Київ у вересні 1941 року.

Особисті спогади члена ОУН Володимира Онищука

Пригадую вересневі дні 1941 року. Мені тоді було дванадцять років. Я мешкав у Києві по вул. Б. Хмельницького № 80 (колишня вул. Леніна) у невеличкому флігелі, який стояв всередині двору і з одного боку був двоповерховий, а з другого — триповерховий. Наша квартира була № 14. Батька звали Євген Євдокимович, маму — Галина Василівна. З нами також проживав мій брат Анатолій, який був старшим за мене на п’ять років.

Продовжити читання “Київ у вересні 1941 року.”

Для ліквідації Андрія Мельника направити до Берліна спецгрупу «Вулкан»

Олександр Скрипник

передрук статті із сайту “Історична правда” https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/08/3/159941/

Після убивства у травні 1938 року Павлом Судоплатовим Євгена Коновальця органи НКВД СРСР одразу взялися за Андрія Мельника, який став на чолі Організації Українських Націоналістів. Невдовзі, наприкінці 1944 року, скориставшись тим, що тривала війна і бойові дії перейшли на територію Німеччини, зробили спробу ліквідувати його у Берліні.

Продовжити читання “Для ліквідації Андрія Мельника направити до Берліна спецгрупу «Вулкан»”

ОУН В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ. Матеріали ХІХ Великого Збору Українських Націоналістів.

У Києві, 26 травня 2012 року відбувся позачерговий XIX Великий Збір Українських Націоналістів (ВЗУН). У ВЗУН взяли участь делегати з 23 обласних організацій ОУН, голова і члени Головної Контрольно-ревізійної комісії ОУН, голова і члени Сенату ОУН, голова і члени Дисциплінарної комісії ОУН, колективні члени ОУН – Об’єднання студіюючої молоді «Зарево», Фундація ім. О. Ольжича, Видавництво ім. Олени Теліги.

Продовжити читання “ОУН В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ. Матеріали ХІХ Великого Збору Українських Націоналістів.”

Лист голови уряду Кубанської Народної Республіки Луки Бича до Голови ОУН Андрія Мельника.

Сьогодні, 16 лютого 2021 року виповнюється 103 річниця створення Кубанської Народної Республіки. Провідники Кубані чітко розуміли, що тільки в єдності усіх українських земель – запорука успішної та сильної України.

Продовжити читання “Лист голови уряду Кубанської Народної Республіки Луки Бича до Голови ОУН Андрія Мельника.”

Вибране із доповіді Юліяна Вассияна “ІДЕОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ”

Під знаком державного чину стоїть будучність Української Нації, і тільки через нього вона зможе виявити свою духову й фізичну дозрілість у мірі, вимаганій потребами повного політичного визволення.

Продовжити читання “Вибране із доповіді Юліяна Вассияна “ІДЕОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ””

Розповідь Михайла Бажанського “Птах рівного льоту”, з книги “Андрій Мельник. Спогади. Документи. Листування.”

Ім’я полковника Андрія Мельника було для нас, молодших членів Української Військової Організації, досить відоме. Ми знали його з оповідань колишніх вояків, як теж із сторінок визвольницьких анналів. Але в той час, коли я дозрівав, між нами колувала нелегальна книжка «Дурні діти» Крук-Мазепинця, що знову пригадала нам це ім’я, зарисоване в повній величі, тоді вже як політичного в’язня львівських тюрем.

Продовжити читання “Розповідь Михайла Бажанського “Птах рівного льоту”, з книги “Андрій Мельник. Спогади. Документи. Листування.””

ТРАГІЧНІ ДНІ В КИЄВІ

«Українське Слово», ч. 1057, 11 лютого 1962

На сторінках «Українського Слова», у двадцяті роковини гекатомби, жертв Організації Українських Націоналістів у Києві, було надруковано чимало матеріялу. Але він не повний. І повним, певно, не буде ніколи, бо ж більшість дійових осіб цього героїчного періоду – пішла в могилу, живі не залишили писаної історії, тож вона ніколи не буде повна. Жили бо ми тоді й працювали та боролись справді на фронті. А хіба вояк у наступі може робити нотатки чи навіть запам’ятовувати прізвища? Ми ж намагалися часом забувати прізвища, щоб не пошкодити найкращим. І саме ті найкращі й забулися.

