Категорія: Без рубрики

Щойно з друку.
Художньо-документальна повість «ОКУПАЦІЯ, або ПРАВДА ПРО УКРАЇНСЬКИЙ КИЇВ 1941 – 1942 рр.». Автор Богдан Червак. Видавничий дім «АртЕк».

У книжці описуються драматичні й трагічні події часів Другої світової війни, зокрема пов’язані з діяльністю Організації українських націоналістів в Україні, у тому числі в окупованому німцями Києві в 1941-1942 роках.

Головні герої – Олег Ольжич та Олена Теліга –ведуть безкомпромісну, сповнену небезпек і жахливих людських втрат боротьбу за утвердження ідеалів самостійної Української держави в окупованому Києві.

Продовжити читання “ОКУПАЦІЯ або ПРАВДА ПРО УКРАЇНСЬКИЙ КИЇВ 1941 – 1942 рр..”

Геннадій Махорін. (З Ч. 33 журналу “СВІТЛО СПІЛКУВАННЯ”)

Біля Спасо-Преображенського собору в Житомирі поряд із похованими Миколою Сціборським і Омеляном Сеником знайшов свій вічний спочинок славетний організатор захисту нашого міста, осадний комендант Житомира і Житомирського повіту часів Української національної революції 1917-1921 рр. Кость Возний. Встановити це допомагає старе фото, яке можна датувати 1941 роком. Похований був Кость Гнатович Возний біля згаданих членів проводу ОУН (м). (На фото ліворуч від могили Сеника та Сціборського, яка була підписана).

Продовжити читання “Тут повинен стояти пам’ятник Герою.”

Ольга Веремійчик.

«Хто має уші – хай слуха!

Хто має серце – люби!

Встає цитаделя духа –

Десятки літ боротьби.»

                                                               О. Ольжич

Радянський союз, як тепер його спадкоємниця  росія, вважав, що він має право вводити свої війська у будь-яку країну Варшавського договору. Так, у 1968 році він ввів свої війська у Чехословаччину. Студенти вирішили боротися із зайдами як могли. Вони  хотіли, щоб світ  звернув увагу на ситуацію, яка виникла в їхній країні. Першим на знак протесту вчинив  акт самоспалення студент філософського факультету Карлового університету в Празі Ян Палах (11.08.1948 — 19.01.1969). На жаль, позбутися  тих військ Чехословаччина змогла тільки у 1989 році. Тоді в центрі Праги поставили пам’ятник на місті самоспалення  Яна Палаха і посмертно його нагородили в 1991 році орденом Томаса Гарріга Масарика 1-го ступеня. 

Продовжити читання “16 січня 1969 року в Празі на знак протесту вчинив самоспалення Ян Палах.”

Diaspora.ua, 13 січня 2022 р.

Цього дня народився ЄВГЕН ОНАЦЬКИЙ (13 січня 1894, Глухів – 27 жовтня 1979, Буенос-Айрес, Аргентина) – український громадський і політичний діяч, енциклопедист, журналіст і науковець, член Української Центральної Ради, провідний діяч Організації Українських Націоналістів, професор університетів Неаполя та Риму, один з очільників української громади в Аргентині.

Продовжити читання “Євген Онацький – представник ОУН у “вічному” місті.”

Ольга Веремійчик

«Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

І орди завойовників-заброд!»

Василь Симоненко

 День українського політв’язня відзначається в Україні щороку 12 січня на честь осіб, які були заарештовані через політичні переконання. Традиція відзначення дня політв’язня запроваджена з 1975 року за пропозиції В’ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості режиму.

Продовжити читання “12 січня — день українського політв’язня.”

Ю. Ковалів.

Минулорічний конкурс «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятися зміг! Олена Теліга» ім. О. Ольжича й Олени Теліги  відмінний від попередніх тим, що в ньому перевалює проза, а не поезія. Серед віршованих текстів, в яких панує заримована публіцистика, заклики до перемоги й знищення московських нападників при відсутньому художньому рівні, визначальному для літератури, лише доробок кропивничанина Р. Любарського частково відповідає критерію того рівня. Якщо зняти нашарування загальників, характерних для переважної більшості сучасного віршування, деякі його вірші привертають увагу переконливою конкретикою воєнних буднів як на фронті, так і в тилу, безпатетичними замальовками нашого сьогодення («Купуйте картоплю…», «Знову похмуре небо…» тощо).

Продовжити читання “ЖАНРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.”

ПОЛОЖЕННЯ про відзнаку

Організації Українських Націоналістів «Бойовий Хрест ОУН»

1. Відзнаку Організації Українських Націоналістів «Бойовий Хрест ОУН» встановлено для відзначення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, які беруть (брали) участь у московсько-українській війні, а також осіб, які відзначилися активним сприянням Силам оборони України, перебуваючи у зоні бойових дій, або на окупованих територіях.

Продовжити читання “З нагоди 95-ї річниці заснування Організації Українських Націоналістів виготовлено відзнаку «Бойовий Хрест ОУН».”

Богдан Червак, Голова ОУН.

На жаль, радість свята не зможуть розділити разом з нами тисячі українців і українок, які загинули на цій війні.

Схилімо голови у молитві за упокій їхніх душ. Вічна пам’ять полеглим у бою з московськими окупантами!

Наші помисли і думки з усіма нашими братами і сестрами, які у полоні або зникли безвісти. Боже, подбай про них, захисти і врятуй від тортур і поневірянь.

Не сумніваюся, що за святковим столом згадаємо наших воїнів. Виключно завдяки їм Різдво прийшло у наші домівки.

Відтепер Різдвяна зірка сходитиме над Україною не тільки з Божої ласки, але й тому, що ЗСУ і Сили оборони України гарантують існування України як незалежної держави.

Боже, дай здоров’я і сил генералам, офіцерам, сержантам і солдатам Української армії перемогти ворога і встановити справедливий мир!

Нехай сьогодні світ почує слова повстанської колядки:

Продовжити читання “Українці! Вітаю із світлим празником Різдва Христового!”

Інтерв’ю Тараса Головка з автором книги Олександром Зайцевим.

Як відомо, в червні 1923 року у результаті спланованої операції Державним політичним управлінням УСРР генерал-хорунжого армії УНР Юрія Тютюнника, котрий на той час перебував у еміграції, вдалось заманити на радянську територію, де він був заарештований. Чекістам підфартило через своїх агентів переконати його у тому, що на Наддніпрянщині діє підпільна повстанська організація ‑ Вища військова рада, яку він мав очолити. Опинившись в руках ДПУ, Юрія Тютюнника почали використовувати в оперативній грі, метою якої було скомпрометувати петлюрівців в емігрантських колах, публікуючи «викривальні» статті на сторінках львівського часопису «Заграва», редагованого войовничим ідеологом українського націоналізму Дмитром Донцовим. Наступним кроком мало стати нелегальне переправлення Донцова через радянсько-польський кордон, як це вдалося зробити з Тютюнником, щоб так само заарештувати. Це лише один з багатьох епізодів захоплюючої розповіді про ті буремні події, ґрунтовно висвітлені на сторінках видання «Націоналіст у добі фашизму. Львівський період Дмитра Донцова 1922-1939 роки» доктора історичних наук Олександра Зайцева.

Продовжити читання “Як Дмитро Донцов порівняв себе з Дон Кіхотом, назвавши своїх ворогів Санчо-Пансами.”

Завершуємо публікувати твори переможців літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятися зміг» (2023).

Сьогодні робота “Пам’яті героя”, автор – Олександр Марцін, учень 9-го класу Ставівського ліцею Кагарлицької громади.

Продовжити читання “Пам’яті героя.”