До 32-ї річниці аварії на ЧАЕС (Уривок із оповіді водія-ліквідатора)

Ліля Мусіхіна
Ліля Мусіхіна

-А як у селі люди ставилися до того, що ви повернулись із Чорнобиля?

– А мене прогнали! Із Закарпаття… Це істинна правда. Я розкажу вам цей малий момент. Як взірвалась ця японська атомна сильніша, да й мені сестра дзвонить і брат звонив.

Нас було вісім, я самий старший, всі вже померли, Продовжити читання “До 32-ї річниці аварії на ЧАЕС (Уривок із оповіді водія-ліквідатора)”

Коли із милим рай і в курені

Аліна Акуленко
Аліна Акуленко

Коли вони познайомилася − а сталося це в Італії, − вона вчилася в Сорбонні, на медичному. Тож зустрічатися вони почали у Парижі, який, як відомо, є містом закоханих. Вона й закохалася. Безтямно і, як з’ясувалося, пізніше − назавжди. Заміж вийшла за нього не одразу. Бо він, як годилося тогочасному прогресивному молодому чоловікові, революціонерові й політичному діячеві, пропагував вільне кохання. І запевняв, що роман на стороні − лише зміцнює стосунки. І додає натхнення. Продовжити читання “Коли із милим рай і в курені”

У них серця горять помстою за втрату побратимів

Богдан Червак

Богдан Червак

Із Мирославом Мислою мене познайомив «Кіндрат», або Борис Гуменюк. Зараз не пригадаю. Це був найважчий для країни час – 2014 рік. Знайомство відбулося, як тоді казали, «на фундації». А точніше, у приміщенні Фундації ім. О. Ольжича, яка стала перевалочним пунктом для добровольців. Продовжити читання “У них серця горять помстою за втрату побратимів”

Нечуєвий вибір

Аліна Акуленко

Аліна Акуленко

Проблема не в тому, добре чи погано пишуть Лєсков чи Пушкін. Проблема в тому, що українська еліта формується на основі їхніх текстів. А мала би формуватися на основі текстів українських. Яких немає.
Так вважав і так писав Іван Семенович, який Левицький. Який увійшов в історію української літератури як батько безсмертних Кайдашів. Хоча написав він не лише про те, як вони ділили мотовило, землю, грушу й повітку. Левицький, який узяв собі за псевдонім прізвище Нечуй, Продовжити читання “Нечуєвий вибір”

Українська Помісна Православна Церква ‒ це дуже важливий аспект ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ України!

Костянтин Холодов

Костянтин Холодов

Ані Українська Держава, ані Парламент, ані Президент України не втручаються у церковні справи.
Хіба Президент, чи Парламент диктує попам як треба відправляти Літургію, Вечірню, чи погребіння християн, чи які хрести носити протоієреям та архімандритам? Хіба Кабінет Міністрів втручається у церквний устрій та призначає єпископів на кафедри а священиків на парафії? Звісно ‒ ні!!!
Але не так давно це все це було у Росії ‒ до 1917 року та після 1924. І ніхто не смів бодай звуку подати про втручання. Продовжити читання “Українська Помісна Православна Церква ‒ це дуже важливий аспект ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ України!”

Вірю, що Україна збережеться як незалежна держава

Богдан Червак
Богдан Червак

США, Франція і Великобританія, не на словах, а на ділі показують, шо вміють тримати порох сухим.

Сирія як держава і суб’єкт міжнародної політики, фактично, перестала існувати. Продовжити читання “Вірю, що Україна збережеться як незалежна держава”

Карнавальна ніч Христини Притики

Аліна Акуленко
Аліна Акуленко

Для неї це була друга велика роль у кіно.
Для нього − останній фільм як режисера.
Вона − смішлива дівчинка із Харкова, на яку звалилася слава «Карнавальної ночі» й пустотливої комедійної акторки.
Він − нащадок давнього грузинського роду, який іще до революції встиг повчитися мистецтва у Петербурзі і Парижі, а по війні зазнав переслідування й потерпав від звинувачень у «націоналістичному ухилі в творчості». Продовжити читання “Карнавальна ніч Христини Притики”

Два Панаси

Аліна Акуленко

Аліна Акуленко

1880 року в Женеві побачив світ роман, від назви якого сучасні критики ще у день презентації не лишили би і каменя на камені. У назві було аж два розділові знаки, а метафоричність била аж за край. Романи так не називають.
А він до того всього ще й був соціально-психологічним. Такі до того ніхто не писав. Ну, хіба що Стендаль. Але ж то ‒ французькою. А цей ‒ українською. Тому не дивно, що текст переписувався шість разів. Працювало над ним аж два автори. Продовжити читання “Два Панаси”

На Донбасі ніч настає раптово…

Борис Гуменюк

Борис Гуменюк

На Донбасі ніч настає раптово 
не так як ми звикли вдома 
темрява опускається зненацька 
наче у вугільну шахту кліть 
ти кудись провалюєшся 
з тілом чи без – на вибір – у невідоме 
наче голосно пролунав вибух  Продовжити читання “На Донбасі ніч настає раптово…”

За українське майбутнє без олігархів

Олександр Вакуленко

 Олександр Вакуленко

«Україна вільна, Україна Соборна, Україна без холопа і без пана», ‒ актуальні як ніколи слова Ярослава Стецька.

У час, коли не видно ні кінця, ні краю московсько-українській війні, також не менш важливим  було б виконання гаслу «Усе для фронту, усе для перемоги». Натомість, багато державних посадовців Продовжити читання “За українське майбутнє без олігархів”