До Києва ОУН вислала свою найкращу екіпу. Поїхали туди члени ПУН-у ген. М. Капустянський та інж. О. Бойдуник. Керманичем всієї роботи на Центральних і Східніх Землях був призначений О. Ольжич, заступник Голови Проводу Українських Націоналістів. З ним- їхали до Києва О. Сеник-Грибівський та М. Сціборський, але вони загинули на підступах до столиці, у Житомирі. Продовжити читання “ТРАГІЧНІ ДНІ В КИЄВІ”

ТВОРЦІ НОВОГО ЕТАПУ

(У 25-.ліття жертв похідних груп ОУН. Промова Голови ПУН-у
О. Штуля-Ждановича на відзначенні у Торонто й Монреалі)

Важко і боляче говорити про втрату найближчих, найкращих, тих, що вмираючи, відривали нам кусники серця й душі та забирали їх навіки в могилу. Але серед життя на чужині, серед туги за високим і прекрасним, що може бути для нас світліше, як спогад про ті дні, коли ми були молоді й знаходили в собі силу та відвагу «життя на опашку носить» і тією силою упокорювали смерть, заставляли її приходити, за словами О. Ольжича,- «ЯК служка, бентежно, несміло» … Продовжити читання “ТВОРЦІ НОВОГО ЕТАПУ”

АНДРІЙ МЕЛЬНИК – НА ТЛІ ІСТОРИЧНОЇ ДОБИ XX СТОЛІТТЯ

Микола Плав’юк,
Голова ОУН (1979-2012)

В історії українського народу XX століття знаменне тим, шо в ньому було нав’язано до державних традицій княжої і козацько-гетьманської доби і золотими літерами в історичний календар закарбовано 22 січня 1918 і 1919 рр.

(Незалежність і Соборність УНР), 19 жовтня і 1 листопада 1918 року (Західноукраїнська Народна Республіка), 15 березня 1939 року (Карпато-Українська Держава), 24 серпня і 1 грудня 1991 року (Українська Держава).

Ці дати об’єднані одною спільною ідеєю — Державна Незалежність! Але вони також пов’язані з діями провідних постатей, які успішно кристалізували цю ідею в конкретні вияви дії і боротьби за її реалізацію і довели до успішного завершення нашого державотворення.

Одним чи з не найбільш відповідальних етапів того процесу, на мою думку, був період Директорії УНР, зокрема 1919 рік. З огляду на небезпеку боротьби з червоною і білою російськими арміями, без допомоги зовнішнього світу, зокрема переможців Першої світової війни, деякі тогочасні українські політики втратили віру в перемогу і відійшли від державного керівництва. Продовжити читання “АНДРІЙ МЕЛЬНИК – НА ТЛІ ІСТОРИЧНОЇ ДОБИ XX СТОЛІТТЯ”

НЕЗАБУТНІЙ КАНЦЛЕР

О. Штуль-Жданович,
(«Українське Слово», ч. 408, 1948р)
(У восьму річницю смерти О. Сеника-Грибівського)

Певно кожен з нас знає ті дивні сни, в яких сонна з’ява мішається з відчуттям дійсности: вам щось сниться, і рівночасно ви здаєте собі справу з того, що це тільки сниться, а в дійсності це не правда. Сонна з’ява приємна, а дійсність болюча:і ви намагаєтесь переконати себе, що сон – це дійсність. Ви мучитеся цією боротьбою з самим собою і прокидаєтесь, вкриті потом, та проводите тверезу оцінку сну і дійсности.

Ось бачу я Канцлера з його привітною усмішкою на устах, як він виряджає мене в дорогу на схід і наказує бути обережним, щоб не попасти на совєтських недобитків і на німецькі пости над Бугом. Дружньо тисне руку й повторює доручення. У мене таке приємне почуття – Канцлер, один з найвищих провідників ОУН, тратить стільки часу на розмову зі мною, таким невідомим, що ще не має за собою ніяких виконаних поважних доручень. І тут же починає мучити думка: та ж Буг давно за мною. Я вже у Львові, а Канцлер не живе. Адже мені оповідали, як відбувся похорон, як називається вбивник. А Канцлер посміхається й каже: Друже Ольже! То неправда, що мене вбили. Я живий, і ми з вами ще не одну штуку втнемо німакам у Києві». Продовжити читання “НЕЗАБУТНІЙ КАНЦЛЕР”