути моя смерть?
Маю безліч варіантів! Проте усвідомлюю, що, звісно, все в Божих руках…
Хоча є речі, розпоряджатися якими доручив мені Сам Господь − це моє життя.
Я можу обрати таке життя, щоб спокійно дожити до глибокої старості, дочекатися онуків, правнуків. Спочатку я забуду як звати моїх сусідів, Продовжити читання “У світлі грядущої глорії…”

Спогади про 16 січня 2014 року (17.01.2017 року)

Костянтин Холодов

Костянтин Холодов

Насправді, війна почалася саме тоді. Війна проти українського народу.

«Напівтони зникли. Тепер стало чітко видно лише два кольри: чорний і білий, сірий зник. Мантру «я не лізу в політику, бо там бруд» автоматично можна віднести до зрадництва. Не виходити Продовжити читання “Спогади про 16 січня 2014 року (17.01.2017 року)”