Костянтин Холодов
Колись дуже давно, коли все було яскравим, а мрії були майже реальністю, а реальність потребувала мрій. Коли вже дослужував останні місяці військової служби.
Гарним сонячним морозним ранком я вирішив покататися на лижах. Територія частини мені швидко набридла − і я поїхав у ліс.
Продовжити читання “Тільки вперед!..”
Костянтин Холодов
Довгий-довгий час нам з-за мурів і огорож московського патріархату України заспівували чарівну мелодію про єдність Церкви. Мовляв ви до нас прийдіть, покайтеся, ми здоймемо вас на фільм як ви файно каєтесь, задокументуємо факт вашого покаяння, покажемо по утеодин, оерте, поставимо в інтернет, а потім будемо говорити вже про об’єднання. Продовжити читання “А зараз про дуже неприємні речі щодо об’єднання”
Костянтин Холодов
Святійший – надвидатна особа. Хтось з вчених істориків якось сказав – якщо всю церковну історію України розмістити на одній сторінці, то один абзац буде присвячений Філарету.
Костянтин Холодов
Свобода…
Як багато сенсу у цьому слові…
І прихованого, і відкритого. Хтось взагалі не знає що це. А хтось інший готовий життя своє віддати у боротьбі за Неї.
Для того щоб пізнати смак Свободи, з нею треба з’єднатися, не інакше. Пізнання – це завжди з’єднання. А не з’єднавшись з Нею – ти ніколи Її не пізнаєш, як би тобі Її не змальовували… Продовжити читання “Свобода…”
Костянтин Холодов
У світоглядній системі умовного російського обивателя (себто упоротого ватана) все дуже просто і примітивно.
От наприклад, є така проблема − українська автокефалія.
Ватан знає, що цією проблемою займається Патріарх Константинопольський Варфоломій. Ватан не цікавиться історичною розвідкою щодо цієї проблеми, не цікавиться процесами, особами, обставинами, історичними обставинами, тобто не цікавиться всім тим, що змушує Варфоломія і ще сотні людей навколо займатися питаннями автокефалії Української Церкви. Продовжити читання “Тваринний примітивізм як основа державної політики Адміністрації Путіна”
Костянтин Холодов
Чому саме зараз важлива наша активність? Саме зараз народжується все те, що буде існувати віки після нас. Який дім ми…
Опубліковано Kostyantyn Kholodov П'ятниця, 24 серпня 2018 р.
Костянтин Холодов
Мабуть нам всім вже трохи набридло спостерігати за цирком під назвою УПЦ МП та його сумними повітряними акробатами. Небезпечна професія, ризикована… Але нічого не вдієш, це наша ноша і нам її нести.
Дуже дивно, але ніхто з охочих полаяти московських попів, не хоче взяти на себе відповідальність. Так, відповідальність за минуле. Адже вони не з неба впали на нас. Продовжити читання “70 архієреїв УПЦ МП підписали черговий документ проти автокефалії Української Церкви…”
Костянтин Холодов
Не секрет, що сьогоднішнє суспільство чітко вирізняється від попередніх поколінь особливим нівелюванням онтологічних понять і цінностей. Наприклад, відносини батька і сина перетворилися на відносини громадянина і громадянина, не більше. Моральний релятивізм, як невід’ємний атрибут постмодернізму, намертво в’ївся у нашу свідомість, і все потроху стає відносним, навіть мораль.
Ситуація важка, кризова, адже людина перестає бути частиною громади, натомість стає таким собі актуалізатором власних поглядів і норм.
Я не дуже хочу аналізувати добре це, чи погано – тема інша – про постмодернізм церковний. Продовжити читання “У світлі попівського постмодерну”
Костянтин Холодов
Ані Українська Держава, ані Парламент, ані Президент України не втручаються у церковні справи.
Хіба Президент, чи Парламент диктує попам як треба відправляти Літургію, Вечірню, чи погребіння християн, чи які хрести носити протоієреям та архімандритам? Хіба Кабінет Міністрів втручається у церквний устрій та призначає єпископів на кафедри а священиків на парафії? Звісно ‒ ні!!!
Але не так давно це все це було у Росії ‒ до 1917 року та після 1924. І ніхто не смів бодай звуку подати про втручання. Продовжити читання “Українська Помісна Православна Церква ‒ це дуже важливий аспект ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ України!”
Костянтин Холодов
Ви знаєте, на початку війни далекого 2014 року я теж так називав наших солдатів і офіцерів. Не знаю чому. Скоріш за все, від надлишку батьківської любові. Або від не розуміння понять «війна» і «військовий». Але однозначно цей художній спосіб применшення − це применшення гідності воїна, який захищає твою Батьківщину, до якогось хлопчака з розідраними на дупі штанями, є категорично неправильним та облудливим. Продовжити читання “Хлопчики…”
