МАЛЮВАННЯ КАРТИНИ

Борис Гуменюк

Борис Гуменюк

Попросили намалювати картину
«пост-індустріальний пейзаж» 
люди вбудовані в об’єкт
шахта Бутівка Вольво-центр в Пісках може ДАП 
щось довоєнне але й повоєнне водночас 
подивитися і забути
щоб не люди – а сліди їхнього перебування тут
тривожне очікування людей
те що від них залишилося.
Без гуркоту надміру емоцій вибуху кольорів
от картина собі і все
на обивательський смак
щоб не надто багато автора
легкий пост-травматичний відголосок 
останніх чотирьох років
не війна – а тривожне очікування.

Вгорі – не шкодуйте синього
синє – це завжди глибина
в синьому бере свій початок життя
його дружина любить небо
але їй шкодить сонце
щороку їздять відпочивати на Адріатику –
помірний клімат Чорногорія чи якось так –
до того ж – така символіка
нагадує першу половину нашого прапора.

Передній план насичте жовтим
жовте врівноважить нам пейзаж –
осіння нива пшеничні поля соняхи
це так надихає 
примушує замислитись про сенс життя
«осінь життя»
до того ж так ми зберемо 
другу половину нашого прапора.

В окремих місцях жовте перебивається червоним
червоне викликає тривогу
натякає на кров – 
кожною краплею кричить до нас з полотна
не треба забувати – у нас війна
щоб потім не звинуватили нас в міщанстві та байдужості.

Далі червоне перетікає в буре 
буре – це фактично чорне
чорне – це вже земля!
в землю перетікаємо ми
(натяк на смерть)
всі там будемо
недорожче аніж 300 баксів
але щоб виглядала на 5 штук 
як то лише ви умієте
до голови фракції на день народження йде 
то щоб не червоніти 
зі своїм шматком заляпаного фарбою полотна
поміж колекційними винами з трансільванських погребів
ексклюзивними паркерами та роліксами 
бо такі нині знаєте складні часи – 
для мистецтва й поготів
перед усіма треба прогинатися усміхатися подобатися усім 
120 сантиметрів висотою і 100 по ширині
щоб почепити на ту стіну
поміж китайською вазою яку він подарував йому торік 
підробкою під династію Мінь
і псевдоантикварним канделябром 
якого зістарювали і покривали патиною –
він навіть знає в якому гаражі
а потім впарив самому наче річ з королівської сім’ї
той пришелепкуватий йолуп – 
номер у списку 25-тий чи 26-тий.

Ось таке замовлення
беру замовника за лікоть
відводжу в бік щоб не чула дружина
їй не можна хвилюватися – так радять лікарі
тлумачу стишивши голос:

Малювання картини – справа особлива
тільки невігласу може здатися що створити мистецьку річ 
простіше аніж випекти яблучний пиріг –
ми ж із вами спечені з іншого тіста
замішені з іншого борошна?
відповідно матимемо такий результат 
як підготуємося до роботи.

От – наприклад – пензлик
для художника пензлик 
те саме що для хірурга скальпель
яким він навпіл розрізає цей хворий світ –
ніхто ж не заперечує що довкола нас все якесь слабе 
що жити не може і вмерти не хоче?
і лише хірург вирішує хто ще трохи поживе 
а з кого – досить.

Для виготовлення пензликів береться кошеня
таке знаєте крихітне пискливе руденьке кошеня
в окремих випадках це може бути чорне або сіре кошеня
зрештою масть кошеняти немає жодного значення.
Ви можете пошукати його в інтернеті
поїхати за ним на Куревський ринок
саме так свого часу вчинив я
віддати за нього великі гроші
на якомусь модному кошачому сайті
підібрати край дороги 
тим самим фактично рятуючи життя
забрати з притулку 
чи отримати в подарунок від незнайомої жінки
котра вже який день поспіль 
роздає кошенят добрим людям 
на пару із власним дитям
в підземному переході на Дарниці
за символічну гривню чи дві
разом з коробкою з-під взуття
з наївним написом на картонці
«віддам в хороші руки».

