Опубліковано

НАЙВИЩЕ ЩАСТЯ ПОЛКОВНИКА ПЕТРА ВОЙНОВСЬКОГО.

Олександр Панченко. (із сайту https://maidan.org.ua/2023/09/o-panchenko-nayvyshche-shchastya-polkovnyka-petra-voynovskoho/)

Передмовлюючи книгу споминів свого батька світлої пам’яті полковника Петра Войновського «Моє найвище шастя: Спомини…» (1999), яка побачила світ майже півтора десятка років тому у київському видавництві імені Олени Теліги, донька незабутнього сина України полковника-буковинця пані Оксана Базилевська, дружина мого земляка, полтавця з походження православного священика отця Юрія Базилевського, –наголошувала, що цією книгою її тато хотів «…увічнити пам’ять дорогих його серцю подруг і друзів, які, жертвуючи своїм життям, героїчно боролись за Самостійну Українську Державу… З юних літ підпільно діяв у рядах Організації Український Націоналістів, а напередодні кривавої війни з більшовиками був тереновим провідником ОУН Буковини й Басарабії. Коли стався зудар двох хижаків, батько із свідомих українців зорганізував великий Буковиський Курінь, який, додаючи довгий і небезпечний шлях, прийшов до Золотоверхого Києва, щоб у разі необхідності стати ядром збройних сил відродженої Соборної України…».

Продовжити читання “НАЙВИЩЕ ЩАСТЯ ПОЛКОВНИКА ПЕТРА ВОЙНОВСЬКОГО.”
Опубліковано

ПОХОРОНИ сл. п. ОМЕЛЯНА СЕНИКА і МИКОЛИ СЦІБОРСