Опубліковано

Майдан як Антиквартал

Данчишин Назар

Назар Данчишин

Ми досі живемо в Україні Українця і Хохла, Майдану та Антимайдану. І йдеться не про персоналії (Ющенка, Порошенка), а про ідентичності. Ще 2004 року на противагу естетиці й пасіонарности українського Майдану майбутні «ростовці» зліпили з несмаку та совка хохляцький Антимайдан. Коли Майдан здобув перемогу, Антимайдан нікуди не щез, і відразу (у 2005 році) знайшов своє маскультурне втілення у «Вечірньому кварталі». Як наслідок, тупий українофобський буцімто опозиційний буцімто гумор, який демонстрували буцімто актори, добряче приклався до реваншу Хохла. Продовжити читання “Майдан як Антиквартал”

Опубліковано

Вояк-філософ

Грецький філософ Діоген ходив у білий день із засвіченою лямпою по людних улицях міста, шукаючи чесної людини. Діогенів цинізм щодо його земляків був безперечно перебільшений. А все ж як важко знайти в житті людину, яка єднала б у собі максимум шляхетних прикметі наближена була б до ідеалу справжньої Людини, що силою своєю особистості відрізнялась би від юрби сірих комах людського мурашника, що викликала б пошану і беззастережне довір’я навіть у її противників, що все своє життя віддала б праці для ідеї, не шукаючи собі в тій праці особистої слави, популярності й оплесків. Продовжити читання “Вояк-філософ”

Опубліковано

Презентація книги Валентини Розуменко «Нескорені – 2» за участю її героїв

Леонід Осипчук

Леонід Осипчук

У Національній Спілці Письменників України відбулася презентація книги Валентини Розуменко «Нескорені – 2» за участю героїв твору − воїнів і волонтерів російсько-української війни 2013-2019 рр.

Скромні, небагатослівні – вони неохоче розповідають про свою особисту долю, вважаючи героями тих, хто віддав своє життя за Україну. Але сьогодні їх усіх об’єднала одна доля – російсько-українська війна. Продовжити читання “Презентація книги Валентини Розуменко «Нескорені – 2» за участю її героїв”

Опубліковано

Каплиця Воздвиження Хреста Господнього на Аскольдовій могилі

Леонід Осипчук

Леонід Осипчук

Напередодні свята Пресвятої Покрови члени Київської міської організації ОУН відвідали нещодавно освячену військову каплицю Воздвиження Хреста Господнього на Аскольдовій могилі.

Продовжити читання “Каплиця Воздвиження Хреста Господнього на Аскольдовій могилі”

Опубліковано

Грані слова: «Сповнений радості» і «наповнений водою»

Тетяна Кришталовська

Тетяна Кришталовська

Урок 23. «Сповнений радості» і «наповнений водою»

Вживаючи дієприкметники «сповнений» і «наповнений», мовці нерідко припускаються помилок у керуванні. Продовжити читання “Грані слова: «Сповнений радості» і «наповнений водою»”

Опубліковано

Звернення ОУН до ректора Національного університету «Львівська політехніка»

Ректору
Національного університету
«Львівська політехніка»
проф. Юрію Бобалу

Шановний Юрію Ярославовичу, у власності Національного університету «Львівська політехніка» є будівля пам’ятки архітектури місцевого значення XIX ст. (охор. № 1601) – навчальний корпус № 19, який розташований за адресою вул. князя Романа № 1-3 у м. Львові. Цей будинок споруджений у 1891 – 1895 роках як Вищий Крайовий Суд Галичини – “Палац справедливості”. Після окупації Галичини Польщею протягом 1921-1939 рр. тут, у залі суду на 2-му поверсі будинку, відбувалися численні суди над членами УВО та ОУН, які законодавчо визнані Верховною Радою України як учасники національно-визвольних змагань. Продовжити читання “Звернення ОУН до ректора Національного університету «Львівська політехніка»”

Опубліковано

Юрій Ковалів про Юрія Клена

Юрій Ковалів

Юрій Ковалів

На відміну від німця москвофіла В.-Ф. Штайнмаєра, який колись слухняно носив валізки за Шредером (Путін теж бігав у «міхоношах»), підсунув свиню Грузії (Абхазія), а нині ― Україні, німець з Поділля Освальд Бургардт (Юрій Клен; 4 жовтня 1891 — 30 жовтня 1947) засуджував будь-якого імперського загарбника, схильного цинічно поглинати інші народи, важити на весь світ, приносити йому страждання, кров і смерть, став прихильником України, завбачав її перетворення з об’єкта ненатлих апетитів зажерливих сусідів в повноцінного суб’єкта історичного поступу й історичного буття, виявляв державницьке мислення, котрого, на жаль, часто часто й фатально бракувало українським урядовцям. Продовжити читання “Юрій Ковалів про Юрія Клена”

Опубліковано

Увіковічнення пам’яті Мирона БОРЕЦЬКОГО

Матрицею кожної національної культури, літератури зокрема, є традиції, які повсякчас розвиваються, збагачуються у нерозривному зв’язку з духовним досвідом людства. Подвижниками в цій «царині духу»  є митці, письменники, науковці, які своєю творчістю, жертовною працею примножують скарби рідної культури. Таким подвижником був Мирон Іванович Борецький – класичний філолог, літературознавець, перекладач. Продовжити читання “Увіковічнення пам’яті Мирона БОРЕЦЬКОГО”

Опубліковано

Ольжичівські читання

Данчишин Назар

Назар Данчишин

Мистецьке об’єднання «Вежі» започатковує проєкт «Ольжичівські читання», закликаючи українців прочитати на камеру улюблені рядки з поезії Олега Ольжича. У першому відео уривок із поезії Ольжича «Незнаному воякові» читає юний автор із Кропивниччини Максим Бричка, призер молодіжного поетичного конкурсу ім. Олега Ольжича та Олени Теліги.

Державу не твориться в будучині,
Державу будується нині.
Це люди на сталь перекуті в огні,
Це люди, як брили каміння.

Не втішені власники пенсій і рент,
Тендітні квітки пансіонів,
Хто кров’ю і волею сціпить в цемент
Безвладний пісок міліонів.

Олег Ольжич (21.07.1907, Житомир – 09.06.1944, замучений у концтаборі Заксенгавзен) — український поет, політик, археолог. Син поета Олександра Олеся. Очолював культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів і Революційний Трибунал Організації Українських Націоналістів.

Опубліковано

Зазираючи в день прийдешній

Тарас Головко

Тарас Головко

Які блага і загрози несе в собі Четверта промислова революція? ‑ питання далеко не риторичне для населення планети, на яке чекають серйозні потрясіння і нелегкі випробування.

Людство за свою історію пережило три промислових революції – індустріальну, технологічну і цифрову. Якщо перша тривала від 1760 до 1840 року, друга – з кінця ХІХ до початку ХХ століття, то витоки третьої позначені 1960-ми, коли було винайдено комп’ютер, а згодом й Інтернет. Четверта ж розпочала свою ходу на межі двох століть у результаті динамічного розвитку цифрових технологій та їхнього широкого застосування на практиці, зокрема, у машинобудуванні, біології, медицині, космічній галузі, кібернетиці, сільському господарстві. Продовжити читання “Зазираючи в день прийдешній”