Категорія: Без рубрики

Ярослав Сватко. (із сайту ukrnationalism.com)

Сьогодні історики, які вивчають минуле століття України, сходяться на думці, що найуспішнішим політичним проектом українців того періоду була Організація Українських Націоналістів.

Ми живемо в іншому столітті, маємо виклики, які в чомусь інші, а в чомусь повторюють минулі. Для розумних людей історія завжди є підручником для творення майбутнього, а для цього треба зрозуміти, де у попередників були помилки, а де – вдалі рішення. Якщо ОУН в минулому столітті була найуспішнішим політичним проектом, то чому? І що з тих рішень годиться для 21-го століття?

Продовжити читання “Бути творцем історії.”

Євген Букет.

Перша стаття — «Атом» була створена 30 січня 2004 року користувачем 61.125.212.32 (пізніше зареєстрований як Yuri koval) з міста Фудзі, що у Японії.

4 квітня 2004 було офіційно активовано українську частину Вікіпедії. Кількість статей на той момент — 1000.

23 березня 2020 року була написана 1 000 000-на стаття української Вікіпедії.

Станом на ранок 30 січня 2024 року кількість статей української Вікіпедії становить понад 1 307 770. За цим показником вона перебуває на загальному 14-му місці, на 10-му місці серед європейських Вікіпедій та на 3-му місці серед Вікіпедій слов’янськими мовами. Українська Вікіпедія станом на 30 січня 2024 року має 3587 активних дописувачів, 568 патрульних, 52 адміністратори.

Ольга Веремійчик

«На Аскольдовій Могилі

Поховали їх –

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…»

«Пам’яті тридцяти» Павло Тичина

Кожного року 29 січня на державному рівні в Україні відзначаємо річницю бою під Крутами. 1972 року в Чикаго Володимир Зарицький опублікував книжку «Крутянська подія». Видав її, як він написав, «щоб раз і назавжди спростувати міфи, які утворилися навколо цієї події. І досі (деякі) доповідачі, не простудіювавши джерельного матеріалу, виказують неповне знання перебігу Крутянської події, а також незнання історії Студентського Куреня: як Курінь постав, як формувався, його чисельний склад, які мав втрати.» Так утворилася легенда про полеглих під Крутами «300» студентів. Зараз завдяки тій книжці нарешті розібралися, що і як було під Крутами насправді.

Продовжити читання “Час згадати бій під Крутами.”

Богдан Червак, Голова ОУН.

На 86 році пішов із життя Дмитро Степовик – професор, доктор богослов’я, довголітній голова Сенату ОУН. Україна втратила великого сина, а ми – вірного товариша і друга. Д. Степовик – визначний мистецтвознавець, автор численних фундаментальних досліджень з історії мистецтва і богослов’я. Його виступи із захопленням слухали тисячі людей в Україні. Із лекціями з історії українського мистецтва й української культури він виступав у наукових установах й університетах Болгарії, Польщі, Канади, США, Італії, Великої Британії, Німеччини, Франції.

Продовжити читання “Пам’яті Дмитра Степовика.”

Щойно з друку.
Художньо-документальна повість «ОКУПАЦІЯ, або ПРАВДА ПРО УКРАЇНСЬКИЙ КИЇВ 1941 – 1942 рр.». Автор Богдан Червак. Видавничий дім «АртЕк».

У книжці описуються драматичні й трагічні події часів Другої світової війни, зокрема пов’язані з діяльністю Організації українських націоналістів в Україні, у тому числі в окупованому німцями Києві в 1941-1942 роках.

Головні герої – Олег Ольжич та Олена Теліга –ведуть безкомпромісну, сповнену небезпек і жахливих людських втрат боротьбу за утвердження ідеалів самостійної Української держави в окупованому Києві.

Продовжити читання “ОКУПАЦІЯ або ПРАВДА ПРО УКРАЇНСЬКИЙ КИЇВ 1941 – 1942 рр..”

Геннадій Махорін. (З Ч. 33 журналу “СВІТЛО СПІЛКУВАННЯ”)

Біля Спасо-Преображенського собору в Житомирі поряд із похованими Миколою Сціборським і Омеляном Сеником знайшов свій вічний спочинок славетний організатор захисту нашого міста, осадний комендант Житомира і Житомирського повіту часів Української національної революції 1917-1921 рр. Кость Возний. Встановити це допомагає старе фото, яке можна датувати 1941 роком. Похований був Кость Гнатович Возний біля згаданих членів проводу ОУН (м). (На фото ліворуч від могили Сеника та Сціборського, яка була підписана).

Продовжити читання “Тут повинен стояти пам’ятник Герою.”

Ольга Веремійчик.

«Хто має уші – хай слуха!

Хто має серце – люби!

Встає цитаделя духа –

Десятки літ боротьби.»

                                                               О. Ольжич

Радянський союз, як тепер його спадкоємниця  росія, вважав, що він має право вводити свої війська у будь-яку країну Варшавського договору. Так, у 1968 році він ввів свої війська у Чехословаччину. Студенти вирішили боротися із зайдами як могли. Вони  хотіли, щоб світ  звернув увагу на ситуацію, яка виникла в їхній країні. Першим на знак протесту вчинив  акт самоспалення студент філософського факультету Карлового університету в Празі Ян Палах (11.08.1948 — 19.01.1969). На жаль, позбутися  тих військ Чехословаччина змогла тільки у 1989 році. Тоді в центрі Праги поставили пам’ятник на місті самоспалення  Яна Палаха і посмертно його нагородили в 1991 році орденом Томаса Гарріга Масарика 1-го ступеня. 

Продовжити читання “16 січня 1969 року в Празі на знак протесту вчинив самоспалення Ян Палах.”

Diaspora.ua, 13 січня 2022 р.

Цього дня народився ЄВГЕН ОНАЦЬКИЙ (13 січня 1894, Глухів – 27 жовтня 1979, Буенос-Айрес, Аргентина) – український громадський і політичний діяч, енциклопедист, журналіст і науковець, член Української Центральної Ради, провідний діяч Організації Українських Націоналістів, професор університетів Неаполя та Риму, один з очільників української громади в Аргентині.

Продовжити читання “Євген Онацький – представник ОУН у “вічному” місті.”

Ольга Веремійчик

«Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

І орди завойовників-заброд!»

Василь Симоненко

 День українського політв’язня відзначається в Україні щороку 12 січня на честь осіб, які були заарештовані через політичні переконання. Традиція відзначення дня політв’язня запроваджена з 1975 року за пропозиції В’ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості режиму.

Продовжити читання “12 січня — день українського політв’язня.”

Ю. Ковалів.

Минулорічний конкурс «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятися зміг! Олена Теліга» ім. О. Ольжича й Олени Теліги  відмінний від попередніх тим, що в ньому перевалює проза, а не поезія. Серед віршованих текстів, в яких панує заримована публіцистика, заклики до перемоги й знищення московських нападників при відсутньому художньому рівні, визначальному для літератури, лише доробок кропивничанина Р. Любарського частково відповідає критерію того рівня. Якщо зняти нашарування загальників, характерних для переважної більшості сучасного віршування, деякі його вірші привертають увагу переконливою конкретикою воєнних буднів як на фронті, так і в тилу, безпатетичними замальовками нашого сьогодення («Купуйте картоплю…», «Знову похмуре небо…» тощо).

Продовжити читання “ЖАНРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.”