Назарова Анастасія
Бахмутська загальноосвітня школа
І – ІІІ ступенів № 18 ім. Дмитра Чернявського,
11 років
Біографія прапорця
Анна зайшла в кімнату. Вона розглядалася навкруги. На стінах новенькі шпалери. Вікно прикрашає вишуканий тюль. На підвіконні красуються фіалки. Ліжко прикрите килимком під колір меблів. Піаніно, хоча стареньке, але досить непогано збереглося. Видно, що на ньому грало не одне покоління. Можна сказати – сімейна реліквія. Шафа та письмовий стіл – все в одній кольоровій гамі. Дуже пристойна кімната. Анна закінчила огляд і присіла на стілець за стіл. Вона вперше була в кімнаті у подруги.
-
-
- Хороша в тебе кімната, Ансі. Шпалери рівненько поклеєні, майстри робили, не те, що в нас.
- Це мій тато сам клеїв.
- Він у тебе спеціаліст.
- Ні, він просто полюбляє постійно щось змінювати, вдосконалювати.
- Все у тебе досконало, тільки цей прапорець ніяк не підходить до інтер’єру, навпаки – псує. Ти що не можеш новенький купити?
-
Справді на полиці з ручками в підставці стояв прапорець. Він був обтріпаний, місцями залишилися плями.
-
-
- Так, цей прапорець має не дуже привабливий вигляд, але це дуже дорога річ.
- Що на ньому розписався якийсь відомий футболіст чи боксер?
- Та ні. Він свідок страшних часів, коли за прапор чи українське слово могли вбити.
- Чесно, я не розумію, навіщо взагалі потрібні прапори, гімни. Та і яка різниця якою мовою говорити.
- Я теж раніше не розуміла, навіщо зберігати прапорець, але мама сказала, що біографія його дуже насичена і забувати таке не можна. А ще вона розказала про ті часи, бо я маленька була і не пам’ятаю.
-
Купили жовто – блакитний прапорець для шкільного кабінету. Поставили на полицю. Мало, хто звертав на нього увагу, стояв він пилився. Та настали тривожні часи. Спочатку в місті з’явилися озброєні люди, вони захопили деякі будівлі держаного значення. Правоохоронні органи нічого не робили, бо були в згоді з бандитами. І вдень, і вночі озброєні люди намагалися захопити військову частину, що знаходилася в місті. Люди прокидалися вночі від вибухів снарядів.
Але більшість місцевих людей підтримували проросійські гасла і хотіли від’єднатися від України. Провели, так званий «референдум» і дозволили взяти владу в місті у свої руки. Прийшла перша сумна звістка про вбивство колишнього учня нашої школи, який дуже любив Україну. Заборонили навіть свічку в школі запалити в пам’ять. Зі шкільного двору зняли прапор України. Заборонили взагалі українську символіку.
Але маленький жовто – блакитний прапорець залишався на полиці. Спочатку його не помічали. А потім і до нього дійшла черга. Знайшлися учні й вчителі, яким він муляв очі. Його здирали з древка і викидали в смітник. Але наступного дня він знов був на опинявся на своєму місці. Тоді його знову обдирали й топтали брудними ногами. Таке протистояння тривало довго. І кожного ранку прапорець гордовито і незламно височів на полиці. Директор школи попередила, щоб не було проблем…. А прапорець майорів.
Аж одного разу, коли учні прийшли в клас,то прапорця не було на місці. Не було його на підлозі, в смітнику, за шафами, за дошкою, не було ніде… Левова частина учнів, як і їх батьки, «сповідували» «руський мир», тому раділи. Вчителька засмутилась, бо це ж хтось уже пізно, простеживши, що вона пішла зі школи, підступно викрав.
Але не довго тривала ейфорія. Учень Володимир вийняв із-за пазухи прапорець і прилаштував його на місце.
Це вже потім стало відомо, що прапорець забрали й викинули в сміттєвий бак технічки. А Володимир, коли проходив зранку повз бак, побачив щось жовто – блакитного кольору, дістав і сховав. Його дуже жорстоко побили того ж вечора, як він повертався додому. Два місяці не ходив у школу. Матері погрожували. Вчителька назвала його героєм. А після цього випадку прапорець перестали зривати,бо брудні плями, які були на ньому якось почервоніли. І всі стали чи то побоюватися, чи то поважати… Тому прапорець не наважилися прати.
-
-
- А що далі сталося з Володимиром?
- Він закінчив школу й поступив у військове училище.
- Чому ж прапорець не залишили в школі?
- Тому що там технічки прибирають, протирають пил і можуть зіпсувати, а цей прапорець ду-у-уже дорогий.
-