В ніч на 23 листопада 2014 у селі Піски, що на Донеччині, загинув боєць батальйону ОУН Андрій Юрга (Давид). Вночі «Давида» привезли в офіс ОУН до Києва, де його помили і переодягли, прочитали перші молитви. Про обставини його смерті розповів Борис Гуменюк.
«…Андрій довго молився. Солдати так не моляться. Так моляться за солдатів. Кохані, матері. Але це – інше. Це теж було незвично. Він наче сповідався. Так здалося усім…Помолившись, він накрився спальником і зімкнув повіки. Бронежилет, каска, автомат – усе при ньому, усе напохваті, усе напоготові. Усе…Спав Андрій недовго. Його розбудив вибух. Про те, що це вибух, Андрій здогадався одразу, хоча досі йому не доводилося прокидатися від вибухів такої сили. Це була одна з перших його ночей на війні. Андрій ще нічого не знав про 152-ий калібр, про САУ, про те, як снаряди лягають у шахматному порядку; він сподівався, що у нього ще буде достатньо часу про це дізнатися, але в цю мить, коли перший снаряд вибухнув у сусідському дворі, а другий у їхньому саду, просто під вікнами, Андрій зрозумів – ні. Тут його час вийшов. Далі доведеться наново вчитися жити – без годинникових стрілок, без циферблату, без цього тіла, рідним – без нього, а йому – без них. І тоді, в останню мить, він потягнувся усім тілом назустріч вибуху, назустріч снаряду, щоб прийняти його на себе, щоб тільки його уразило: поряд по кімнатах покотом ночували хлопці, побратими, до півтора десятка душ.І йому це вдалося. З п’ятнадцятьох бійців, які в ту ніч ночували на нашому старому штабі, – троє контужених, двоє поранених: решта всі – цілі. І тільки один загинув. Він».