Diaspora.ua, 13 січня 2022 р.
Цього дня народився ЄВГЕН ОНАЦЬКИЙ (13 січня 1894, Глухів – 27 жовтня 1979, Буенос-Айрес, Аргентина) – український громадський і політичний діяч, енциклопедист, журналіст і науковець, член Української Центральної Ради, провідний діяч Організації Українських Націоналістів, професор університетів Неаполя та Риму, один з очільників української громади в Аргентині.
Як і багато провідних діячів Української національної революції 1917-1921 років, після її поразки Євген Онацький опинився на еміграції. Тривалий час він жив у Римі, де очолив пресове бюро української дипломатичної місії та був редактором її часопису «La voce del Ucraina». Також редагував бюлетень «Голос України», був провідним співробітником головного теоретичного органу ОУН «Розбудова нації», кореспондентом часописів «Діло», «Свобода», «Новий час», «Український голос» тощо, до яких пише під псевдонімами «Дометенко», «Винар», «Італ», «Тарас».
У 1936 – 1940 рр. професор Євген Онацький викладав українську мову у Вищому Східному інституті в Неаполі, у 1940-1943 рр. – у Римському університеті. Представляв ОУН в Італії. Власне, це поряд з критикою режиму стало основною причиною його арешту 29 вересня 1943 р. німецькою окупаційною адміністрацією в Італії, відбував ув’язнення спочатку в Італії, а потім в Берліні та Оранієнбурзі.
Навесні 1947 року Онацький емігрував до Буенос-Айреса, де продовжив активну наукову, журналістську і політичну діяльність і став одним з головних організаторів українського громадського життя в Аргентині. У 1949 р. Є.Онацький став першим головою Спілки українських науковців, митців та літераторів в Буенос-Айресі. Був редактором і директором тижневика «Наш клич» (1947-1963), редагував календарі-альманахи товариства «Відродження» (1949-1961) та православний щомісячник «Дзвін» (1953-1957), працює над укладанням 8-томної «Української малої енциклопедії», яка вийшла друком у 1957-1967 роках.Визнанням ваги Є.Онацького в суспільному та науковому житті української діаспори Аргентини стало його обрання в 1953 р. головою Української Центральної Репрезентації (українського координаційного центру) в Аргентині. Цю посаду він оюіймав до 1960 року, а потім ще три роки очолював Головну Раду УЦР.
Помер професор Онацький 27 жовтня 1979 р. на 85 році життя. Був похований на кладовищі Ла-Чакаріта в Буенос-Айресі, але згодом відбулося перепоховання Євгена Онацького і його дружини Ніни на найбільшому українському кладовищі в Аргентині в Монте-Гранде.