Ніна Головченко
14 березня 2019 літературно-мистецький клуб пісенної поезії «Світлина» поновив свою діяльність на новій локації – у Будинку письменників України в Києві.
Об’єднання «Світлина», яке очолює поетеса Лариса Петрова, гуртує творчих особистостей – поетів, композиторів і виконавців, що мають високий фаховий рівень і мистецький досвід. Тому на таких зібраннях глядач слухає не самозакоханих графоманів, а гарну поезію, якісні естрадні мелодії, романси, авторські (бардівські) композиції чи виконання з елементами оперного співу. Також тут дебютують обдаровані початківці.
Цього весняного вечора слухачів словом, голосом, звуком гітари та роялю (наживо!) зачаровували поетеси і поети Світлана Короненко, Лариса Петрова, Владлен Ковтун, композитори Леонід Нечипорук, Сергій Новохацький і Карен Мкртчан, виконавці Олег Дзюба, Наталка Полтавець, Ірина Персанова і справжній полковник Анатолій Сахно, майстриня художнього читання Лариса Недін, гість із Полтавщини Олександр Печора, поет, композитор і хімік (!) Тетяна Мірошниченко та інші.
Родзинкою вечора стала пісня «Скрипаль» − музика Сергія Цушка(!), вірші Лесі Вербицької – у виконанні Наталки Полтавець.
Розкішні інтер’єри маєтку на Банковій додавали вишуканості цьому камерному естетичному дійству, де наживо в унісон музиці звучало поетичне слово.
Проте, як шанувальник заходів клубу «Світлина», дозволю собі трохи похуліганити і розмислити щодо формату таких мистецьких вечорів:
- Чи не варто починати з легкого аперитиву?.. Сік, чай, мартіні, кава чи півдеци коньячку на зібраннях мистецької богеми – то чудова класична інтродукція до будь-якого мистецького дійства (звісно, у форматі імпровізованої кав’ярні за символічними, але реальними цінами))). Демократична атмосфера Будинку письменників сприяє цьому!
- Чи не доречно доручити конферанс/модерацію/ведення заходу динамічній особі / чи парі ведучих із досвідом публічного спілкування з артистами / глядачами, які б надавали слово учасникам концерту, заповнювали паузи доречною інформацією, жартами, знімали напругу в непередбачуваних ситуаціях, долали б межу між артистами/глядачами тощо.
- Можливо, доцільно на якомусь етапі включити у мистецьке дійство і глядачів, створити атмосферу перформансу: чи шляхом літературної гри (буриме), чи вікторини, чи квесту, чи спільного виконання відомої пісні (чи нової, але роздрукувати для глядачів текст) тощо.
- І, нарешті, те, що впало в око на багатьох заходах такого типу: бракує молоді. Треба наводити мости між поколіннями гарних поетів, композиторів і співаків (можливо, у форматі «Дебют»), долати прірви між угрупованнями, регіонами, ділитися досвідом і стилями та широко пропагувати, формувати українське смислове мистецтво.
- Також украй важливо на такі зібрання залучати продюсерів і виконавців із шоу-бізнесу, щоб вони чули пісенні твори від фахових митців і, можливо, вкрапляли поміж «два притопа/три прихлопа» чи «…Lomala Lo-lo-lomala Lomala Тоска ломала всю ночь Lomala Тебя мне не хватало Тоска ломала…» пісні на вірші із глибокими сенсами, а не лише з ритмами.
Українці мають знати гарних митців, а не лише MARUV і іже с німі)))