Нових перемог в ім’я Української Самостійної Соборної Держави!

Богдан Червак

Богдан Червак,
Голова ОУН

 

 

Українці!

Вітаю з найбільшим святом нашої держави – Днем Незалежності!

Насправді 24 серпня 1991 р. українці не проголосили, а відновили свою державність, яку більше ніж 100 років тому розтоптала Московська імперія.

Пам’ятаємо, що шлях до Незалежності встелений життями цілих поколінь синів і доньок України, які мужньо і без страху вмирали у боротьбі за державність Української нації.

Вічна слава героям!

У молитві схиляємо голови перед борцями за волю України, а особливо «Давида» і «Кіндрата», які під стягом ОУН загинули на Донбасі.

Але одвічний ворог не відступає. Москва окупувала Крим і частину Донбасу, а тому битва за Незалежність і Соборність України продовжується.

Зараз, як ніколи, важливо згадати ідеали, за які йшли у бій наші попередники. Мрією, яка окрилювала їхні Визвольні Змагання, завжди була незалежна Україна, де б українці панували на своїй землі, де їх мова, культура, Церква і традиції творили обличчя держави, а український народ жив заможно і мав повагу в сусідів.

Цим ідеалам ніколи не зрадимо!

У цей святковий день духовно єднаємося із нашими братами і сестрами на поселеннях. У якому б куточку земної кулі ви не перебували, ми пам’ятаємо про вас, цінуємо вашу відданість історичній Батьківщині.

Вітаємо ветеранів ОУН, УПА, дивізії «Галичина», добровольців і волонтерів, а також сучасних військовиків, без подвигів яких неможливо уявити сучасну Українську державу.

Бажаємо міцного здоров’я і нових перемог в ім’я Української Самостійної Соборної Держави!

Слава Україні!

АНДРІЙ МЕЛЬНИК – НА ТЛІ ІСТОРИЧНОЇ ДОБИ XX СТОЛІТТЯ

Микола Плав’юк,
Голова ОУН (1979-2012)

В історії українського народу XX століття знаменне тим, шо в ньому було нав’язано до державних традицій княжої і козацько-гетьманської доби і золотими літерами в історичний календар закарбовано 22 січня 1918 і 1919 рр.

(Незалежність і Соборність УНР), 19 жовтня і 1 листопада 1918 року (Західноукраїнська Народна Республіка), 15 березня 1939 року (Карпато-Українська Держава), 24 серпня і 1 грудня 1991 року (Українська Держава).

Ці дати об’єднані одною спільною ідеєю — Державна Незалежність! Але вони також пов’язані з діями провідних постатей, які успішно кристалізували цю ідею в конкретні вияви дії і боротьби за її реалізацію і довели до успішного завершення нашого державотворення.

Одним чи з не найбільш відповідальних етапів того процесу, на мою думку, був період Директорії УНР, зокрема 1919 рік. З огляду на небезпеку боротьби з червоною і білою російськими арміями, без допомоги зовнішнього світу, зокрема переможців Першої світової війни, деякі тогочасні українські політики втратили віру в перемогу і відійшли від державного керівництва. Продовжити читання “АНДРІЙ МЕЛЬНИК – НА ТЛІ ІСТОРИЧНОЇ ДОБИ XX СТОЛІТТЯ”

НЕЗАБУТНІЙ КАНЦЛЕР

О. Штуль-Жданович,
(«Українське Слово», ч. 408, 1948р)
(У восьму річницю смерти О. Сеника-Грибівського)

Певно кожен з нас знає ті дивні сни, в яких сонна з’ява мішається з відчуттям дійсности: вам щось сниться, і рівночасно ви здаєте собі справу з того, що це тільки сниться, а в дійсності це не правда. Сонна з’ява приємна, а дійсність болюча:і ви намагаєтесь переконати себе, що сон – це дійсність. Ви мучитеся цією боротьбою з самим собою і прокидаєтесь, вкриті потом, та проводите тверезу оцінку сну і дійсности.

