Культурна референтура ОУН. Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича.

КР ОУН публікує твори, надіслані на Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Відгуки та «лайки» уважних читачів патріотичних віршів поетів-початківців будуть враховані при підбитті підсумків конкурсу учасниками журі.

Автор: © Олександр МАТКОВСЬКИЙ, 8 років,
м. Соснівка, Львівська обл.

        Патріот
Хто такий патріот?
Я подумав – і от:

Патріот – це мій тато.
На війні він бував,
Я його так чекав!
Захищав він країну –
Нашу Україну.                   

Патріот – моя мама.
Вона діток навчає,
Їм розповідає,
Що любити потрібно
Рідну нашу країну –
Україну.

Патріоти дідусь і бабуся,
В них любити я вчуся.
Все життя працювали,
Рідний край прославляли.

Я також патріот, хоч малий.
Про героїв я знаю,
Рідну мову вивчаю
І живу я в найкращій країні –
Україні.              

               Ми підростаєм
Ми підростаєм, щоб у мирі жити
І рідну землю берегти, любити.
І рідним словом завжди прославляти
Свою країну, бо вона нам – мати.
В ній сині гори і поля зелені,
Стрункі берізки і дуби, і клени.
Вона така барвиста, кольорова,
Така співуча, як і рідна мова.
Всі вороги повинні пам’ятати:
Ми будемо Вкраїну захищати.
Хай всі, хто йде війною, пам’ятає:
Ми підростаєм!

Як не любити рідний край?
Ми живемо в Україні,
Тут такі озера сині,
Ріки, гори і моря –
Ось така моя земля.
Я на морі побував,
Тепле сонечко впіймав.
Ми і гори полюбили –
Всі Карпати обходили.
Біля міста Буг і Рата,
Там купаємося з татом.
Ну, а ліс наш – просто рай!
Ось такий мій рідний край.
Як його нам не любити?
Тут  ми разом будем жити.

             Перше Причастя
Готуючись до Першого Причастя,
Більше про Господа дізнатись нам удасться.
Він любить нас, бо всі ми – Його діти.
Так хоче Він за кожного радіти!
Хоче, щоб мудрі ми були й здорові,
Щоб виростали в мирі і любові.
Як будем чемні, добрі, працьовиті,
Ми знаємо: Він буде нас любити.
У церкві завжди затишно буває,
Бо сам Господь там промовляє.        

              В нашім домі
В нашім домі тепло-тепло, бо у нас
Зупинився на хвилинку навіть час.
І хоча нас небагато, ми – СІМ’Я  :
Мама, тато і бабуся. Ну, і я.

В нашім домі котик Марсик  муркотить,
І тихенько у куточку завжди  спить.
Нам усім так добре разом, ми – СІМ’Я:
Мама, тато і бабуся. Ну, і я.

Як берізонька угору я  росту
І повторюю цю пісеньку просту:
Ми щасливі і веселі, ми – СІМ’Я:
Мама, тато і бабуся. Ну, і я.

          Жовта осінь
Жовта осінь діток просить:
«Не лінуйтесь, ліс чекає,
Там грибочки підростають.
Кольорові сироїжки
На тонких біленьких ніжках,
Помаранчеві  лисички,
В них такі прикольні личка!
Гляньте: просто під дубочком
Блищить шапочка грибочка.
Це маленький боровик,
Він від вас ховатись звик.
Ви грибочки позбирайте,
Тільки гілок не ламайте.
Я на вас усіх чекаю,
Жовтий килим розстеляю».

            Соснівка
Моє місто Соснівкою звуть,
Бо навколо нас сосни ростуть,
Бо в сосновому виросло лісі,
Лягли вулиці на узліссі.
По якій ти із них не підеш,
То до краєчку лісу дійдеш.
Кажуть, тут, де сьогодні Соснівка,
Для звірят була тільки домівка.
Якось в ліс геологи прийшли
І вугілля у лісі знайшли.
Стали шахти тоді будувати,
Стало місто, як гриб, виростати.
Хай воно невеличке, маленьке,
Та для мене найкраще, рідненьке.

       Листопад
На вулиці листопад,
Опустіли ліс і сад.
Вітер листя підмітає,
Жовті кучі нагрібає.
Сонце світить, та не гріє,
Дощ холодний з неба сіє.
Додому з друзями ідем,
Сперечаємось про те,
Буде тепло, а чи ні?
Бо усім вже сниться сніг.
Хоч він близько, листопад
Прожене його назад.
Поки снігу ще нема,
Не прийде до нас зима.

         Природа
Математику люблю,
З мовою також дружу,
Але є предмет у нас,
Який чомусь не любить клас.
Але він такий цікавий,
Дещо я із нього знаю:
Про комахи і рослини,
Про ґрунти і про тварини,
Про копалини й ліси,
Карти і материки.
Про людину і погоду…
Ну, звичайно, це ПРИРОДА.

              Синичка
У  вікно залетіла синичка,
Гарненька така, невеличка.
Їй усе тут нове і цікаве,
Ми її не злякали – спитали:
Звідкіля ти до нас прилетіла?
І синичка нам відповіла:
Я над містом великим літала,
Нових друзів собі я шукала.
Горобця і ворону зустріла,
Але з ними не подружила.
Бо ворона пихата, зухвала,
Горобця вона відігнала.
Може з вами я буду дружити?
Добре, будем тебе ми любити.
Вікно будемо відчиняти,
Зможеш ти до нас прилітати.
І синичка дуже зраділа,
Попрощалася й полетіла.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *