Культурна референтура ОУН. Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича.

КР ОУН публікує твори, надіслані на Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Відгуки та «лайки» уважних читачів патріотичних віршів поетів-початківців будуть враховані при підбитті підсумків конкурсу учасниками журі.

Автор: © Крук  Денис,  9  років,
учень  3  класу  Селищанського  НВК,
с.Селище,  Сокирянського  району,  Чернівецької  області.

Доброго  дня  і  здоров’я
Всім  бажаю  я!
Щоб  були  усі  веселі 
Та  ваша  рідня!
А  звуть  мене  Крук  Денис,
Родом  я  із  села.
Учусь  у  Селищанському
Моєму  НВК.
Село  Селище – це  є  моя  Батьківщина,
Третій  клас  в  якому  вчуся – це моя  родина.
А  на  вулиці  Сонячній  живу,
Тому  дуже  я  її  люблю.
Дев»ять  років  вже  минуло,
Десять  ще  нема
Але  до  дня  народження
Уже  готовий  я.
Люблю  читати  книги,
Співати  пісні.
Грати  на  своїй  гітарі,
А  ще  на  трубі.
Вмію  також  доглядати
Гусей  та  качаток,
Індиків,  курей
Та  ще  поросяток.
І  несу  відповідальність
За  кусок  города,
Де  посадив  огірки,
Росте  бараболя.
Ще  пишу  оповідання,
Казки  та  вірші.
Бо  усе  це  дуже  легко
Дається  мені.

Я –   ПАТРІОТ   УКРАЇНИ !

Ніби  усе  добре  і  порядок  у  всьому,
Тільки  щось  тривожить  і  не  знаю   чому.

У  нас  на  Буковині  спокійно  і  тишина,
А  от  в  Україні на  Сході – війна !

Поки  люди  страждають,  смерть  і  біда,
А  я  сплю  спокійно,  мене  там  нема.

Давайте  зупинити  це  страшне  безум»я,
Потрібно  припинити  стріляти  цим  людям.

Україна  достойна  у  мирі  жити,
Щоб  були  щасливі  усі  діти.

А  я  школяр  без  проблем,  мені  все  дано.
Тому  хочу , щоб  і  в  інших  також  все  було.

Коли  виросту,  то  стану… поки  що  не  знаю.
Тільки  б  користь  була  з  мене  рідним  і  державі.

Точно  знаю:  за  кордон  не  буду  тікати,
Потрібно  комусь  і  в  Україні  порядок  давати.

Стану  перше  космонавтом – космос  дослідити
І  про  різну  небезпеку   Україну  сповістити.

Потім  треба  усіх  патріотів  України  зібрати,
І  глобальні  всі  проблеми  з  ними   порішати.

Про  забрудненя на рідних землях,   різні  біди,
Озеленення   України  та  страшні  війни.

Ну  а  там   і  за  політику потрібно  узятись,
А  для  цього  необхідно    не  відпочивати.

Тільки  буде  все  не  так,  не  таке  як  нині,
Ми  ж  бо,  власне,  дітлахи –  майбутнє  України!

Я  люблю  і  Україну,  і  увесь  народ,
Бо   я  справжній  українець – щирий  патріот !

Україна  сьогодні  і  вдень,  і  вночі.

1.Крим  анексовано,
   Плачуть  татари,
   Така  ситуація
   На  Півдні  держави.
2.А  Північ  спокійна,
   І  пенсія  є,
   Тільки  ціни  ростуть –
   Насторожує  це.
3.Сльозу  пускають  нині
   Землі  західної  частини,
   Від  зрубаних  лісів –
   Багатства  України.
4.На  Сході  сьогодні
   Звичайно  біда.
   Там  діти  страдають,
   Постійна  стрільба.
5.Потрібно  докласти  зусилля
   І  неньку  Вкраїну  спасти,
   Щоб  витягти  з  даної  прірви,
   Та  націю  нам  зберегти.

Як  людям  планету  зберегти.