Якщо говорити про мене
вірніше – про попередню серію робіт
то повертаючись додому після першого року війни
я привіз кошеня з Пісків
наступне вже було з Бутівки
маю кошенят з Маріуполя з Водяного з Талаківки
досі бачу очі тих яких залишив там
бо у мене стало совісті не забрати їх:
останнє приніс в наплічнику у свій дім 
з Авдіївської промзони.

Тут не має сенсу говорити про роботу
бо які творчі задуми у кого не були б
ситуація з війною може крутнутися і переїхати світ
наче танк на одній гусениці 
ситуація може вистрілити вибухнути рознести все до дідька
тебе самого розірвати на шматки
те саме із відтворенням війни
спробою передати її емоцію.
Ситуації з війною мають здатність детонувати 
непомітно підкрадатися наче ворожа ДРГ
яка прийшла не вбити тебе а захопити в полон
примусите заговорити
обценьками вириваючи з горла кожне слово.
(За цих обставин вибір кошеняти – питання ключове
від цього залежить хід малювання та результат роботи.)

Якщо ми вже торкнулися цієї болючої теми 
мушу сказати що в окремих випадках при створенні картини
можна використати мертве кошеня
так – це може бути мертве кошеня
безглуздо далі це приховувати.
Мертвим кошеням малювати війну – 
чи як ви там казали? – передчуття війни! –
передчуття війни мертвим кошеням 
малювати набагато краще. 
Тоді в картинах мимоволі концентрується більше трагізму
в них проглядається якась прихована карколомна глибина
біль людини і біль війни
зазвичай обивателю на вернісажі не втямки
що подібні глибини художники створюють коштом
власної внутрішньої ями.
(З поміж деяких я знав окремих
які зумисне використовували з своїй роботі мертвих тварин – 
а що вдієш – таке життя
чого не зробиш щоб сподобатися публіці досягнути успіху
заробити здійснити творчі задуми.)

Це може бути частина кошеняти
кошеня яке підірвалося на розтяжці
кошеня котре розірвав на шматки 
осколок після вибуху 120-тої.
Ви можете використати для малювання ціле кошеня
його шкурку 
голову 
передні чи задні лапки.

Частиною кошеняти найкраще малювати пісочницю 
школу дитячі іграшки і дітей
дітей до яких осколки мін прилітають частіше наяву
аніж уві сні янголи.
Усе залежить від завдань які ви ставите перед собою
усі залежить від тематики.

Дорослих взагалі можна не малювати
їхні силуети найкраще видряпувати на фасадах будинків
бетонних огорожах трансформаторних будках опорах мостів
осколком міни чи кулею з гострим кінцем
звісно якщо куля нікого не вбила
а осколки не витягнули з чиїхось скалічених тіл
бо тоді буде складно не думати про це
цілковито зосередитись на створенні графіки.

Цих двох кличуть Любов і Щастя
насправді я не знаю їхніх імен 
тож дав свої
не було у кого запитати
їхня мати загинула 
підірвалася на розтяжці 
неподалік населеного пункту Щастя.

В разі крайньої необхідності
замість кошеняти можна використати цуценя
так – це може бути цуценя 
але з цуценям гірше 
і справа зовсім не в шерсті
насправді ми малюємо не шерстю 
картину створює душа
але усе залежить від завдання 
яке ви перед собою ставите.

Літніх людей я малював би чимось теплим
і тим самим кольором їхніх улюблених котів
бо вони давно вросли одне в одного.
Коли починався обстріл
і снаряди з градів мабуть у десяте цього року
переорювали переораний город
рознесли комору та хлів 
в старому саду наробили шкоди
треба було вибігати з хати 
перебігати через довжелезний як на таку оказію двір
щоб заховатися у підвал як радили добрі люди.
Але встати з ліжка вдягнути взувачку дошкандибати до підвалу –
на все це не вистачало ні життя ні часу ні сил 
тож літні люди просто щільніше куталися в ковдру
міцніше пригортали до себе своїх зляканих мурок і марусь
вони просто чекали.

