Прорости крізь асфальт

Аліна Акуленко
Аліна Акуленко

Він просто був хрущем. І жив на вишні. Тій самій вишні, що оспівував Шевченко.
Не мріяв про визнання й славу. А просто жив. Й прожив усього двадцять вісім літ.
Воно й на краще. Бо по смерті його цькували. Натхненно й люто. За те, що цитував не Леніна, оспівував не Сталіна, а Волта Вітмена, Омара Хайяма, а разом з ними язичницьку символіку і лемківські мотиви. Продовжити читання “Прорости крізь асфальт”

Історія одного вчителя

Аліна Акуленко
Аліна Акуленко

Якщо до класу увійшли Василь Чайченко, Л. Яворенко, П.Вартовий, Б.Вільховий, а разом із ними Перекотиполе і Гречаник на додачу, – то скільки людей увійшло до класу?
Відповідь проста: один-єдиний учитель, іменем якого називається найвідоміший словник української мови. Словарь Бориса Грінченка. Той самий, у чотирьох томах. Який уславив Бориса Дмитровича на всі часи, на всі віки.
Продовжити читання “Історія одного вчителя”

Про тлін і вічність

Аліна Акуленко
Аліна Акуленко

Він міг просто успадкувати сто гектарів батьківського поля. Чи стати заможним австрійським або польським лікарем. Натомість помер у злиднях. Бо обрав шлях депутата австрійського сейму. Й українського письменника.
Автор “Синьої книжечки” і вдівець із трьома дітьми Василь Стефаник прожив життя, як сам захотів. А не як хотів його батько. Хоча не рахуватися з батьковим хотінням Василеві було непросто.
Продовжити читання “Про тлін і вічність”

Нездійсненний вибір вічного романтика

Аліна Акуленко
Аліна Акуленко
Усе було так гарно. А тоді гармонію його життя порушив анонімний лист. Писали не йому – його дружині. Якби це сталося у наші дні, Віра Дейша одразу б загуглила прізвище Олександри Аплаксіної і рядок за рядком, світлина за світлиною дослідила її акаунти в соціальних мережах. Але це був 1907 рік. Інтернету не було – лише плітки та анонімки. Продовжити читання “Нездійсненний вибір вічного романтика”

Коли із милим рай і в курені

Аліна Акуленко
Аліна Акуленко

Коли вони познайомилася − а сталося це в Італії, − вона вчилася в Сорбонні, на медичному. Тож зустрічатися вони почали у Парижі, який, як відомо, є містом закоханих. Вона й закохалася. Безтямно і, як з’ясувалося, пізніше − назавжди. Заміж вийшла за нього не одразу. Бо він, як годилося тогочасному прогресивному молодому чоловікові, революціонерові й політичному діячеві, пропагував вільне кохання. І запевняв, що роман на стороні − лише зміцнює стосунки. І додає натхнення. Продовжити читання “Коли із милим рай і в курені”

Нечуєвий вибір

Аліна Акуленко

Аліна Акуленко

Проблема не в тому, добре чи погано пишуть Лєсков чи Пушкін. Проблема в тому, що українська еліта формується на основі їхніх текстів. А мала би формуватися на основі текстів українських. Яких немає.
Так вважав і так писав Іван Семенович, який Левицький. Який увійшов в історію української літератури як батько безсмертних Кайдашів. Хоча написав він не лише про те, як вони ділили мотовило, землю, грушу й повітку. Левицький, який узяв собі за псевдонім прізвище Нечуй, Продовжити читання “Нечуєвий вибір”

Карнавальна ніч Христини Притики

Аліна Акуленко
Аліна Акуленко

Для неї це була друга велика роль у кіно.
Для нього − останній фільм як режисера.
Вона − смішлива дівчинка із Харкова, на яку звалилася слава «Карнавальної ночі» й пустотливої комедійної акторки.
Він − нащадок давнього грузинського роду, який іще до революції встиг повчитися мистецтва у Петербурзі і Парижі, а по війні зазнав переслідування й потерпав від звинувачень у «націоналістичному ухилі в творчості». Продовжити читання “Карнавальна ніч Христини Притики”

Два Панаси

Аліна Акуленко

Аліна Акуленко

1880 року в Женеві побачив світ роман, від назви якого сучасні критики ще у день презентації не лишили би і каменя на камені. У назві було аж два розділові знаки, а метафоричність била аж за край. Романи так не називають.
А він до того всього ще й був соціально-психологічним. Такі до того ніхто не писав. Ну, хіба що Стендаль. Але ж то ‒ французькою. А цей ‒ українською. Тому не дивно, що текст переписувався шість разів. Працювало над ним аж два автори. Продовжити читання “Два Панаси”

Бути справжнім лордом…

Аліна Акуленко
Аліна Акуленко

Чи чули ви про Лорда Лістера?
Того самого, котрий сказав, що шкідливо все, навіть дихати. Бо, дихаючи, ми спалюємо кров. Тому ‒ варіантів два: не дихати в надії прожити довше. Або робити те, що шкодить, але в надії, що так жити буде значно приємніше.
Того самого, який перекладав українською Дені Дідро, Клода Адріана Гельвеція, ініціював і перекладав п’ятнадцятитомник Оноре де Бальзака та двадцять п’ять томів Анатоля Франса. Продовжити читання “Бути справжнім лордом…”

Народжений у березні

Аліна Акуленко
Аліна Акуленко

Названий «Березолем», він дебютував виставою «Жовтень». Як і личило справжньому радянському театру. І хто б міг подумати, що знадобиться усього одинадцять років, щоб вистави на його сцені охороняли чекісти.
Усе почалося у 20-ті роки ХХ століття із МОБу − тоді на абревіатури була шалена мода. Продовжити читання “Народжений у березні”