Найперше  про  війни  –  це  страшне,
Що  там   говорити.
Тут  потрібно  і  негайно
Уже  щось  робити.
Ось, наприклад,  за  що  діти
Сірії  страдають?
Ночі  добре  не  посплять
А   ще  голодають.
Спам»ятайтеся  дорослі
Війною  проблеми  рішати
Нехай  ради  діток,
Давайте  Планету  вчасно  спасати.
Я  би  радив  усі  конфлікти
Іншим  шляхом  вирішати.
Можна  політично, чи  економічно
Головне  щоб  мирно  і  екологічно.
Рух  транспорту  потрібно
Терміново  скоротити
Щоб  озонові  діри 
Швиденько  зашити.
І  викид  іншого  газу
Також  припинити.
Бо  якщо  в  такому  ритмі,
Як  же  дальше  жити?
Потрібно  терміново  взятись
Дерева  садити.
Ліс  або  сад –  це  неважливо
Тільки  не  кропити.
Ще  у  Бога  про  спасіння Планети
Потрібно  просити.
Ісус  добрий,  він  поможе
Тільки  помолитись.
І  любити  всім  потрібно
Любити,  любити!
Дім  де  ми  живемо.
Ласкою  і  добротою 
Землю   охопити!
А  мисливцям, дозвіл дали,
Тільки  що  стріляти?
Ще трохи і до Червоної книги
Усіх звірів і птахів потрібно записати.
А  ще:  забути  про  спиртне,
Кинути  усім  палити.
От  тоді  на  Планеті
Перестануть  люди  хворіти.
В  історію  відійдуть  рак
Та  інші  страшні  хвороби.
Після  цього  Земля
Радісно  засяє
В  любові  і здоров»ї.
Написав  я  не  для  діток,
А  для  дорослого.
Можливо  тоді  спасеться
Планета  майбутнього.
Отак  потрібно  нам  робити
Щоб  мирно  і   щасливо
На  прекрасній  планеті  Земля  жити!

ПРИРОДА  МОГО  КРАЮ.

  Квіти, акація,  чиста  вода,
  Боже,  яка  тут  краса!
 А  свіже  повітря,  вдихнеш  і  так  добре,
  Ще  й  пахне  бузком  і  квітами,  немов  удома.
  Тут  тихо,  спокійно,  зозуля  кує.
  І  чути  що  ехо  близько  десь  є.
  У  долині  овечки  щупають  травичку,
  А  біля  річки  корови  уже  п»ють  водичку.
  Біжу  донизу  що  є  духу  –  у вухах  свистить.
  Далі  упав,  перекотився,  аж  у  голові  дзвенить.
  На  те  і  є  я  ще  дитина,  щоб  бігати  і  гратись,
  І  таким  чистим  краєвидом  тільки  милуватись.
  А  у  копанці  до  мене  жаба  витріщається.
  Ніби  хоче  щось  сказати,  чи  може  то  свариться?
  Привітаюся  з  джерелом,  водички  нап»юся.
  Та  й  приляжу  на  травичку,  до  бабусі  притулюся.
  От  щоб  завжди  було  так,  просто  суперово!
  Був  би  спокій  та  добро,  і  було  б  усе  кльово!

Придністров’я  моїми  очима.
Є  в  Україні  природи  кутки –
Це  місцина  така,
Де  зелені  ліси  і  посадки
Розкинулись  на  березі  Дністра.

Колись  із-за  її  краси
Та  вигідних  умов,
Бандити  нападали
Знов  і  знов.

Сьогодні  мирно  тут
І  тишина.
Чути  як  дятел  робить «тук»,
Аж  лісом  іде луна.

Діти  на  березі  у  Дністрі
Сидять  біля  води.
А  дорослі  в  грубім  лісі
Збирають  гриби.

Придністров»я  – край  чудовий,
Заповідна  зона.
Дуб  росте  тут  200-літній,
Береза  здорова.

Дерева  різних  є  тут  видів,
Не  перелічити.
І  гриби  різних  сортів,
Тільки  б  не  помилитись.

