Продовжуємо публікувати твори переможців літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятися зміг» (2023).
Сьогодні збірка поезій “Поетичний блокпост”, автор – Роман Любарський, пенсіонер, житель Кропивницького.
* * *
Україно моя, ти зійшлася в смертельнім двобої.
Та за чорною ніччю вже чується спів солов’я, І пильнують за сходом з небес наймужніші герої, Україно – незламна, єдина, соборна, моя!
* * *
У кожного поета свій рубіж,
Своя передова, озброєння і мапа.
Один мінує міст через Трубіж,
А інший цілить просто у кацапа.
У кожного поета свій приціл,
Та поєднала нас мета запекла:
Тримати стрій, тримати фронт і тил
І ворога відправити до пекла!
* * *
Душа болить за світ облудний наш,
У Бога просить світла і прозріння.
А там, де лине степ за Адабаш,
Курличе журавлем жура осіння.
О душе, як подужати печаль?
Як суховій та холод подолати?
…Лежать у трунах лицарі-солдати,
І в чорній хустці йде до церкви мати,
І сніг іде, притишуючи жаль.
І янгол опускає крила кволі.
Сурмить… Незрима та сурма.
І обіймає світ душа поволі.
У Господа робота є.
Мине зима.
* * *
-Ти, з-за порєбріка, миршавий,
Голодний, як бродчяий пес,
Прийшов до нас шукати слави,
Щоб знову “есесер” воскрес?
Стоїть і дивиться під ноги,
Прохає: “Набєрітє маму”.
Ба, лексикон який убогий,
В душі – ні сорому, ні сраму.
Його перемолола Буча.
Наляканий, пустий, як діжка.
На язику одне матюччя,
А мама – теж не Білосніжка!
Які ж ви, бл*дь, “вєлікороси”?
Раби підступні та огидні!
Вам очі спалять наші роси,
Нехай вас обступають злидні!
Не буде вам ні “есесера”,
Не буде путіна-злодюги.
Росія зтане, мов химера,
За пиху, злочини й наруги.
Не буде хворого урода,
Згниє його поганська рать.
А будуть тільки мир і врода
В країні нашій панувать!
* * *
Маріуполь… Драматичний театр…
Це не кадр у кіно… Це – не кадр!!!
Це – не сцена із п’єси Шекспіра!
Світ цей мав би здригнутись! Та ні…
Де осиковий кіл для вампіра?
Де всесвітнє «ату!» сатані?..
Він іще посміхається, стерво.
Ще мугикає браві пісні…
Та на нашому боці Мінерва,
З нами правда у цій війні!
Силу маємо, волю і віру.
Перемоги настане час.
Бо тримає кожен сокиру
Для «визвольників» про запас.
Маріуполь… Драматичний театр…
Це не кадр у кіно… Це – не кадр!!!
Це – трагедія… Це – фугас!
Аж здригнувся Тарас межичас…
* * *
Здригнувся місяць від трасуючої черги.
Скаженим по ярах розтікся молоком…
Червоно-чорних рим не відчуває червень.
А Мавка зорі тче над Чорним Ташликом.
Підковами десь там іржавіють чесноти.
Грабу солоних сліз зібрав Волосожар…
Крадуться між гаїв зажерливі істоти –
По всьому стати їм лиш зграєю примар.
Почуй же, степовик, у цю жаску хвилину:
«Ти виріс вже, козак, ти більше не пташа!
Пильнуй. Пильнуй, не спи! Ставай до бою, сину!» –
Та лебедем летить до матінки душа…
* * *
Готуються до виходу в море з Севастополя рятувальне судно “Комуна”, збудоване ще 1913 року та плавучий кран, ймовірніше за все, для перебазування до Новоросійську. («ОдесскийКурьер», 20.08.2022)
Велична, крутезна «Комуна»
На зустріч «Москві» попливла.
Вже чешуться руки в Нептуна
Підсмажити знову «орла»!
Яким би не йшла вона румбом,
Поцілить він в рубку тризубом.
* * *
Весна… Її не зупинити плин…
Та землю крають не плуги, а танки.
І в сонячні ясні квітневі ранки
Ці землі омина лелечий клин.
Тут влітку проросте полин.
А восени чи буде хтось орати?
Війна… Це ти її плекав, наш «брате».
Ти споконвіку звик лиш брати.
Ти Україну брав на кпин.
Сам Бог за це воліє покарати.
Труна… А поруч непритомна мати.
Був син один… Немає що ховати –
Ти спопелив його на тлін.
Героям – слава! Матері – уклін.
