Про кукурудзу та ейджизм

Аліна Акуленко

Аліна Акуленко

Найбільший злочин проти кукурудзи – почистити її звечора, щоб варити зранку. Так вважала наша бабуся.
Не знаю, у чім тут секрет, але наламані звечора качани завжди чистилися лише зранку, безпосередньо перед тим, як вирушити варитися у піч. А нам так хотілося чистити кукурудзу – обдирати з шурхотом з боків кукурудзиння й обережно витягати кукурудзяні коси – на ляльки. Продовжити читання “Про кукурудзу та ейджизм”

Аліна Акуленко про Олену Пчілку

Аліна Акуленко

Аліна Акуленко

Програма “мама”

Хештег #яжемать і жарти навколо нього – винахід наших часів. 
Вона ж стояла біля витоків “яжемать” філософії. І не просто стояла, а тримала її обома руками, а що не вміщувалося в руках, закинула собі на плечі й спину.
Вона стала тією матір’ю, яка породила нову епоху. Хоча насправді не стільки переймалася епохою, скільки тим, щоб її діти виросли українцями. І досягла в цьому таких вершин, що найстарша дочка навіть псевдонім узяла собі – Українка. Леся Українка. Продовжити читання “Аліна Акуленко про Олену Пчілку”

Прорости крізь асфальт

Аліна Акуленко
Аліна Акуленко

Він просто був хрущем. І жив на вишні. Тій самій вишні, що оспівував Шевченко.
Не мріяв про визнання й славу. А просто жив. Й прожив усього двадцять вісім літ.
Воно й на краще. Бо по смерті його цькували. Натхненно й люто. За те, що цитував не Леніна, оспівував не Сталіна, а Волта Вітмена, Омара Хайяма, а разом з ними язичницьку символіку і лемківські мотиви. Продовжити читання “Прорости крізь асфальт”

Історія одного вчителя

Аліна Акуленко
Аліна Акуленко

Якщо до класу увійшли Василь Чайченко, Л. Яворенко, П.Вартовий, Б.Вільховий, а разом із ними Перекотиполе і Гречаник на додачу, – то скільки людей увійшло до класу?
Відповідь проста: один-єдиний учитель, іменем якого називається найвідоміший словник української мови. Словарь Бориса Грінченка. Той самий, у чотирьох томах. Який уславив Бориса Дмитровича на всі часи, на всі віки.
Продовжити читання “Історія одного вчителя”

Про тлін і вічність

Аліна Акуленко
Аліна Акуленко

Він міг просто успадкувати сто гектарів батьківського поля. Чи стати заможним австрійським або польським лікарем. Натомість помер у злиднях. Бо обрав шлях депутата австрійського сейму. Й українського письменника.
Автор “Синьої книжечки” і вдівець із трьома дітьми Василь Стефаник прожив життя, як сам захотів. А не як хотів його батько. Хоча не рахуватися з батьковим хотінням Василеві було непросто.
Продовжити читання “Про тлін і вічність”

Нездійсненний вибір вічного романтика

Аліна Акуленко
Аліна Акуленко
Усе було так гарно. А тоді гармонію його життя порушив анонімний лист. Писали не йому – його дружині. Якби це сталося у наші дні, Віра Дейша одразу б загуглила прізвище Олександри Аплаксіної і рядок за рядком, світлина за світлиною дослідила її акаунти в соціальних мережах. Але це був 1907 рік. Інтернету не було – лише плітки та анонімки. Продовжити читання “Нездійсненний вибір вічного романтика”

Коли із милим рай і в курені

Аліна Акуленко
Аліна Акуленко

Коли вони познайомилася − а сталося це в Італії, − вона вчилася в Сорбонні, на медичному. Тож зустрічатися вони почали у Парижі, який, як відомо, є містом закоханих. Вона й закохалася. Безтямно і, як з’ясувалося, пізніше − назавжди. Заміж вийшла за нього не одразу. Бо він, як годилося тогочасному прогресивному молодому чоловікові, революціонерові й політичному діячеві, пропагував вільне кохання. І запевняв, що роман на стороні − лише зміцнює стосунки. І додає натхнення. Продовжити читання “Коли із милим рай і в курені”

Нечуєвий вибір

Аліна Акуленко

Аліна Акуленко

Проблема не в тому, добре чи погано пишуть Лєсков чи Пушкін. Проблема в тому, що українська еліта формується на основі їхніх текстів. А мала би формуватися на основі текстів українських. Яких немає.
Так вважав і так писав Іван Семенович, який Левицький. Який увійшов в історію української літератури як батько безсмертних Кайдашів. Хоча написав він не лише про те, як вони ділили мотовило, землю, грушу й повітку. Левицький, який узяв собі за псевдонім прізвище Нечуй, Продовжити читання “Нечуєвий вибір”

Карнавальна ніч Христини Притики

Аліна Акуленко
Аліна Акуленко

Для неї це була друга велика роль у кіно.
Для нього − останній фільм як режисера.
Вона − смішлива дівчинка із Харкова, на яку звалилася слава «Карнавальної ночі» й пустотливої комедійної акторки.
Він − нащадок давнього грузинського роду, який іще до революції встиг повчитися мистецтва у Петербурзі і Парижі, а по війні зазнав переслідування й потерпав від звинувачень у «націоналістичному ухилі в творчості». Продовжити читання “Карнавальна ніч Христини Притики”

Два Панаси

Аліна Акуленко

Аліна Акуленко

1880 року в Женеві побачив світ роман, від назви якого сучасні критики ще у день презентації не лишили би і каменя на камені. У назві було аж два розділові знаки, а метафоричність била аж за край. Романи так не називають.
А він до того всього ще й був соціально-психологічним. Такі до того ніхто не писав. Ну, хіба що Стендаль. Але ж то ‒ французькою. А цей ‒ українською. Тому не дивно, що текст переписувався шість разів. Працювало над ним аж два автори. Продовжити читання “Два Панаси”