Придністров»я – край  зелений,
Де  живуть  птахи.
Є  звичайно  шпак  веселий
Та  ще  фазани.

А  урочисто  з  посадки, 
Аж  спинюся  я,
Коли  лине  по  долині
Пісня   солов»я.

Ну  а  ще  в  чудові  фарби
Малює  осінь  ліс.
Ніби  сонячні  листки
Із  неба  хтось  приніс.

Є  також  у  цьому  краї
Та  ще  звірі  різні.
Це  білки,  зайці,  їжаки,  косулі
І  кабани  грізні.

Я  люблю  свій  рідний  край,
Де  родився  і  живу,
І  ніколи  не  забуду,
Навіть  коли  підросту.

РИЖИЙ 
В  мене  котик  є  муркотик,
Зветься  Рижий  у  житті.
Чує  мишок  не  на  дотик,
Він  добряга  у  житті.

Має  він  сусідів  «чемних»,
Це  Рябушку  та  Пушка.
Любить  він  неначе  вчених,
Тільки  толку  з  них  нема.

А  сьогодні  рано-вранці
В  мене  сталася  біда:
Це  ж  куди  подівся  настрій?
В  мене  посмішки  нема!

Рижий  тут  же  появився
Нюх  узяв  утікача.
Попід  стіл  він  прошвирнувся,
Ніби  грався  у  квача.

Потім  вискочив  на  руки,
Тихо  муркотів  пісні.
Не  відомо  як  і  звідки
Настрій  повернув  мені.

Кожний  день  із  школи
Мене  зустріча,
Уже  з  мертвими  кротами
Рижа  голова.

Ой  який  ти  гарний  котик
Хвалю  я  собі.
А  він  звив  трубою  хвостик:
 Дай сала  мені.

А  сьогодні  вихідний
У  школу  я  не  йду.
То  як  день  почався  тихий,
Думаю  посплю.

Раптом  шум  мене  підняв,
Чую  дивний  крик.
Хто  це  каже:  мняв! Мняв! Мняв!
І  кричить,  що  аж  охрип?

 

Моя  родина.
Якщо  брати  про  сім»ю,
То  я    там  одна  дитина.
Маю  тата,  маю  маму,
Ще  й  бабусеньку  любиму.
                        Що  є  в  житті  понад  усе
                        Назве  люба  людина,
                       Де  прихисток  і  порада  жде
                       Звичайно,  це  –  родина.
Родиною  назвати  можна
Той  колектив,  де  друзі,
Але не  зрівняється  і  жоден,
Де  рідні   є  у  радості  і  тузі.
                         Це  –  сім»я,  моя  родина.
                        Тут  тато  і  мама  та  хатина,
                        Бабуся  мила  та  добряга
                        Усе  віддасть,  що  б  тільки  мала.
Родину  потрібно  берегти,
Нею потрібно  дорожити.
Свою  дорогу  у  житті  знайти,
 Щоб  правильно  його  прожити.
                         Та  нині  я  радію,  що  дитина,
                         Піклується  за  мене  вся  родина!
                         Щасливий  хлопець – мить  ця  золота,
                         Усім  достатком  сповнена  моя  душа!!!

