Олег Ольжич жив із вірою в перемогу

Олександр Вакуленко

Олександр Вакуленко

В ніч з 9 на 10 червня 1944 року у німецькому концтаборі Заксенгаузен поблизу Берліна трагічно загинув український поет, публіцист та археолог, провідник ОУН Олег Ольжич.

Його коротке життя – це фактично присвята Україні. Неймовірно талановитий та обдарований Олег Ольжич писав витончені вірші, займався археологічними дослідженнями та науковою діяльністю й водночас, як ідейний державотворець – провідний діяч ОУН глибоко переймаючись долею України, перебував у епіцентрі тогочасних громадсько-політичних подій. Про той дуже складний історичний період він пише:

Держава не твориться в будучині,
Держава будується нині.
Це люди, на сталь перекуті в огні,
Це люди, як брили камінні.
Не втішені власники пенсій і рент,
Тендітні квітки пансіонів, –
Хто кров’ю і волею сціпить в цемент
Безвладний пісок міліонів.

Велику цінність представляє знайдений влітку 2007 року провідною науковою співробітницею Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України Катериною Криворучко ,,Декалога націоналіста’’ написаного Олегом Ольжичем:

  1. Пам’ятай, що ти все й усюди є українець та не матимеш иншого імени ні перед, ні поза могилою; тому живи і чини так, щоб не зневажити цього імени та не дозволь його зневажити нікому.
  2. Не будеш мати вищого закону за добро української нації, тож підпорядкуй йому всі думки і вчинки цілого твого життя.
  3. Пригадуй собі з палаючим соромом скрізь і завжди, що Україна поневолена, і жертвуй для її визволення все, що маєш; нема бо жертви завеликої, коли йде про Україну.
  4. Цілою силою свого розуму і серця зненавидь усіх ворогів твоєї Батьківщини, инакше залишишся підлим рабом.
  5. В кожному українцеві вбачай свого брата і його змагання до волі прийми за свої власні, бо в соборній єдности української нації – непереможна сила, а в роз’єднанні – загибіль.
  6. Пам’ятай, що право своє і народу здобудеш тільки боротьбою; тому не плач, не проси, не терпи покірно насильства ворога: твоя боязка покора засуджує твій нарід на пута і смерть.
  7. Покладайся лише на власну силу і силу твоєї нації та збільшуй їх всіма способами. Її доля – в твоїх руках.
  8. Шануй великі дні наших визвольних змагань і хили голову перед героями, що поклали своє життя за честь і волю України. Їх смерть бери як найвище відзначення і стань його гідним сам.
  9. Знай, що честь втрачається лише раз і назавжди, тому Батьківщині будь вірний до загину.
  10. Знай, що немає сили, яка стримала б український нарід, коли всі його сини, як один муж, запрагнуть волі і свідомо та непохитно вестимуть бій в рядах української національної революції за створення самостійної соборної Української Держави.

(Мовний стиль автора збережено).

Олег Ольжич, створивши ці заповіді націоналіста до сучасників, жив із вірою в перемогу української ідеї. Віримо у неї і ми, його нащадки та послідовники. Адже без віри в перемогу не має сенсу у житті.

Фото автора