Слова… Слова, що йдуть від Бога,
Нестримні, як сама весна,
Тобі остання засторога:
«Геть, сатана!».
* * *
Багнети ваші у багні,
А на броні – криваві зорі.
Ваш імператор a priori
Помре, як злодій, навесні.
Колись ви нам були братами,
Але йому – завжди рабами,
Щоб стати м’ясом на війні.
Ви йшли сюди не для пісень,
А запускати «Смерчі» й «Гради».
Візьміть назад свої снаряди.
Ні Бог, ні Сахаров, ні Мень,
Ні мудрий автор «Іліади» –
Нехай вам смерть сама зарадить,
Кому молитися в цей день.
* * *
– Купуйте картоплю… Бравенька…
Мені забагато. Тепер я сама.
На трасі торгує старенька.
В хустині рябій. Сумна.
– У хату влучила міна…
Від рани помер дідусь…
Під Щастям убили сина…
Спродамся, піду помолюсь.
Місяць була в облозі.
Надивилась на ту ненасить.
…Картопля в мішку при дорозі
На уламку ракети стоїть.
Торгує на трасі старенька.
І жайвора спів долина…
– Купуйте. Віддам дешевенько…
А поруч лютує війна.
* * *
5 травня 2022 року Офіс генерального прокурора України серед інших оприлюднив підозру очільниці ради федерації рф Валентині Матвієнко, яку ми вважаємо однією з головних персон, відповідальних за агресію з боку рф.
Довідка: ВМ народилася 7 квітня 1949 р. у Шепетівці Хмельницької області.
Шепетівка… Шепетівка…
Як шумить Дубовий Гай…
Ти зганьбила, суча дівка,
Рід людський і рідний край.
Шепетівка… Шепетівка
Що нашіптує тобі?..
Повз тече джерельна цівка,
Серце всохло у злобі.
Валентина, Шепетівка,
Кущ трояндовий зачах,
І тепер лише готівка
Міниться в твоїх очах.
Валентина, Шепетівка,
Звук сирени у дворах.
Хай болить тобі голівка
Й огортає душу страх!
Шепетівка, Валентина,
Все одно тобі наснить.
Горя й болю Україна
Аж до скону не простить.
Шепетівка… Шепетівка…
Як шумить Дубовий Гай…
Ти зганьбила, суча дівка,
Рід людський і рідний край.
* 1 *
Відсахнувшись від тиші,
Навпіл зламалась ординська стріла,
Лежить на краю солов’їного гаю.
* 2 *
Не знищити дикунам України –
Гетсиманського саду.
Глибоке коріння верби-оливи.
* 3 *
Не розіп’яти Україну –
Через кров невинних воскресне.
Постане в добрі та правді!
* 4 *
Між оливами тіні хитнулися.
Росяна перлина дрижить.
Подих Гетсиманського саду.
* * *
Спадаєбілийсніг тихенько
На чорнийпопіл в Соледарі…
І молиться за мене ненька.
І поручзнов осколок дзенька.
І знову «вагнерівські» харі
Ловлю в прицілікулемета.
І зновуприлітаєміна…
І обертається планета
Навколоосі «Україна».
А снігтихесенькоспадає
На почорніліплямикрові.
Мійгнів у кулі, а не в слові.
ІдеРіздво… І світхитає
Відненависті до любові.
* * *
Зашилась зозуля в дуплі дубовому,
щоб змайструвати нарешті гніздечко вишукане.
Та нейлонових ниток не наткали парки –
солом’яні удовиці.
Усі нитки пішли на маскувальні сітки.
Яйце зозулине впало
і вибухнуло Всесвітом навиворіт.
І чорну діру латали іззовні
Саваоф, Христос, Магомет і Будда…
* * *
Гримитьгромовиця… Гармати на часі.
Навідник, прицільсяточнісінько, друже,
Вгати по набридлійординськійгримасі
Міждвохлісосмуг і траншей розгалужень.
Вгатиїмпобільшеметалупід ребра,
Де замістьдуші остогидливий сморід,
Жени, вимітай за мерзенний «парєбрік»,
Де мітятьїх прах невигадливізорі.
Хочтимолодий, та умієшвлучати.
Ти клятву давав в Кобзаря намогилі.
Козаче, ти став без вагання на чати,
Та швидкозміцнів, наче сталь у горнилі.
Гримитьгромовиця… Гармати на часі.
Навідник, прицільсяточнісінько, друже,
Вгати по набридлійординськійгримасі
Міждвохлісосмуг і траншей розгалужень.
В навідниканашогоочінезлі…
Та того не знають напевно в Кремлі.
* * *
Захисницям і захисникамМаріуполя
присвячується
Розкуйовдженийсвітпрокидаєтьсяпоручзі мною.
Посміхається томно зі сну голубимиочима…
А повітрядрижить і на вулицяхпахневійною,
А на серці – печаль і до ворога лютьнезборима.
Одягайся, кохана, хутчіш в укриття – вже сирена
Розірваларанковумрійливо-барвінковутишу.
В Маріупольвповзаєпідступна гадюка вогненна.
Час до зброїставати, але я тебе не полишу.
До останньогоподиху буду, кохана, з тобою.
Знаю, вірую свято: цейсвітпорятуєлюбов.
Заспіваємопіснюстрілецьку, що кличе до бою.
Хай жахається ворог до сконуприслові «Азов»!
* * *
Повз похмуре небо
до неба ясного
летять яскраві ялинки і дідухи,
збиваючи ракети і дрони.
Святий Миколай і Санта Клаус
йдуть в обнімку Чумацьким шляхом.
2023 зірки, як кульбабки,
розпускаються навколо…
Бахмутський бузок
Бузок окрай зруйнованої хати
Буяє щемко так. Один на все село.
Під ним сидять натомлені солдати.
В очах – зима, хоч навкруги – тепло.
Їм сивиною скроні замело.
Їм хочеться годину-дві поспати.
Та поки Україну крає зло
І нівечить усе кігтями смерті,
Вони ідуть, відважні і уперті,
Ідуть вперед, за кроком крок,
Любов’ю до землі своє скуті,
Під обстрілами йдуть, нестримні в люті.
Як щемко пахне на війні бузок…
* * *
Пам’ятіГлібаБабіча
Той, хто не втратив свій рід,
Твердо кермує «чайкою» між Аполоном та Діонісом.
Пасує йому за море похід,
Голубий плащ, сонячний щит та володіння списом.
Вогнища його шал –
з багатьох гілок і квітів сніп’я.
Коли степ він кошлатив, здригався Урал,
І кожен ворог навкруги знав,
що той з його черепа меду вип’є.
Його марення не оминув Сварог –
повелитель конопляного і полинового диму.
За сто земель через сто засторог
вів Перун за межу невловиму.
Він йшов ходою річок і сонць, рідко гублячи мечі і весла.
Він повернувся, аби ти воскресла
і запалила свічечку між віконець,
твій, Україно, оратай і оборонець.
* * *
Розчинитись у співі пташинім,
У хмаринці легкій дощовій,
І в онуках, і в доньці, і в сині,
У ранковому мареві мрій.
Розчинитись у хвилі дніпровій,
У гаях, у нестримних вітрах,
У порадах, у справі, у слові,
Щоб здолати неправду і страх.
Щоб почути світів суголосся,
Що бринять, як робоча бджола,
Щоб завжди наливалось колосся,
І стежина додому вела…
* * *
Не дня цього, не в цім нехай столітті,
Але добро блаженне сповнить світ.
І час бентежний скінчиться у світі,
І запанує в душах Заповіт.
Щоб егоїзму вивести отруту,
А вовчу лють залишити вовкам,
Ти власну душу виклич на спокуту
І збоку подивись на себе сам.
Так, важко, непідробно важко
З гіркої чаші випити ковток…
Це ж не вино і не медова бражка –
Це зболеної совісті урок.
Ми грішні всі, цього не оминути.
Але життя тим не змарнуй і не огудь.
Роби добро, стань на шляхи спокути,
Люби цей світ і доброчесним будь.
Марш Переможців
-1-
Незламна воля та козацький дух –
Не буде цьому роду переводу.
Бог правди буде з нами, бо наш рух –
За мир і щастя, істину й свободу.
Приспів:
Є у солдата пісня крилата,
З дому вона долина…
Ворога жде неодмінна розплата,
Скоро скінчиться війна.
Як мати за сина, вся Україна
Молиться нині за вас.
Твердо рушайте, зброю тримайте,
Доки вогонь не погас.
-2-
Нам не звикати, браття, до борні,
Бо маємо і силу і наснагу.
Перекуємо рала у вогні
Й здобудемо в бою нову звитягу.
Приспів:
Є у солдата пісня крилата,
З дому вона долина…
Ворога жде неодмінна розплата,
Скоро скінчиться війна.
Як мати за сина, вся Україна
Молиться нині за вас.
Твердо рушайте, зброю тримайте,
Доки вогонь не погас.
-3-
Нам не звикати, друже, до вогню.
Йдемо на прю, гартуєм наші чати.
Булат скуємо дужий і броню,
І міцно будемо свій меч тримати.
Приспів