Автор: Admin

Богдан Червак. Голова ОУН.

9 березня 1908 у селі Бистричі, що на Волині, народився отаман Тарас Бульба – Боровець. Під час Другої світової війни «бульбівці» становили окрему військово-політичну формацію українців, яка змагалися за відновлення державної незалежності України.

21 серпня 1941 року підрозділи Української Повстанської Армії «Поліська Січ» Тараса Бульби-Боровця увійшли у містечко Олевськ на Житомирщині, вибивши звідти московських окупантів. Понад два місяці територія Олевська та околиць перебували під владою українців. «Олевська республіка» стала державним утворенням у надії, що Українська державність обов’язково буде відновлена у Києві та на всіх українських етнічних землях.

Продовжити читання “Тарас Бульба – Боровець.”

ЖІНОЧЕ ТОВАРИСТВО ім. ОЛЬГИ БАСАРАБ та ОЛЕНИ ТЕЛІГИ

ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (ОУН)

Оголошують про проведення щорічного Всеукраїнського літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича – 2023 «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг!»

Запрошуємо взяти участь ! (Положення про конкурс та інформація про журі нижче).

Продовжити читання “Всеукраїнський літературний конкурс імені Олени Теліги та Олега Ольжича – 2023.”

Роман Коваль, «Нариси з історії Кубані» (Київ, 2004 р.)

Наприкінці листопада 1941 р. Михайло Теліга слідом за своєю дружиною прибув до окупованого німцями Києва. Жили вони на вулиці Короленка, потім переїхали на Караваєвську в дім “Комуніста”. Будинок не мав печей, бо був пристосований до центрального опалення. Та коли опалення включили, почали лопати труби й будинок знову став охолоджуватися. Потім із цієї ж причини відключили воду, а за нею – і світло. Але подружжя трималось, більше того, їхня квартира завжди була наповнена дзвінким сміхом Олени.

Продовжити читання “21 лютого 1942 р. у Києві загинула визначна діячка ОУН Олена Теліга.”

Ольга Веремійчик

«Козацтво є для мене не тільки пріоритетним об’єктом історичного дослідження. За півстоліття воно стало суттю мого єства, пройшло через мій розум, душу й серце, зробило мене патріотом України. Неможливо займатися вивченням історії козацтва і не бути патріотом України, тому що козацтво є ментальністю українського народу.»

У лютому цього року виповнилося 23 роки від дня смерті видатної історикині Олени Михайлівни Апанович (1919 – 2000). 

Продовжити читання “Єдиний козак у вітчизняній науці. (Олена Апанович).”

Аскольд Лозинський

Цих кілька слів не про війну. Це про всі війни України, що охопили століття, і про одну людину, поета, яка пішла з життя у неділю, 29 січня 2023 року, на 93-му році життя. Він був великим поетом, безперечно, одним із найвидатніших українських поетів сучасності.

Це був Дмитро Павличко. Можливо, він був суперечливою фігурою навіть у свої хороші роки, тому що володів таким палким і владним характером. Кажуть, що саме він переконав Леоніда Кравчука, спікера парламенту УРСР у серпні 1991 року підписати проголошення відновлення незалежності України.

Біографія Дмитра Павличка буде написана і переписана багато разів і багатьма людьми, які знали його особисто чи просто знали про нього. Кажуть, у віршах розповідається про життя поета. Це не може бути правдивіше, ніж у випадку з Дмитром Павличком. Під час свого радянського періоду він писав вірші за вказівками Комуністичної партії, зневажливо і агресивно ставившись до націоналістичної української діаспори (я це пам’ятаю і маю ці вірші). Але, водночас, він написав слова до пісні, яка представляла українську націоналістичну боротьбу, «Два кольори», чорний і червоний, символізуючи чорну землю України, зрошену червоною кров’ю її героїв. Ці слова стали майже гімном та надихаючими, мотивуючими для нового покоління.

Продовжити читання “Пам’яті поета.”