КР ОУН публікує твори, надіслані на Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Відгуки та «лайки» уважних читачів патріотичних віршів поетів-початківців будуть враховані при підбитті підсумків конкурсу учасниками журі.
Автор: © Ольга Трачук, 15 років,
м. Білопілля, Сумська обл.
Ви нас учили крила розправлять…
І знов черговий, будній, прохолодний день,
Швиденько снідаю й біжу скоріш до школи:
Знайомі коридори ,стіни і нарешті клас,
І як завжди шумливо й гамірно довкола.
Дзвенить дзвінок-розпочинається урок,
Іде до кабінету наш учитель,
Зашаруділи всі конспектами й сторінками книжок-
Усім щось треба: дописати твір, домашню доучити.
Нарешті вгамувались і почалось заняття,
Учитель дивиться на клас суворо й водночас ласкаво.
У цьому погляді ясним промінням сяє доброта,
Й веселий вогник нам підморгує лукаво.
Ідуть уроки, швидко дні летять,
Наше життя вирує що є сили.
Здавалося б,ще вчора ми прийшли у клас,
Сьогодні майже школу закінчили…
Та кожну мить: й осінньої пори, і у зимові сніжні заметілі
Учительська любов, мов захист від біди,
Малих бешкетників оберігала і ростила.
Викладачем не кожен може буть –
Не кожен вміє серцем говорити!
Учитель лише той, хто вміє чуть,
Окрилити ,навчити і зростити!
Мільйон питань і тисячі ідей…
Дитячі перші злети й несміливі мрії…
Ви нас учили крила розправлять,
Заклали в душу зерна правди і надії.
Нехай з роками змінюється світ,
Буття вирує спішно і бурхливо.
У кожному з нас жавжди вчитель живе,
Дає нам сили пройти шлях свій чесно і красиво!
Ми-майбутнє
Вже тихо, тихо аж до болю.
Ніде не чути солов’їв…
Мовчить колосся, жито вже не стогне
На лоні мінами розірваних полів.
Лиш пустка… Пустка і самотність…
Ранковий промінь ковзне по осколках мін,
А ще ж недавно тут життя буяло,
Лунав ясним кришталем сміху дзвін.
Так страшно…Хочеться кричати…
Щоб заглушити всю неправду в світі сім,
Щоб стихли постріли й не розривалися снаряди
І щоб вернуть синів до передчасно посивілих матерів.
Чом же так тихо? Крик стоїть у грудях…
Лиш тільки сльози котяться з очей…
Ми ж маєм голос, маєм силу духу,
Чому ж не можемо розправити плечей?
І знов гримлять снаряди, сиплять міни,
Рвуться вони в душі у кожного із нас.
Ми ж так хотіли незалежну Україну,
Тепер прийшов її відстоювати час!
Заграє пурпурними барвами світанок,
Тонкими дзвониками роси забринять…
Здається, час вже скинути кайдани
Й нарешті в повний голос закричать.
Ми-СИЛА. Ми-ЄДИНІСТЬ. Ми-МАЙБУТНЄ.
Сьогодні ми нову історію творим.
Поглянь: у нас є все, щоб вільно жити,
Не боячись неправди й ворогів.
Дивись вперед!
Іди назустріч мрії!
Сміливо у майбутнє зазирни!
Не бійсь сказати те,що на душі є,
Нову країну разом з нами ти твори!
Між зранених полів здійметься квітка.
Це паросток надії і краси.
Я вірю, що війна нарешті стихне!
Ми-сильна нація!
Ми також зможем розцвісти!!!
Маленька дівчинка з великим серцем
Моя планета, мій мізерний світ,
Я лиш маленька дівчинка на цій гігантській кулі…
Який я після себе лишу слід?
Мій шлях веде вперед, забувши дні миулі.
Для мене все життя – одна велика гра,
Де переможець не отримує визнання.
Та я йду навпростець, у синьооку даль,
Бо серце моє сповнене кохання!
Переступити межу
Переступаю я межу зневіру і надій,
І шлях мій йде у далечінь по стежечці малій.
І двері всюди відчиняють,
Хоч вибору нема,
Й свідомість фраза замикає −
Усе довкола – тьма.
Тебе влаштує чужий рай?
Чужі страхи й любов?
Чуже життя ти пізнаєш,
Своє втрачаєш знов!
Повсюди фальшиво постулати стоять,
Скрізь дати фальшиві ідуть,
І небі витають фальшиві боги,
Й фальшиві святині несуть.
І стає страшно від цих слів, від дотиків й плину буття.
Та ти йди вперед, продовжуй свій путь,
Будь вірним собі, відчуй смак життя!
Сила молитви
Будь сильним,я благаю,
Віри не втрачай!
Поглянь на зорі й тихо помолися.
Проси за Україну,за наш співочий край,
За новий мирний день і за наземний рай;
За гул трембіт з Карпат і за Буковину,
Нехай твоя молитва в небо лине;
За кожну стежку Сум і за стару Десну,
Дніпра могутній шум й Черкащини рівнини.
Подумай про Донбас, згадай величний Львів,
Оспіваний прадавніми піснями.
Єдиний ми народ,
Й Вкраїна в нас одна.
Ми маєм дух козацький, силу й віру полум’яну.
Поглянь у височінь:
Там тисячі зірок ,
І кожна враз дива може здійснити.
Не треба зайвих слів , якихсь гучних промов,
Це все-не більш ніж звук,
Вони не здатні істини відкрити.
Лиш тихо помолись, не бійся своїх мрій.
Щира молитва може чудеса творити!