Ось бачу я Канцлера з його привітною усмішкою на устах, як він виряджає мене в дорогу на схід і наказує бути обережним, щоб не попасти на совєтських недобитків і на німецькі пости над Бугом. Дружньо тисне руку й повторює доручення. У мене таке приємне почуття – Канцлер, один з найвищих провідників ОУН, тратить стільки часу на розмову зі мною, таким невідомим, що ще не має за собою ніяких виконаних поважних доручень. І тут же починає мучити думка: та ж Буг давно за мною. Я вже у Львові, а Канцлер не живе. Адже мені оповідали, як відбувся похорон, як називається вбивник. А Канцлер посміхається й каже: Друже Ольже! То неправда, що мене вбили. Я живий, і ми з вами ще не одну штуку втнемо німакам у Києві». Продовжити читання “НЕЗАБУТНІЙ КАНЦЛЕР”

СУВОРИЙ І ВЕЛИКИЙ

Публікація Олега Штуля- Ждановича

Олег Кандиба-Ольжич, як людина та і революціонер

(Фрагменти)

Мов полум’яний метеор, промайнув крізь обрії життя О.Кандиба-Ольжич. Але коли в одній з камер бункеру з КЗ Саксенгавзені під ударами німецьких посіпак згасло його життя, метеорне світло Ольжичевої постаті ще зміцніло й перетворилося на вогненний стовп дороговказу. Постать цього пророка революції настільки величезна, що хоч ми всі її бачимо й чуємо між собою, не в силі охопити і назвати своїми словами. Бож він – це не лише поет О.Ольжич, а й Кардаш – революціонер. Не лише вчений археолог др. О.Кандиба, автор наукових праць різними мовами, а й член Проводу Українських Націоналістів. Не лише теоретик і практик розбудови української культури, а й той, що повністю і безпосередньо керував вирішальними етапами Української Революції, як – Карпатської України 1938-39 рр., Києва 1941-42 рр., так і останнім етапом найжорстокішої боротьби з німецьким варваром 1943-44 рр. Цим разом вже як Заступник Голови Проводу Українських Націоналістів. За все це й наклав головою . Продовжити читання “СУВОРИЙ І ВЕЛИКИЙ”

Музей правоохоронців у Конотопі

Олександр Вакуленко

Олександр Вакуленко

У Конотопському відділі поліції функціонує Музей правоохоронних органів Конотопщини. Цей осередок пам’яті силових структур унікальний тим що є єдиним серед усіх райвідділів поліції в Україні.

Музей створений завдяки ентузіазму ветерана правоохоронних органів Володимира Кичі, який віддав службі 30 років свого життя. А нині очолює громадську організацію ,,Конотопських ветеранів і пенсіонерів правоохоронних органів’’.

Перебуваючи одного разу у Конотопському міському краєзнавчому музеї Володимир Семенович із цікавістю розглядав історичні експонати. Чимало їх було присвячено конотопським підприємствам. Але про діяльність місцевих правоохоронних органів  нічого побачити так і не вдалося. Саме тоді й з’явилася у нього ідея створення музея, де відображалася б історія правоохоронців Конотопщини від самого початку до нинішніх днів. Продовжити читання “Музей правоохоронців у Конотопі”

Матриця, що дала тріщину

Тарас Головко

Тарас Головко

Правда про трагікомічну історію Росії та антихристиянство її церковників

 

Все частіше світ здригається від агресії, жорстокості, неправедних діянь країни, яка по-злодійськи вдирається на чужі території, привласнюючи їх, з ненависті й люті вбиває тисячі людей, зневажає міжнародне право. Звідки ця параноя? Що стоїть за нехристиянським поводженням?

Наукове бачення виникнення і зародження державного утворення, територія якого почала формуватися в середні віки, запропонував у книзі «Антихрист. Справжня історія Орди-Росії» знаний в Україні письменник, науковець і дипломат Василь Базів. Дослідження побачило світ нинішнього року в харківському видавництві «Фоліо». У цій розвідці автор, на підставі документів і свідчень очевидців, викриває російську офіційну історіографію, підвалини якої закладені імперськими істориками Миколою Карамзіним, Сергієм Соловйовим, Василем Татищевим, Михайлом Погодіним, Василем Ключевським. Продовжити читання “Матриця, що дала тріщину”

У Конотопі твориться історія України

Олександр Вакуленко

Олександр Вакуленко

Коли потрапляєш в місто Конотоп, складається враження, що перебуваєш у серці України. Адже у місті одразу два величних пам’ятника Тарасу Шевченку. Перший, скульптора Ірини Мельгунової, з’явився тут завдяки місцевому краєзнавцю Борису Хвостову, який під час відрядження у Харкові випадково натрапив на нього на якомусь господарському дворі. У підсумку несподівана знахідка стала власністю Конотопа. 30 квітня 1939-го, у рік 125-річчя Великого Кобзаря цей пам’ятник було урочисто відкрито в міському саду (нині перебуває біля Конотопської спеціалізованої школи № 2). У цьому є щось символічне, адже рік тому, 23 травня 1938 року, загинув провідник ОУН Євген Коновалець, із яким українці пов’язували надії на краще майбутнє. І поява у Конотопі пам’ятника Тарасу Шевченку неначе засвідчила невмирущість волелюбного українського духу. У часи перебудови до нього почали класти квіти молодята. А нині у місті є й вулиця Євгена Коновальця, а його портрет – один із експонатів Конотопського міського краєзнавчого музею імені О. М. Лазаревського. Продовжити читання “У Конотопі твориться історія України”

Відзначення 361-ої річниці Конотопської битви

Олександр Вакуленко

Олександр Вакуленко

5 липня 2020 року у славетному місті Конотопі відзначено 361-у річницю блискучої перемоги війська під проводом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві. Зранку безліч квітів лягло до пам’ятного каменю на честь героїчної оборони Конотопської фортеці та до пам’ятника керівнику оборони полковнику Григорію Гуляницькому. Від Конотопського міського краєзнавчого музею імені О. М. Лазаревського стартував  інтерактивний квест «Шляхами Конотопської битви». У напруженій боротьбі перемогу у цьому захоплюючому змаганні здобула команда «Пласт. Конотоп». У центральній частині міста працювало містечко майстрів . А любителів минувшини привабила тематична виставка «Конотопська битва – звитяга пращурів великих» у Конотопському міському центрі культури і дозвілля «Кінотеатр «Мир». Ввечері в рамках культурно-мистецького проєкту «Ніч у музеї» відбувся перегляд художнього фільму «Чорний ворон». Завершилися заходи в честь вагомої історичної події – перемоги під Конотопом урочистим феєрверком.

Фото автора

21 липня – день ушанування пам’яті Олени Теліги та Олега Ольжича

Ніна Головченко

Ніна Головченко

21 липня 2020 року у Бабиному Яру, в м. Києві біля пам’ятника Олені Телізі та Пам’ятного хреста, встановленого на її честь, відбулося вшанування пам’яті поетеси Олени Теліги. Сьогодні виповнюється 114 років від її дня народження.

Традиційно в цьому заході взяли участь учасники Київської міської ОУН, Культурної референтури ОУН, членкині Жіночого товариства імені Ольги Басараб і Олени Теліги.

Поетеса народилася у 1906 році у Підмосков’ї в родині професора, майбутнього міністра УНР Івана Шовгеніва. Тривалий час жила в еміграції у Європі, але свій життєвий вибір зробила на користь України, присвятивши її незалежності свій талант і все своє недовге життя. Продовжити читання “21 липня – день ушанування пам’яті Олени Теліги та Олега Ольжича”

«Світилася свічка…»: у Києві презентували книгу Світлани Короненко «Замовляння на білоруську мову»

Ніна Головченко

 

Ніна Головченко 

 

 

Віншували ювілярку 

16 липня 2020 р. в Києві, у літературно-меморіальному музеї Максима Рильського відбулася літературно-мистецька імпреза з нагоди ювілею поетеси Світлани Короненко та презентації її нової (дев’ятої) книги − збірочки віршів «Замовляння на білоруську мову».

На межі 70−80-х років 20 ст. літературну еліту України Світлана Короненко вразила «сенсаційним дебютом, коли ще вчора незнана авторка після голосної публікації у «Літературній Україні» з передмовою Івана Драча, який принагідно повідомив, що до віршів Короненко прихильно поставилися Микола Бажан і Дмитро Паламарчук, одразу ж високо поставив ім’я молодої поетеси». (Ірина Тараненко. Світлана Короненко. Після другої сенсації // Голос України. 16.07.2020. URL: https://bit.ly/3jfMtC8) Після яскравого спалаху, який подивував зрілістю білого вірша та верлібру, своєрідною метафорикою, юна поетична зірка зайшла в тінь на довгі 20 років, які позначені журналістською, культурологічною діяльністю на українському радіо, прозовими текстами. Продовжити читання “«Світилася свічка…»: у Києві презентували книгу Світлани Короненко «Замовляння на білоруську мову»”