Олександр Вакуленко, фото автора.
У Конотопі вже другий рік поспіль у другу суботу липня відзначається День міста, яке приурочене до перемоги війська під проводом гетьмана України Івана Виговського над московським військом у Конотопській битві 1659 року.
Символічно, що культурно-мистецькі заходи розпочалися із відкриття у міському центрі культури і дозвілля ,,Кінотеатр ,,Мир’’ виставки учасників громадської організації ,,Майстри Конотопа’’ (керівник Олена Ракітіна) про легендарну конотопську відьму, яка завдяки своєму природженому дару здавна приходить на допомогу людям. Назва виставки ,,Жити. Вірити. Творити: образ Конотопської відьми з віків до сьогодення’’ говорить сама за себе. Адже жити із вірою та творити добро є покликанням конотопської відьми. Хоча нині усі свої зусилля доводиться спрямовувати на боротьбу проти рашистської нечисті.
Про саму битву, як героїчну сторінку в історії України згадали на науково-практичній конференції ,,Конотопська битва. Погляд крізь століття’’ у Конотопському міському краєзнавчому музеї ім. О. М. Лазаревського. Із вітальними словами до учасників заходу звернулися міський голова Конотопа Артем Семеніхін, заступник голови Конотопської районної ради Олексій Бойченко, начальник відділу культури і туризму Конотопської міської ради Олена Шинкаренко.
До участі у конференції приєднався в режимі онлайн історик Ярослав Краєвський із Польщі, який продемонстрував власноруч створену реконструкцію Конотопської битви в мініатюрі. На ній чудово відображено рельєф тогочасної місцевості, а завдяки крихітним фігуркам учасників битви відтворено хід бойових дій.
Науковий співробітник музею імені О. М. Лазаревського Шаміль Акічев у своїй доповіді підкреслив, що втрати загарбників у Конотопській битві згідно дослідженням історика Андрія Бульвінського виявилися великими. За вказівкою путивльського воєводи їх ховали на полі битви. Згодом гетьман Лівобережної України Іван Брюховецький за наказом царя звіз сотнями возів їхні рештки й поховав у старій частині міста. На цьому місці була зведена дерев’яна церква на честь 40-ка мучеників – Сорокосвятська церква. Нині тут знаходиться Вознесенський кафедральний собор. Мешканцями сіл Соснівки та Шаповалівки вже у наші дні на місці битви було знайдено давнє поховання українських козаків. Конотопський краєзнавець Леонід Мороз це місце назвав Козацькою могилою. А керівник Сумської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Олег Корнієнко разом із козаками встановили тут чотирьохметровий дерев’яний хрест.
Директор благодійного фонду ,,Ніжин’’ Микола Шкурко із Ніжина зазначив, що відзначення Конотопської битви є важливою подією, адже воно тим самим здійснює посилання Ніжину, щоб тут було достойно вшановано керівника оборони Конотопської фортеці, ніжинського полковника Григорія Гуляницького.
Кандидат історичних наук, викладач Конотопського індустріально-педагогічного фахового коледжу Віталій Хоменко зупинився на складних перепітіях тогочасної політики, коли війни та перемир’я слідували одна за одною. А проблемою Гадяцького договору стало, те що він не здобув загальної підтримки. Згадаймо гетьмана Івана Безпалого, який воював на стороні московітів. І ці розбіжності та протистояння у підсумку призвели до політичної кризи, внаслідок якої Україна опинилася на узбіччі історичних шляхів.
Завершилася конференція, модератором якої виступив виконуючий обов’язки директора Конотопського міського краєзнавчого музею ім. О. М. Лазаревського Олександр Акуліч переглядом документального фільму про Конотопську битву.
Зранку наступного дня відбулося покладання квітів до Пантеону національної пам’яті Конотопа. Як і 365 років тому триває війна із московітами, тому на День міста із вдячністю та скорботою згадуємо полеглих захисників України усіх часів.
Про Конотопську битву нагадує Пам’ятний знак (камінь) біля міського будинку культури ,,Зоряний’’. Саме тут продовжилося відзначення дорогого для конотопців свята.
Звідсіля вирушив Патріотичний велопробіг вулицями міста, серед учасників якого виділявся сивочолий волонтер, але в душі, молодий та завзятий Олександр Каніболоцький із селища Опішня, що на Полтавщині. На початку літа він проїхав на велосипеді 1219 кілометрів і зібрав для українських військових 1 мільйон 600 тисяч гривень.
Після покладання квітів до Пам’ятного знаку усі колоною вирушили до пам’ятника полковнику Григорію Гуляницькому, якого під виступ військового оркестру 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського вшанували квітами.
У цей святковий, сонячний день людей неначе якась невидима сила тягнула і на місця, де розгорталися військові баталії Конотопської битви. Тому бажаючі відвідавши в музеї зали ,,Природа рідного краю’’ та ,,Оборона Конотопської фортеці 1659 року’’ не гаючи часу у супроводі екскурсовода Шаміля Акічева вирушили в захоплюючу подорож. Побували біля пам’ятника Шаблі та каплички на в’їзді у село Шаповалівка. Потім – у селі Соснівка. Конотопську битву називають також і Соснівською, за назвою цього старовинного села. Знову повернулися у Шаповалівку, де екскурсію провела директор Шаповалівського будинку культури-філії КЗ ,,Центр культури, дозвілля та спорту’’ Попівської сільської ради Наталія Майданець. Усіх вразив величний пам’ятник гетьману Івану Виговському, який тут звів у 2009 році скульптор Юрій Ведмедь разом із Володимиром Сахном. Потім вшанували пам’ять загиблих у Конотопській битві біля каплички.
Відзначення у Конотопі Дня міста та 365-ої річниці перемоги війська під проводом гетьмана України Івана Виговського над московським військом засвідчило, що Конотоп володіє вагомою історичною спадщиною. Тут є що досліджувати, популізувати та зберігати для наступних поколінь. А завдяки безмежній відданості конотопців до свого рідного краю – Конотоп має неймовірний потенціал для всебічного розвитку, як одне із провідних міст не лише України, а і усієї Європи. Не даремно ж у назві міста Конотоп присутнє слово – топ. А топ – це вершина та досконалість!