У 2014-му я познайомився з одною літньою жінкою
на ту пору їй йшов 85-тий рік
вона ходила по світу 
і підгодовувала бездомних котиків
як то буває люди підгодовують голубів
у самої вдома їх було зо два десятки
усю пенсію на них тратила. 
Казала що у 32-му
коли їй було три роки
а старшому братику шість
вони жили на Полтавщині 
батьки мали власний хутір
у них вдома було два десятки котів
а ще собаки.
Коли прийшов голод
мати по-одному вбила їх усіх
щоб врятували дітей 
така ціна
довелося обирати.
Вона вижила і пан-біг дав довгий вік
тепер ходила по світу
покутує гріх
що завинила сама та її бідна мати
завинив людський рід 
перед безневинним родом котячим.

Декілька разів я брався намалювати ця жінку
блаженну мадонну в сузір’ї киць
але кожного разу відкладав роботу
кожного разу виходило щось дивне пророче
наче видіння сліпих від народження людей:
майже завжди незряче.
Полотно мироточило
я міг би так сказати якби вірив в подібні дива
воно вібрувало бубнявіло жило
мов дзеркало із стовідсотковою точністю 
відбивало наш і сутінковий світ 
несло в невідоме нашого хисткого човна 
напнувшись мов парус.
На ньому проявлялися фарби яких я туди не клав
то тут то там вигулькували якісь зловіщі знаки
крила очі хрести піраміди сонце місяць жива і мертва вода
2018 років нової ери стискалися до одного слова – війна
війна що триває понад 2018 років. 
Щасливих людей в білому котрих я малював за дня
вночі хтось стирав з полотна 
виривав разом з фарбою хатою садом родиною назвою села
прибирав викреслював їхні імена
заливав червоним чи перемальовував у чорне
білий світ виглядав наче притрушений сажею.
Простору в картині не було 
а із часом який відмірював нам життя виходив самий клопіт:
після 1932-го одразу наставав 1918-тий який перетікав у 2014-тий
1991-ший вигулькував лише для того щоб одразу стати 1946-тим.
Все заплуталося 
цілі епохи пропадали безвісти наче їх не було 
разом з надбаннями людьми та надбаним.
Люди ходили колонами і потім провалювалися кудись
наче водив їх невідомий біс
в одній колоні крокували комунари початку 20-того
та учасники сьогоднішніх маршів 
йшли такі веселі співали бо ще не знали куди йшли
а йшли вони всі до одної ями.

Цілісність світу зруйновано
лише окремі фрази:
«Опустіть жалюзі»
«Погасіть світло»
«Не стійте біля мольберту
наче найманий вбивця коло чужого вікна»
«Пригніть голову»
«За нами стежать»
«Працює коректувальник» 
«Обережно – міни»
(Тут справді можуть бути міни
я чекав непроханих гостей 
дайте сюди
ви що ніколи не бачили розтяжки?)
«Пересувайтеся перебіжками»
«Дочекайтеся темряви тоді робіть»
«Ступайте слід у слід»
«Переповзайте»
«Так буде важче у вас влучити».
Нічого не вдієш – війна
щоб ми там про себе не думали
на війни – ми просто ціль
заходи безпеки ніколи не бувають зайвими.

Що з вами? Ви вже йдете?
Передумали замовляти картину?
Не падайте. Дати вам склянку води?
З освіченою людиною так приємно мати справу.
Не бійтеся. Ось вам голова.
Ви ж цього хотіли? Почнім.
Це просто. Просто відірвана голова.
Яка різниця як її звали?
Малюйте. Тепер це пензлик.
Не шкодуйте фарби. Ось так. 
У вас непогано виходить 
як на добру людину старих часів.
Приходьте. Помалюємо якось ще.
Малювати. Будемо малювати.

МАЛЮВАННЯ КАРТИНИПопросили намалювати картину«пост-індустріальний пейзаж» люди вбудовані в об’єктшахта Бутівка…

Опубліковано Борисом Гуменюком Неділя, 24 червня 2018 р.

Залишити відповідь