Оксана Радушинська
Одягаю кольчугу у час рівнодення толОки –
Клич для воїнів світла кидає он гайвороння.
Я ще вільна змагатись і вбитою бути. Допоки
Не гукне із колиски дитя. Продовжити читання “НЕ АМАЗОНКА. ПРОТЕ…”
НЕ АМАЗОНКА. ПРОТЕ…
Грані слова: Активні дієприкметники теперішнього часу
Тетяна Кришталовська
Урок 9. Активні дієприкметники теперішнього часу
Мовознавці радять уникати активних дієприкметників теперішнього часу на ‑учий, ‑ючий, ‑ачий, ‑ячий, бо вони не притаманні українській мові. Є чимало варіантів заміни їх як однокореневими словами, так і синонімами, описовими конструкціями (підрядними реченнями), словосполуками відповідного змісту.
Продовжити читання “Грані слова: Активні дієприкметники теперішнього часу”
Ні теплих снів, ні вічних трьох доріг…
Сергій Пантюк
Ні теплих снів, ні вічних трьох доріг,
Лише примари білі в чорнім томі.
Там ми були. Здається, ледь знайомі,
І кожен думав, ніби переміг. Продовжити читання “Ні теплих снів, ні вічних трьох доріг…”
Бути справжнім лордом…
Аліна Акуленко
Чи чули ви про Лорда Лістера?
Того самого, котрий сказав, що шкідливо все, навіть дихати. Бо, дихаючи, ми спалюємо кров. Тому ‒ варіантів два: не дихати в надії прожити довше. Або робити те, що шкодить, але в надії, що так жити буде значно приємніше.
Того самого, який перекладав українською Дені Дідро, Клода Адріана Гельвеція, ініціював і перекладав п’ятнадцятитомник Оноре де Бальзака та двадцять п’ять томів Анатоля Франса. Продовжити читання “Бути справжнім лордом…”
Про тарганів, тарганячі порядки і тарганячий парламент…
Борис Гуменюк
(Байка)
Була собі на білому світі біленька українська хата і жила в цій хатці щаслива українська родина. Тато з мамою, двоє їхніх діток, кішка, собака, пара рибок в акваріумі і хом’як.
Але якось у дім прийшла біда. У хаті завелися таргани. Продовжити читання “Про тарганів, тарганячі порядки і тарганячий парламент…”
Народжений у березні
Аліна Акуленко
Названий «Березолем», він дебютував виставою «Жовтень». Як і личило справжньому радянському театру. І хто б міг подумати, що знадобиться усього одинадцять років, щоб вистави на його сцені охороняли чекісти.
Усе почалося у 20-ті роки ХХ століття із МОБу − тоді на абревіатури була шалена мода. Продовжити читання “Народжений у березні”
Вона придумала собі Україну
Аліна Акуленко
Вона знала про Україну все: від звичаїв і традицій до останньої ноти старовинних українських колискових.
Це була її особиста Україна: придумана і виплекана роками біля пластунських ватр, вимурована зі спогадів батьків, зведена із розповідей викладачів у школі українознавства. Продовжити читання “Вона придумала собі Україну”
Хлопчики…
Костянтин Холодов
Ви знаєте, на початку війни далекого 2014 року я теж так називав наших солдатів і офіцерів. Не знаю чому. Скоріш за все, від надлишку батьківської любові. Або від не розуміння понять «війна» і «військовий». Але однозначно цей художній спосіб применшення − це применшення гідності воїна, який захищає твою Батьківщину, до якогось хлопчака з розідраними на дупі штанями, є категорично неправильним та облудливим. Продовжити читання “Хлопчики…”
Аліна та її Костомаров
Аліна Акуленко
Це через них Тараса Шевченка заарештували прямо у весільному білому фраку. Він не знав, що вінчання скасоване, і саме час тікати.
Шевченко не встиг утекти. А Костомаров не встиг одружитися. Продовжити читання “Аліна та її Костомаров”
Марія, котра Наталка
Аліна Акуленко
Вийти у сімнадцять заміж за артилериста й перехворіти на дифтерит. Саме так інколи починається шлях до сцени і до слави.
Хто б знав про маленьке село Заньки Чернігівської губернії, якби в ньому не народилася Марія, яка назвалася Заньковецькою.
Продовжити читання “Марія, котра Наталка”