Ольга Веремійчик
«На Аскольдовій Могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…»
«Пам’яті тридцяти» Павло Тичина
Кожного року 29 січня на державному рівні в Україні відзначаємо річницю бою під Крутами. 1972 року в Чикаго Володимир Зарицький опублікував книжку «Крутянська подія». Видав її, як він написав, «щоб раз і назавжди спростувати міфи, які утворилися навколо цієї події. І досі (деякі) доповідачі, не простудіювавши джерельного матеріалу, виказують неповне знання перебігу Крутянської події, а також незнання історії Студентського Куреня: як Курінь постав, як формувався, його чисельний склад, які мав втрати.» Так утворилася легенда про полеглих під Крутами «300» студентів. Зараз завдяки тій книжці нарешті розібралися, що і як було під Крутами насправді.
У 2001 році книжка «Крутянська подія» була перевидана у Видавництві імені Олени Теліги. Її привіз св. п. Микола Плав’юк, Голова ОУН, Голова Фундації ім. О. Ольжича, Президент Видавництва імені Олени Теліги.
У книзі зібрано свідчення учасників бою та військових діячів часів Української революції. Упорядник Володимир Зарицький виявив і спростував найпоширеніші міфи.
У післяслові упорядник написав: «Для інформування, виховання молодих поколінь цю книжку слід мати в кожному українському домі, щоб зберегти пам’ять про першу битву 29-го січня під Крутами з московсько-большевицькою, інвазійною 6-тисячною армейською групою Муравйова в обороні Волі України…треба було юним бійцям стати під Крутами до бою з ордами Леніна, наступаючими на Київ для позбавлення України проголошеної самостийности. Бережім пам’ять полеглих оборонців Крут юнаків-кадетів і студентів, які віддали все, що мали, молодість й життя за Волю України».
На основі тверджень учасників Крутянської трагедії документально встановлено:
«жертовно впали під Крутами в обороннім бою і освятили спільно своєю кров’ю нашу Державність:
1. 10 старшин і біля 250 юнаків (Юнаками називали юнкерів – курсантів військового училища) Першої Київської Юнацької Школи ім. Гет. Богдана Хмельницького.
2. Біля 50 студентів київських вищих і середніх шкіл.»
Володимир Зарицький пише: справедливість вимагає, що слід згадувати не лише студентів, а також Юнаків Першої Київської Юнацької Школи ім. Гет. Богдана Хмельницького, які були основою оборони Крут і понесли найбільші втрати.
У книжці вміщено два спогади учасників бою під Крутами:
1. Спогад «Бій під Крутами» сотника Аверкія Гончаренка, командира Крутянського бою.
2. Спогад «Історія Студентського Куреня» студента Ігоря Лоського, учасника бою під Крутами.
Перебіг бою під Крутами описаний сотником А. Гончаренком у його спогаді. Після цілоденного бою 29 січня 1918 року з головними силами Муравйова, маючи великі втрати в рядах бійців, сотн. А. Гончаренко відірвався від ворога та ешелоном, який був напоготові у 2 км від станції Крути, забрав усіх, хто міг дійти, і від’їхав у напрямку Києва. Надіялись на підтримку Січових стрільців під керівництвом Євгена Коновальця, але вони затримались у Києві через бунт робітників під керівництвом комуністів на Арсеналі.
Ігор Лоський описав історію формування студентського куреня і також надав опис Крутянського бою.
На жаль одна чота (взвод) студентів при відступі до потягу помилково повернулася на станцію, не знаючи, що вона зайнята ворогом. Кати Муравйова познущались над ними і наступного дня їх розстріляли.
Селяни поховали розстріляних студентів, а 19 березня 1918 року їхні тіла перевезли до Києва і перепоховали на Аскольдовій Могилі. Але це кладовище десь у 1950-х роках знищила радянська влада. Там було багато могил, я їх бачила, коли туди ходила маленькою з батьками. Зараз на Аскольдовій могилі поставлено символічний пам’ятник загиблим крутянам.
Коли радянська влада знищувала Аскольдове кладовище, рідні Володимира Наумовича перенесли останки загиблих у Крутянському бою Володимира Шульгина і Володимира Наумовича на Лук’янівське кладовище і так разом їх поховали в одній могилі. Вони були друзями. Володимир Шульгин на той час уже закінчив університет, а Володимир Наумович був студентом. Вони були вояками тієї чоти, яку розстріляли муравйовці. Під час розстрілу вони обнялися, і кулі їх разом вразили.
Членкині Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги (далі ВЖТ), кожного року приходять до Заповідника «Лук’янівський», приносять пам’ятний кошик квітів. Одного разу у своїй промові голова ВЖТ Тетяна Котенко процитувала уривок з опублікованого 24 березня 1918 року в газеті «Нова Рада» есе Людмили Старицької-Черняхівської під назвою «Пам’яти юнаків-героїв, замордованих під Крутами». Там є, зокрема, й такі рядки: «Каїн, Іуда і большевик – три людські потвори, три звіра, що викинула на світ Божий якась страшна безодня. Каїн убив брата, але сам вжахнувся свого злочинства і як безумний кинувся тікати від братнього трупа; Іуда продав Христа, але не стерпів муки сумління і «удавився» сам. А большевик перед смертною карою, перед розстрілом одрізав носи, вуха, проколював очі, випускав тельбухи, добивав недострелених прикладами по голові, мов скажених собак, і тішився мукам своїх братів». Справу “большевиков” продовжують зараз російські загарбники.
Наш час народжує нових героїв України. Сьогодні всі здорові українські сили мають об’єднатися для захисту Батьківщини. На одному з мітингів біля символічного пам’ятника загиблим крутянам ліцеїст Київського військового ліцею імені Івана Богуна прочитав Присягу, яку давали Крутяни перед походом під Крути. Присяга містить зобов’язання не вступати ні в яке спілкування з ворогом – ординець, який прийшов зі зброєю на нашу землю, має бути знищений!