Ліля Мусіхіна
У Збаражі − малесенькому містечку на Тернопільщині, мені пощастило познайомитись із феноменальною жінкою. Так, мені розповідали, що вона – ОУНівка та УПівка, але про те, що я матиму честь познайомитись із самою зв’язковою легендарного Енея, я навіть не підозрювала. Продовжити читання “На мордовськім морозі Троянда…”
Тетяна Кришталовська
Урок 11. Про значущий і значимий
Прикметник значимий скалькований з російської мови і не відповідає граматичним нормам української мови. Правильний варіант – значу́щий: суспільно значу́ще вида́ння, значу́щі частини слова. Те саме стосується й іменника значимість, який потрібно замінювати лексемою значущість: статистична значущість, значущість коефіцієнтів. Продовжити читання “Грані слова: Про значущий і значимий”
Аліна Акуленко
Усе було так гарно. А тоді гармонію його життя порушив анонімний лист. Писали не йому – його дружині. Якби це сталося у наші дні, Віра Дейша одразу б загуглила прізвище Олександри Аплаксіної і рядок за рядком, світлина за світлиною дослідила її акаунти в соціальних мережах. Але це був 1907 рік. Інтернету не було – лише плітки та анонімки. Продовжити читання “Нездійсненний вибір вічного романтика”
Аліна Акуленко
Якби Опанас Маркевич знав, чим обернеться для нього Кирило-Мефодіївське товариство, то він би, як той Хома Брут, тричі перехрестився й окреслив себе колом, щоби жодна панночка не змогла занапастити його чисту етнографічну душу.
Кирило-Мефодіївське товариство обернулося для нього засланням до російського Орла. І там, у салоні «гаспажи Мардовіної» він зустрів її − випускницю харківського приватного пансіону для шляхетних дівчаток і прекрасну як сама любов шістнадцятирічну Машеньку. Продовжити читання “Фатальна Галатея української літератури”
Аліна Акуленко
Він відмовився зросійщувати словники української мови.
І відмова ця коштувала йому волі. Могла насправді коштувати й життя. Але на нещадну прю із радянським свавіллям стали невідомі філологічні боги.
А спочатку ж ніщо не віщувало таких поневірянь.
Народитися в родині залізничника у ті часи означало чимало. Наприклад, шанс на пристойну освіту. Тож він 1917 року закінчив Охтирську гімназію. Але потім навчався і не закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету та історико-філологічний факультет Київського університету.
Не закінчив, бо змінився суспільний лад. А він 1919 року необережно служив в Армії Директорії. Продовжити читання “Мовна місія: знищити неможливо здійснити”
Аліна Акуленко
«Політика» із дарчим написом Григорія Косинки та «Чорна рада» Пантелеймона Куліша. Ось і все, що вилучили у Миколи Зерова під час обшуку. Але цього виявилося досить, щоб затаврувати його як «терориста». Та й катували насправді так вишукано й довго, що він зізнався в усьому на світі. У тероризмі, націоналізмі, контрреволюційній діяльності та усіх теоретично можливих злочинах супроти молодої радянської імперії. Продовжити читання “Майстер античного тероризму”
Тетяна Кришталовська
Урок 10. Про схрещування списів довкола вельмишановних Олегів
Читачі моїх дописів попросили розповісти про кличний відмінок імені Олег. Як правильно – Олегу чи Олеже?
Хоч на цю тему відомі мовознавці та фахівці з культури мовлення вже сказали багато, палкі дискусії не вщухають. Мовці агресивно звинувачують одне одного у безграмотності, відсталості, зашореності, тож я вважаю за доцільне процитувати авторитетні (принаймні для мене) джерела. Продовжити читання “Грані слова: Про схрещування списів довкола вельмишановних Олегів”
Оксана Радушинська
У Старокостянтинові обрали переможницю Всеармійського конкурсу серед жінок-військовослужбовців медичної служби «Берегиня в погонах». Семеро представниць Військовий Госпіталь всього за тиждень підготовки перетворилися на справжніх артисток і моделей. Вони дефілювали по сцені у військовій формі та у вишиванках, демонстрували свої творчі здібності у танці, піснях, декламуванні поезії. А коли під фінал конкурсу вкотре вийшли на сцену – у вишуканих вечірніх сукнях, у супроводі кавалерів Продовжити читання “Берегиня в погонах”
Олександр Вакуленко
21 квітня 2018 року в Києві, неподалік станції метро «Шулявська» відкрито пам’ятник Герою московсько-української війни Мирославу Мислі із позивним «Мисливець».
Прямуючи на цю хвилюючу подію, згадував Мирослава. Адже мені випало щастя знати його за життя: проводжати в АТО, на Схід України, куди він відправлявся в лавах батальйону «Січ»; Продовжити читання “Відкриття пам’ятника Мирославу Мислі в Києві”
Ліля Мусіхіна
-А як у селі люди ставилися до того, що ви повернулись із Чорнобиля?
– А мене прогнали! Із Закарпаття… Це істинна правда. Я розкажу вам цей малий момент. Як взірвалась ця японська атомна сильніша, да й мені сестра дзвонить і брат звонив.
Нас було вісім, я самий старший, всі вже померли, Продовжити читання “До 32-ї річниці аварії на ЧАЕС (Уривок із оповіді водія-ліквідатора)”
