Культурна референтура ОУН. Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича.

КР ОУН публікує твори, надіслані на Конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Відгуки та «лайки» уважних читачів патріотичних віршів поетів-початківців будуть враховані при підбитті підсумків конкурсу учасниками журі.

Автор: © Дарина Бондаренко, 16 років,
м. Кам’янка, Черкаської обл, вихованка дитячої літературної студії ім. Данила Кононенка.
Керівник студії Таміла Чупак.

***
Подаруй мені, матінко, крила,
Щоб у небо могла я злетіть.
Щоби я Україну закрила
Від печалі, розрухи й жахіть.

Поцілуй мене, мамо, востаннє,
Пригорнись до блідого чола.
Твоє серце гаряче палає:
Дай в дорогу далеку тепла.

Там,  за хмарами, чорні й холодні
Сто журавликів – сто вояків.
Я зігрію теплом їх сьогодні,
Збережу імена для віків.

Моя матінко, рідна Вкраїно!
Скільки ж їх, тих синів-журавлів,
Що у небо летять, почорнілі,
Від запнутих в журбу матерів.

***
Синє небо і жовтий колос –
України  моєї голос.
Він звучить у віках і в долях,
І у маминих теплих долонях .

Пісня наших бійців-героїв,
Що відлунює голосом зброї,
Гнівно, люто із ворогом б’ється.
Співом болю палає серце.

***
Калина в лузі, соловей в гаю.
Тебе люблю я, мій чарівний краю.
Моя родино, у своїм краю
Цвіти вишнево, дихай водограєм.
Схилюсь низенько, попрошу я в долі:
“Дай щастя й миру і добра у хату,
Щоб наші люди всі були багаті,
Щоб наші діти всі росли здорові.
На славу роду і во славу Богу”.

***
Мамі
У  повітрі  весна  розсипає  травневі  щедроти,
І  запахло  нестримно нектаром палкого  бузку.
Щиро  вдячна  я  Богу  за  Тво́ї  щоденні  турботи.
Саме  Ти  мене  вчила  безмежно  любити  весну.

Не  забуду  усмі́шки  Твоєї,  що  сяє  світанком.
Пам`ятаю,  як  плакали  ра́зом  серцями  у  такт.
А  сьогодні  весна  заховалась  у  складках  фіранки,
Щоб торкнутися і поклонитися  Тво́їм  літам.

Ти  прости,  що  не  часто  для  Тебе  народжую  ві́рші
І  пробач,  я  не  вмію  шукати  подячні  слова.
Просто  знай,  Твої  очі  для  мене  в  житті  найщиріші.
І  завжди  Ти  найвище  звучиш  у  моїх  молитвах…

***
Теплий дощ на сніданок…
Я заклеюю ранок,
Я зашторюю світло.
Теплий дощ на сніданок.
Лиш мовчання охрипле.
Суміш радості й щему.
У п’янкому пориві.
Залишаюсь удома
До нового світання.
Тиша грає у лови,
Розставляє капкани.
Ходять тіні без слова,
Наче гості незвані.
До цеглини цеглинка,
Простір замкнутий – стеля.
Тіло з білої глини –
Самота, як пустеля.
Безгоміння навколо,
Душу наче ікону
Дощ розписує сонний ,
Розриваючи кола.

***
Листопадова сакура
 
Аномально  чи, може, знаково,
Мов рожеве крило туману,
Розцвіла в листопаді сакура –
Тепла осінь ввела в оману.

Посивіли, пожовкли кучері,
А вона у весну прибралась.
Чи закохана , чи заручена?
Несподівана, наче радість.

Не злякалась ганьби  чи осуду,
І вражаюча , і вразлива.
Ніжний виклик нестримній осені.
Ти – щаслива? Ти ба! Щаслива !

Я в ній душу свою побачила
І зажура майнула тінню.
Юна дівчино, доле втрачена,
Ненадовго твоє цвітіння.

Бо зустрінешся скоро з холодом,
Що розвіє цю мить, напевне.
І на плечі твої оголені
Синій смуток зима накине.

***
Опадає багряний лист
І лягає на вогку траву,
А колись тут збирали ряст
І шукали ми сон-траву.
Як дзвенів малиново гай
Де розрісся іванів – чай!
Вітерець у сопілку:  «ду –ду»,
На ромашковім на лугу.
Мак червоний у полі горів,
Серце наше теплом своїм грів,
Гуркотів веселково грім,
Коли бігли ми легко стрім.
Стрім-голов пробіжать літа,
Але вірю я – є воротя.
Після холоду сивих днів
Загуркоче нам знову грім,
Прошумить молодим дощем
І омиє осінній щем.

***
Я вдячна Богу за своє життя!
За всі винагороди і за втрати,
За те, що є, й за те, чого нема,
За те, що маю і не можу мати.

За власну долю – солодко-гірку,
За всі свої польоти і падіння,
За щирість душ людей негомінку,
За непохитність світлої надії.

За те, що можу бачити себе
У оченятах щирої людини.
За тих усіх, що серце береже,
За тих, кого люблю й кого любила.

За те, що друзі віддані мені,
За те, що моя мама ще зі мною,
За кожну мить, відведену в житті,
За всі хвилини радості і болю.

Хай доля в мене –  солодко-гірка,
Але душа до радості відкрита.
Я вдячна Богу за своє життя!
За те, що є заради кого жити!

Залишити відповідь