КР ОУН публікує твори, надіслані на Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Відгуки та «лайки» уважних читачів патріотичних віршів поетів-початківців будуть враховані при підбитті підсумків конкурсу учасниками журі.
Автор: © Ірина Шкрумеляк,
учениця 11 класу Ланчинської ЗОШ І-ІІІ ст. Надвірнянського району, Івано-Франківської області
БОРЦЯМ
Своє життя назвавши боротьбою,
Змагатися будете до кінця.
Повстала в Україні Правда й Воля,
Хоч в багатьох затихли вже серця.
За волю, честь і гідність Батьківщини
Готові в вічність йти без вороття…
Ви боретесь щомиті і щоднини
За суть мого безхмарного життя.
РОЗСТРІЛЬНИКАМ
(акровірш)
Мішень для вас була людина,
А ви стріляли невмолимо.
Й жінки ставали на коліна,
Дарма надіялись, що мимо,
Адже за мідяки вбивали
Небесну Сотню – канібали.
*****
Усе минає. Все мине.
Минулим стане рідне.
І все, що було дороге,
Забудеться і згіркне
*****
Там, де падає дощ,
Ще нікого нема,
А я хочу туди,
Щоб одна, щоб сама…
Я цим людям чужа,
бо брехливі вони,
у театрі думок
заблукали всі ми.
*****
Олегу Ольжичу
Попри болі, знущання, погрози,
Ми долали тернисті шляхи.
Не боялися втоми в дорозі,
не страшив нас і погляд лихий.
Бо до тебе весь час крокували
Через війни, зраду і кров.
Україно, нескорена мамо,
тобі почесть і наша любов.
МРІЇ
Високо в небі літають мрії,
В кого барвисті, в кого смішні,
Хтось про будинок думку леліє,
Хтось—про кохання щирі пісні.
А в мене мрія одна-єдина:
Хоч трохи миру на цій землі,
Щоби розквітла моя Вкраїна,
І не вбивали синів її.
*****
Ось той юнак перед Господом стане
Й скаже: «Всевишній, а чом же так рано?
Ще ж не усі я світанки побачив,
Та ж моє серце ще зовсім юначе,
Тільки любов’ю і правдою повне,
Рветься з грудей, хоча тіло й безмовне.
В чім же провина моя перед небом?»
Скаже Господь: «То народу потреба.
Мушу смертями будити сумління.
Ви ж мені, хлопці, нічого не винні.
Та нагадають комусь обеліски:
Людство від прірви стояло заблизько».