Росія – не Русь, а Московія

Олександр Вакуленко

Олександр Вакуленко

18 травня 2020 року виповнюється 84 роки відомому в Україні та за її межами письменнику, досліднику української та московської історії, лауреату премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності Володимиру Білінському, який є  автором книг «Країна Моксель або Московія», «Москва ординська», «Україна-Русь». У своїх працях Володимир Білінський  розповів про виникнення та становлення Московського князівства – нинішньої Росії, історія якої і в наш час залишається таємничою та повністю розвіяв імперський міф про братерство українського та московинського народів. Продовжити читання “Росія – не Русь, а Московія”

Пам’ятаємо жертв політичних репресій

Олександр Вакуленко

Олександр Вакуленко

В Україні третя неділя травня є Днем пам’яті жертв політичних репресій.

У 1937-1941 роках під час сталінських репресій тіла страчених людей за політичними звинуваченнями вночі звозили на околицю Києва у Биківнянський ліс. При цьому органи НКВС знищували не лише свідомих  українців чи польських офіцерів, а й своїх соратників, які зміцнювали більшовицький режим й були свідками антигуманних, злочинних діянь тогочасної влади. Із початком Другої світової війни тут вже розстрілювали на місці цілі червоноармійські підрозділи, які виходили із оточення. Більше ста тисяч осіб знайшли свій останній притулок у цьому страшному місці. Продовжити читання “Пам’ятаємо жертв політичних репресій”

Концерт «Ми дякуємо Богу за маму!» у Конотопі

Олександр Вакуленко

Олександр Вакуленко

В другу неділю травня в Україні та багатьох  інших країнах відзначається світле, ніжне, радісне свято – День матері.

Складно забути чудовий концерт, присвячений Дню матері «Ми дякуємо Богу за маму!», який відбувся 8 травня 2016 року в місті Конотопі. Найрідніших людей – наших матерів за їхню безмежну любов, ласку та турботу привітали юні таланти Конотопа.

«На світі усе починається з мами! Перший подих, перша посмішка, перші слова, перша радість і сум, перші надії і сподівання», – зазначив ведучий Руслан Федоненко. Продовжити читання “Концерт «Ми дякуємо Богу за маму!» у Конотопі”

Звернення ОУН до Міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби

Богдан Червак

Богдан Червак

Шановний пане Міністре!

У контексті 75-ї річниці завершення Другої світової війни Ви запропонували спорудити у Берліні монумент загиблим у війні українцям.

У цьому зв’язку хотів би нагадати, що в 1944 р. у німецькому концтаборі «Заксенхаузен» загинув визначний діяч ОУН, поет і вчений Олег Ольжич.

Достеменно відомо, що Олег Ольжич закатований нацистами як один із лідерів українського національно-визвольного руху, революціонер, який під час війни боровся за незалежність України.

Гестапо заарештувало Олега Ольжича 25 травня 1944 р. у Львові. Його відправили у «Заксенхаузен» і жорстоко катували протягом двох тижнів. Однак він відмовився від будь-якої співпраці з німцями: «Українські землі є життєвим простором для українського народу. Тому будь-якого окупанта били і будемо бити!». Помер у ніч на 10 червня від тортур на черговому допиті, який проводили гестапівці Вольф, Вірзінґ і Шульц.

Однак до цього часу, не зважаючи на численні звернення, влада Німеччини відмовляється встановити меморіальну дошку на честь українського героя.

Очевидно, відмовляють тому, що на цьому наполягає Москва, проти якої боролося ОУН під час війни.

Вважаю, що Міністерство закордонних справ України саме у ці дні, коли згадуємо жертви Другої світової війни, мало б ініціювати встановлення на території «Заксенхаузена» меморіальної дошки на честь Олега Ольжича.

Олег Ольжич віддав життя за Україну. Незалежна Україна має домогтися гідного ставлення до його пам’яті, зокрема у Німеччині, де загинув герой.

З повагою

Богдан Червак,
Голова ОУН

 

Ніжна-преніжна колаборація

Богдан Пастух

Ця гостроактуальна стаття відомого літературознавця і критика, кандидата філологічних наук Богдана Пастуха підготовлена для чергового числа журналу «Українська культура». З дозволу автора публікуємо її тут у рамцях співпраці «УК» і Культурної референтури ОУН, зважаючи на суспільну значимість проблематики, яку осмислює автор, і потребу ширшої її рецепції –  також як анонс третього (за травень-червень) числа «Української культури».

 

Ситуація, що склалася цього року довкола Національної премії імені Тараса Шевченка, звістує нам про кілька важких та важливих проблем, що постають на тілі нашої культури. Автор цих рядків говоритиме від себе як від звичайного споживача музики, літератури, театру та інших мистецьких форм, що їх оцінює журі згаданої премії. Та передовсім мова тут піде про літературу, яка все більше витискається з життя сучасної людини.

Всі, хто бодай трохи стежить за сучасною українською культурою, розуміли, що основну мистецьку премію країни потрібно змінювати, змінювати сам концепт, щоб раз і назавжди відмовитися від темних «договорняків», «черг», «вислуги років», тобто усього того, що компрометувало цю премію. Продовжити читання “Ніжна-преніжна колаборація”

Конкурсні роботи учасників другого Всеукраїнського конкурсу патріотичних творів імені Олени Теліги та Олега Ольжича

Кирста Богдан

Прикарпатський національний університет
ім. Василя Стефаника, філологічний факультет,
4 курс, 21 рік

Нас із дитинства вчили,
що всі ми –
нащадки своїх батьків:
очка мамині, носик татовий,
а далі,
наче сумнів у спорідненості,
пошук все нових і нових
рис обличчя, відтінків характеру,
дій, звичок і помилок. Продовжити читання “Конкурсні роботи учасників другого Всеукраїнського конкурсу патріотичних творів імені Олени Теліги та Олега Ольжича”

Конкурсні роботи учасників другого Всеукраїнського конкурсу патріотичних творів імені Олени Теліги та Олега Ольжича

Назарова Анастасія

Бахмутська загальноосвітня школа
І – ІІІ ступенів № 18 ім. Дмитра Чернявського,
11 років

Біографія прапорця


Анна зайшла в кімнату. Вона розглядалася навкруги. На стінах новенькі шпалери. Вікно прикрашає вишуканий  тюль. На підвіконні красуються фіалки. Ліжко прикрите килимком під колір меблів. Піаніно, хоча стареньке, але досить непогано збереглося. Видно, що на ньому грало не одне покоління. Можна сказати –  сімейна реліквія. Шафа та письмовий стіл – все в одній кольоровій гамі. Дуже пристойна кімната. Анна закінчила огляд і присіла на стілець за стіл. Вона вперше була в кімнаті у подруги. Продовжити читання “Конкурсні роботи учасників другого Всеукраїнського конкурсу патріотичних творів імені Олени Теліги та Олега Ольжича”

Вечір пам’яті за загиблими воїнами у Конотопі

Олександр Вакуленко

Олександр Вакуленко

В ці травневі дні чотири роки тому незабутній захід пройшов у місті Конотопі. 4 травня 2016 року в міському будинку культури ,,Зоряний’’ відбувся Вечір пам’яті за загиблими воїнами – жителями Конотопа та Конотопського району у неоголошеній війні московської недобитої імперії проти України.

У фойє будинку культури працівниками Конотопського краєзнавчого музею ім. О. М. Лазаревського (директор – А. І. Мокроусов) було організовано виставку присвячену нашим  землякам загиблим на сході України. Неймовірно важко пережити втрату своїх рідних, друзів, знайомих які ще вчора раділи життю, будували плани на майбутнє. А сьогодні – найкращі представники нашого суспільства, які віддали життя за кожного із нас дивляться тільки із траурних фотопортретів. Ця біль назавжди увійшла у родини, до яких уже не повернуться їхні рідні – батьки, брати, сини. Продовжити читання “Вечір пам’яті за загиблими воїнами у Конотопі”

Українська Вікіпедія відвойовує популярність у російської

Юрій Пероганич,
генеральний директор Асоціації
підприємств інформаційних технологій України,
співзасновник ГО «Вікімедіа Україна»

З року в рік зростає популярність Вікіпедії українською мовою (далі — української Вікіпедії), як в Україні, так і у світі. За підсумками квітня 2020 встановлений черговий рекорд — місячне число переглядів сторінок української Вікіпедії досягло 101 млн, в тому числі 89 млн переглядів було з України і 12 млн з  територій інших країн.

Якими ще мовами переглядають Вікіпедію з території України, і яка динаміка цих переглядів з плином часу? Нижче, а також на графіках на початку статті — відповіді на ці питання. Продовжити читання “Українська Вікіпедія відвойовує популярність у російської”

Конкурсні роботи учасників другого Всеукраїнського конкурсу патріотичних творів імені Олени Теліги та Олега Ольжича

Бобровська Ксенія

КЗ «Ганнівський НВК «СЗШ-ДНЗ»
Верхньодніпровської районної ради
Дніпровської обл.,
5 клас

Сонечко

Я – сонечко!.. Мені дуже приємно й радісно відчувати себе ним, адже я маленька й золотокоса дівчинка, майже, як воно. Я маю дужі промені, які обіймають всю мою безмежну й багату землю – рідну Україну! З висоти я бачу дорогу оселю, моїх батьків, садки й левади, друзів і мою рідну школу. А там ген-ген біжать дітлахи до річки, косарі йдуть на косовицю, лелека кружляє над батьківським обійстям… Весело й затишно на моїй рідній Батьківщині! Лунає щебіт солов’їний, ллється лагідна пісня дівоча… І все це – моя Україна, а я – сонечко, яке повинно оберігати спокій на моїй рідній землі, обігрівати й захищати від холоду й ненасті. І я впораюсь, адже я, хоч і маленьке сонечко, маю теплі і дужі промені, бо я українка!!!