Про «тимчасові непорозуміння» поміж братськими народами

Костянтин Холодов

Костянтин Холодов

Давно хотів про це написати.
Зараз дуже жваво розганяється тема про «тимчасові непорозуміння» поміж братськими народами. Мовляв, це все політики заварили, а прості росіяни та українці от-от помиряться, але політики знову ж таки не дають це зробити і сварять, і сварять ці два братські народи. А американці та європейці ще й олії у вогонь підливають. А ще пак − вони ж і розсварили нас, братчиків вікових.

Ну, для людини, яка хоч трохи цікавилася історією взаємовідносин між цими двома народами, питання взагалі закрите. А для тих, хто боксер, футболіст, чи співак Дорн, − все ще відкрите.
Тож, спробую я звернутися до наших ненаситних гастролерів та «спортсменів без кордонів».

Якось не хочеться розписувати всю історію набігів на Київ з Північного Сходу, їх сотні. Почав би з поняття «імперія». Коли ми говоримо слово «Імперія», то поруч із цим словом неодмінно стоїть слово «колонія».

Так от, якщо Росія − імперія, а Україна − підконтрольна їй територія з корінним населенням, яке має свої звичаї, культуру, мову тощо, то, скоріш за все, Україна − колонія. І, якщо подивитися на взаємовідносини російської імперії (умисно пишу з маленької літери) та української колонії, то вони не набагато кращі, а може й гірші, ніж у болгар з османами, чи у конкістадорів із майя.
Вирізані міста і села, спалені церкви, монастирі і бібліотеки, розграбовані скарбниці − це лише початок «братських» взаємовідносин колонії з імперією. Заборона застосування мови тубільців в усіх сферах життя. Заборона тубільської церкви, прокляття та анафеми. Далі − більше. Масові переселення (улюблена забава імператорів), мільйонні розстріли і знищення тубільців голодом. Це та невелика частина, про яку ми маємо пам’ятати завжди, коли нам говоритимуть про стратегічне партнерство колонії з імперією.

Допитливий боксер, чи темпераментний естрадний співак може заперечити, мовляв, всі імперії вже сконали, живемо у іншому світі і всіляке таке. Ні, не сконали. Відносини Росії і України у світлі останніх років це підтверджують.
Ніколи колонізатор не перейде на мову тубільця! Ніколи колонізатор не товаришуватиме з аборигеном, чуєте, ніколи! Він буде говорити про братство, видурюючи золото за кольорові скельця, але ставлення колонізатора до колонізованого завжди будуть менторським та зверхнім.

Подивіться, як їх плющить уже більш ніж чотири роки поспіль, а все чому? Бо тубільці зорганізувалися і вийшли на вулиці, щоб позбутися статусу колонії і вигнати конкістадорів з рідної землі. Процес досі триває.

Тож, дорогі мої боксери та співаки. Іноді краще їсти, аніж говорити. Ще можна співати… А ще краще відвідувати лекції розумних людей та читати літературу. Тубільську.

2 Відповісти на “Про «тимчасові непорозуміння» поміж братськими народами”

  1. Колоніальне мишлення поки що заважає українцям сформуватися хоча б в політичну націю. Але я вірю що це станеться досить швидко, якщо ворог буде відчувати нашу силу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *