21 липня (субота) 2018 р. о 12.00 год. у Бабиному Яру (М. «Дорогожицька») відбудеться покладання квітів до пам’ятника Олені Телізі та Пам’ятного Хреста на честь героїв ОУН.
У заході візьмуть участь Голова ОУН Богдан Червак, представники Проводу Українських Націоналістів, Київська міська організація ОУН, Жіноче товариство імені Ольги Басараб і Олени Теліги, інші націоналістичні організації. Продовжити читання “Пам’ять про Олену Телігу живе у наших серцях!”
Аліна Акуленко
Програма “мама”
Хештег #яжемать і жарти навколо нього – винахід наших часів.
Вона ж стояла біля витоків “яжемать” філософії. І не просто стояла, а тримала її обома руками, а що не вміщувалося в руках, закинула собі на плечі й спину.
Вона стала тією матір’ю, яка породила нову епоху. Хоча насправді не стільки переймалася епохою, скільки тим, щоб її діти виросли українцями. І досягла в цьому таких вершин, що найстарша дочка навіть псевдонім узяла собі – Українка. Леся Українка. Продовжити читання “Аліна Акуленко про Олену Пчілку”
Тетяна Кришталовська
Урок 13. Крайня агресивність пасажирів на останнього у черзі
Про розрізнювання прикметників «крайній» та «останній» писали й розповідали всі світочі мовознавства. Однак коли мене попросили присвятити цій темі черговий урок, я не відмовилася, бо не раз потрапляла у ситуацію, коли у черзі великі грамотії на моє запитання «Хто останній?» не лише спопеляли мене очима, а ще і гнівалися, обурювалися, присоромлювали: «У яких це школах і університетах навчають так казати? Яка ж малограмотна сучасна молодь!» У такі неочікувані моменти я ніяковію, забуваю, що філолог, і розгублено мовчу, хоча мала б аргументовано обстоювати свою позицію. Продовжити читання “Грані слова: Крайня агресивність пасажирів на останнього у черзі”
Кажуть, із Москви розганяють нам істерику “дайош мір!” – копіпейст нацистського “Рюс, здавайся!”)). Я зараз працюю над одним величеньким нон-фікшин текстом (про 1970-80-ті), то скину тут шматочок, який прямо стосується причин нинішньої рос. агресії, щоб ні в кого не було ілюзій: війну проти України Чекістан вестиме доти, доки не вб’є останню жертву, що пам’ятає їхні злочини проти людяности, і в 20-му ст. про це писала й попереджала купа розумних людей (у т.ч. в Росії). Продовжити читання “Кажуть, із Москви розганяють нам істерику “дайош мір!””
Продовжити читання “«Ой верше, мій верше» — це улюблена пісня моєї бабці”
Ніна Головченко
Володимир Петранюк, як режисер і людина, привернув увагу не стільки хвацьким дописом у Фейсбук («Я − яскравий мужчина і хуліган, романтик і донжуан, драматург і поет – Володимир Петранюк. Я люблю Україну і вірю в Бога…»), стільки несподівано оперативним актуальним і сучасним сценічним прочитанням поезії Бориса Гуменюка (за мотивами книг письменника «Блокпост» і «Вірші з війни»). Продовжити читання “Володимир Петранюк: Пріоритетом у діяльності театру «Дзеркало» є відбудова руїни – руїни в театрі, у культурі, у суспільстві”
Богдан Червак
Нарис «Битва за Волинь» Б. Червака – це український погляд на проблему відзначення чергової річниці так званої Волинської трагедії.
У творі аналізуються не лише наслідки, а й причини, що призвели до жорстокого протистояння між українцями та поляками у липні 1943 року. Продовжити читання “Богдан Червак: Битва за Волинь”
Костянтин Холодов
Мабуть нам всім вже трохи набридло спостерігати за цирком під назвою УПЦ МП та його сумними повітряними акробатами. Небезпечна професія, ризикована… Але нічого не вдієш, це наша ноша і нам її нести.
Дуже дивно, але ніхто з охочих полаяти московських попів, не хоче взяти на себе відповідальність. Так, відповідальність за минуле. Адже вони не з неба впали на нас. Продовжити читання “70 архієреїв УПЦ МП підписали черговий документ проти автокефалії Української Церкви…”
Борис Гуменюк
Попросили намалювати картину
«пост-індустріальний пейзаж»
люди вбудовані в об’єкт
шахта Бутівка Вольво-центр в Пісках може ДАП
щось довоєнне але й повоєнне водночас
подивитися і забути
щоб не люди – а сліди їхнього перебування тут
тривожне очікування людей
те що від них залишилося.
Без гуркоту надміру емоцій вибуху кольорів
от картина собі і все
на обивательський смак
щоб не надто багато автора
легкий пост-травматичний відголосок
останніх чотирьох років
не війна – а тривожне очікування. Продовжити читання “МАЛЮВАННЯ КАРТИНИ”
