Культурна референтура ОУН. Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича.

КР ОУН публікує твори, надіслані на Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Відгуки та «лайки» уважних читачів патріотичних віршів поетів-початківців будуть враховані при підбитті підсумків конкурсу учасниками журі. 

Автор: © Колтунова Поліна, 7 років, 
смт Компаніївка, Кіровоградська обл.

Віршики
від
Полінки


Я – маленькеє дівчатко

Я – маленькеє дівчатко,
ніби справжнєє курчатко,
яке любить все навколо:
і пшеничне жовте поле,
що годує всих і всюди;
і блакитне синє небо,
що дає нам світлі мрії
і надії, і надії…
Як і всі ми в ріднім краї –
на Донбасі і в Криму,
в Закарпатті й на Волині –
любим нашу Україну!

Народилась я в країні

Народилась я в країні,
яка зветься Україна.
В ній ліси, поля і ріки
залишаються на віки.
Плине час, та йдуть роки,
ми, маленькі козаки,
зробим все, що в наших силах,
щоби квітла Україна,
наша рідная земля,
відцуралась москаля!!!

Хитромудра Мура

Киця Мура у садочку
Спіймала мишку у куточку.
Сіла, з’їла, замурчала –
І пішла шукать сметану!
Лиш до кухні ніс встромила –
по хвосту і заробила!
Ох, як киця розлютилась,
Як на бабу подивилась!
Мов на сірого вовка,
на бабцю фиркнула вона!
Та недовго ображалась
І на ґанку заховалась!
Хоч грозяться їй дубцем,
Манить сало із хлібцем!

Якось кішка нишком йшла…

Якось кішка нишком йшла
Та й побачила … хвоста!
«Хто це? – думає вона,
Не чіпаючи хвоста. –
Може, це собака,
Наша забіяка,
Що хлопчиська Ромку
Тягала за футболку?
А, може, це корова,
Яку доїла Зоя?
А молочко ж смачне,
як справжнє крем-брюле?
А! Це ж шматочок шкурки,
Що вкрала я у Юрки!».
Знатиме хвастун Юра,
Як дразнити Муру,
Коли замерзне в ручки
У дірявій шубці! 

Петрик і добрі справи

«Так-так-так, так-так-так!» –
Скаче Петрик як козак.
Всіх навколо закликає,
Щоб робили добрі справи:
Першачків не ображали,
Старшим радо помагали,
Не смітили, не кричали,
Тата й маму поважали.
Треба вам мерщій підмога?
Петрик мчить на допомогу!

Бабусина сімейка

У бабусі є свиня,
А в сараї – ще й теля!
На подвір’ї півник скаче
І мама- квочка кудкудаче,
Всіх курчаток обіймає
І від дощику ховає.
В буді песик он лежить
І на Мурочку гарчить!
Хоч і кістку він гризе,
Та бачить всіх, куди  хто йде!
Ось така у нас сімейка,
Мов у справжнього Омелька!

 

Поліна і Бджола
 
Пішла Поля у садок – 
назбирати ягідок.
Бачить: там повзе мураха,
Ніби справжня черепаха.
А за нею їжачок,
Назбиравши нагідок.
Він несе їх у родину,
У свою нову хатину.
Слідом мчить собі бджола
Й до Поліни підліта…
«Ай», – кричить мершій вона,
ніби то повзе змія!
«Мамо, мамо, ти прийди
І мені допоможи!
Ягід я уже не хочу,
Бо наїлася досхочу́!»

Хлюп-хлюп-хлюп…

Ти в водиці хлюп-хлюп-хлюп,
А вона шепоче:

« Буль… Ти до мене не підходь,
Бо потрапиш в воду вмить.
Я тебе там намочу
й трішки ще полоскочу.
А захочеш ти втекти,
то прийдуть мої брати:
мавки, п’явки й карасі…
й затанцюють звідусіль.
Всі тебе там підіймуть
І на берег віднесуть.»

Тож, мій друже, пам’ятай
І водицю обминай.
Краще нею ти милуйся
Та усьому в ній дивуйся…

Криниця

До криниці я піду
І усе там приберу.
Біля неї підмету,
Там травичку підсапну,
Я їй дах відремонтую,
Якщо треба, й підфарбую,
Павутинку обмету
І водиці я поп’ю.
Ой, яка ж вона смачна,
Ця водиця крижана

Без водички – я не я

Без водички – я не я,
Й не ходив би я щодня,
І не дихав, і не їв,
Й не ганяв би навздогін.

Без водички – я не я,
Й не моя уся рідня,
І не тато, і не мама
Й, навіть, не сусідка Ганя…

Без водички – я не я,
І рослинка, і тваринка,
І така ж мала дитинка,
І уся моя земля.
Без водички – я не я!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *