Ольга Веремійчик
«Читач майбутній і Шевченка друг
З широким обрієм і слухом, – геній,
Знайде мої книжки, аж я помру,
Адреса є в Британському музеї…»
Так написала про свої поезії талановита українська поетеса і художниця Галя Мазуренко. А для зацікавлених читачів є ще одна адреса – у 2002 році у Видавництві імені Олени Теліги в серії «Повернені із забуття» вийшла книжка «Галя Мазуренко Вибране».
Продовжити читання “120 років від дня народження незабутньої Галі Мазуренко.”
Аскольд Лозинський
Було набагато більше, ніж тільки події 29-30 вересня 1941 року. У цій статті концентрація на українських жертвах зокрема націоналістів, але не забуваючи мирне населення, інтелігенцію, службовців Києва чи українців які служили у Червоні Армії. З цих приблизно 50 тисяч взято у німецький полон. Їм давали доручення у перших днях закопувати євреїв, деколи навіть ще живих у ями в Бабиному Яру. Тих котрі відмовлялися, часто самих стріляли або хоронили поруч ще живими. Для власного спасіння інколи робили це і поодинокі євреї, призначені на смерть.
Продовжити читання “Більше про Бабин Яр. (Продовження циклу статей).”
До 131 річниці від Дня народження Голови ОУН Андрія Мельника.
Дмитро АНДРІЄВСЬКИЙ
Вже в січні 1942 року українці звернулися до Гітлера з меморандумом, що його підписали: Голова Української Національної Ради в Києві проф. Микола Величківський, Голова Національної Ради у Львові Митрополит Андрій Шептицький, Голова Директорії УНР Андрій Лівицький та Голова Проводу Українських Націоналістів полк. Андрій Мельник. В ньому піднесено протест проти німецької політики в Україні. Відпис того документа подано одночасно до відома представникам нейтральних держав, до котрих українці могли знайти доступ. Ясна річ, що цей виступ українців не міг німцям сподобатися, та вони навіть не завдали собі труда застановитися над піднесеними в ньому проблемами і далі робили помилки.
Продовжити читання “ПІД ЗНАКОМ САКСЕНГАВЗЕНУ.”
Павло Агапов
Сумна звістка. Після довготривалої реабілітації внаслідок поранення, отриманого в Пісках у 2015 році, помер побратим, кримчанин з Сімферополя Олександр Харін, позивний “Джон”. Залишились діти і дружина Ірина, що весь цей час не відходила від лежачого чоловіка.
Поранений доброволець, ветеран АТО Олександр, що воював в лавах Батальйону ОУН, ніколи не полишав оптимізму. Мріяв, що відсвяткує Перемогу вдома і готовий був знову стати до лав Захисників, щоб здійснити мету, не зважаючи на свій стан. Він був справжнім бійцем, справжнім Героєм. Боровся до останнього. До останнього не втрачали надії і рідні. Нещодавно був нагороджений орденом «За мужність» III ступеню. Дуже важливо, щоб достойні люди отримували нагороду ще за життя. Не встигли привітати, тебе братику! Спочивай з миром. Твоя мрія назавжди в наших серцях!!! Крим український!!!
За матеріалами “Історична правда” https://www.istpravda.com.ua/short/2021/11/26/160559/
Демографічні втрати від Голодомору становили щонайменше 4,5 мільйонів – науковці. Втрати через Голодомор 1932-1933 років, голоди 1921-1922 та 1946-1947 років мали непоправні наслідки для демографічного розвитку України.
Продовжити читання “27 листопада 2021 – день пам’яті жертв голодоморів в Україні.”
Аскольд Лозинський
Якщо ви шукаєте Бабин Яр в Інтернеті через Google або інші пошукові системи, ви знайдете, по суті, таку інформацію: за два дні після Йом Кіпура, 29-30 вересня 1941 року, нацисти вбили майже 34 000 євреїв. Увечері на Йом Кіпур, який був у неділю, вони наказали київським євреям зібрати свої речі та цінності та прийти наступного ранку о 8 ранку у визначене місце. У понеділок і вівторок привезли їх у Бабин Яр, наказали роздягнутися, розстріляли та спостерігали, як їхні бездиханні тіла падають у яр. Це було перше масове вбивство євреїв під час Голокосту.
Продовжити читання “Бабин Яр і Голодомор.”
В ніч на 23 листопада 2014 у селі Піски, що на Донеччині, загинув боєць батальйону ОУН Андрій Юрга (Давид). Вночі «Давида» привезли в офіс ОУН до Києва, де його помили і переодягли, прочитали перші молитви. Про обставини його смерті розповів Борис Гуменюк.
Продовжити читання “Роковини з дня смерті Героя.”
Ольга Веремійчик
Надія Світлична народилася в селі Половинкине Старобільського району Луганської області. Після закінчення університету працювала 4 роки вчителькою, завучем і директоркою у середній школі робітничої молоді селища Бокова-Антрацит Луганської області (тепер — м. Антрацит. У 1962 – 1964 роках жила у с. Половинкине, працювала викладачкою російської літератури в Старобільському медичному технікумі, бібліотекаркою у селах Байдівка і Половинкине. У 1963 році переїхала до Києва. Працювала редакторкою у видавничому відділі республіканського сільськогосподарського технікуму, у видавництві «Радянська школа», перекладачкою з російської в журналах «Легка промисловість» і «Деревообробна промисловість», науковою співробітницею Інституту педагогіки і за сумісництвом — учителькою вечірньої школи в київському мікрорайоні Дарниця. Співала у хорі «Жайворонок», пізніше — у хорі «Гомін».
Продовжити читання “8 листопада минуло 85 років від дня народження Надії Світличної.”
Ольга Веремійчик
Народився Леонід Полтава (Леонард Едвардович Пархомович) у Вовівцях Роменського повіту. До 1942 року жив в Україні. У Києві його творчість помітили і підтримали Володимир Сосюра і Максим Рильський.
Коли почалася Друга світова війна Леонід Полтава був активним діячем українського націоналістичного підпілля, потрапив до фашистського концтабору. Після війни спочатку він жив у таборах для біженців у Німеччині, а згодом у Парижі, потім у Мадриді, де очолював український відділ Іспанського радіо, повернувся до Німеччини та працював на радіо «Свобода» у Мюнхені. З 1958 року переїхав до США, де трудився в українській редакції радіо «Голос Америки», редагував щоденник «Свобода».
Продовжити читання “До 100-річчя українського митця Леоніда Полтави.”
Сьогодні, 4 листопада 2021 року, сесія Київської міської ради підтримала перейменування вулиці Кузнєцова на честь автора слів Гімну ОУН Олеся Бабія.
Продовжити читання “Олесь Бабій увічнений у назві вулиці Києва.”