ВУЛИЦІ  МОГО  СЕЛА.
Найкраща  вулиця  села –
Це  Сонячна  моя.
Є  багато  гарних  назв,
Та  ця особлива.
На  цій  вулиці  живу  я,
І моя  родина.
Рідна  хата,  дерев  садок,
Рядом  моя  школа  та  сміх  діточок.
Я  вийду  на  Центральну
До  мами  на  роботу.
Зайду  до  батька  в  гості,
І  в  магазин  за  соком.
Не забуду і про церкву,
Про  Бога  згадаю.
Ну а  там  в  бібліотеку –
Книжку  прочитаю.
А  ще  є  така  із  вулиць,
Що  Солов»їна  зветься.
На  ній  бабусин  двір,
Там  соловей  сміється.
Послухаю  соловейка,
Та  й  зійду на  Лісову.
А  там  куди  захочу :  чи  у  ліс,
Або  до  копанки  пройду.
Є  ще  для  мене вулиці  важливі:
Козацька,  Лесі Українки,  Незалежності
Тут  живуть: учителька  моя  та
 Нанашки  мої  щасливі.
А  от  похресники  мої 
На  вулицях  Дружби,
 Перемоги, та  Вишневій
Оселилися  вони.
Я  ще  знаю  друзів  адреса:
Вулиця  Райського  та  Польова.
У  загальному  в  селі  вулиць  є  багато.
Недарма  моє  село  Селищем  названо.
Я  люблю  своє  село
З  його  вуличками!
Й  буду  завжди пам»ятати,
Навіть  із  роками!

Доброго  дня,  Святий  Миколаю.
Міг я бути  неслухняним,
Строго  не  суди.
Чудотворцю,  будь  лагідним,
До  мене  прийди!
Учительку  чув  не  завжди,
Смикав  дівчинку  за  косу,
Ти  сам  бачиш  у  свої  мандри,
Що  правду  кажу.
Дуже  мрію  я  зустрітись
Святий  із  Тобою,
Чай  попити,  посміятись –
Буде  весело  зі  мною.
Отоді  я  б  міг  замовити
Миру  для  Землі,
Ще  й  здоров»я  для  родини,
Щастя  для  бабусі,
Щоб  завжди  мені  жили
І  веселі  були.
Про  акваріум  та  рибок
Я  уже  писав,
Тому  нині  знов  просити
Сьогодні  не  став.
І  Тобі  я,  Миколаю,
Гараздів  бажаю,
Як  усі  чекають  чуда,
Я  також  чекаю!
Із  Твоїх  чарівних  рук
Я  всьому  зрадію.
Із  далекої  дороги
Миттєво  зігрію.
Щоб  з  Тобою  нам  зустрітись,
Транспорт  необхідний.
Олені  старі,  можуть  заморитись,
Отож  є  помічник  анонімний.
Святий  Миколаю,
Щоб  пришвидшити  мрію,
Я  транспорт  малюю :
Всюдихід-машину.
І  Тобі  дарую,
А  Ти  на  ній  –  в  дорогу.
Ця  машина  їздить  скрізь:
В  Тебе  вдома – по   галактиках  і  планетах,
В  мене  вдома – по  морях  та по  лісах.
Заправляти  не  потрібно –
Живиться  від  Сонця.
Баку  зовсім  там  не  має –
Маленькі  віконця.
Дякую,  Чудотворцю,
За  свято  чудес,
Що  творяться  уночі,
Як  сходиш  Ти  з  небес.
Зупиняюсь я писати,
Бо Тобі  вже  слід поспати.
При  зустрічі  будемо  розмовляти,
Цього  з  нетерпінням  я  буду  чекати!
А потім  у школі  усім розкажу,
Що  у  Святого  Миколая  я  вірю
І  сильно  люблю.
Що  я  з  ним  віч-навіч  розмовляв,
Та  навіть  власну  казочку  йому  читав!!!
До  зустрічі,  з  наступаючим  святом!

 

4 Відповісти на “Культурна референтура ОУН. Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича.”

  1. Молодець, Дениско!
    Із творів зрозуміло як ти переймаєшся проблемами свого краю, України, дітей, та навій усієї планети Земля.
    Розумнушка! Будь здоровим! Успіхів тобі!

  2. Молодчина! Настоящий патріот! У творах відображено любов до рідного краю, своєї Землі. Дениско переживає за Україну, дітей. Автора хвилює екологія, політичне становище, природа.
    Успіхів тобі!.

  3. Молодець! Гарна поезія. Багато хвилювань. Написано від душі. Хай щастить!

  4. Дениско, молодець! Ти любиш свою Батьківщину. Вірші наповнені хвилюванням. Бажаю творити і надалі! Успіхів!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *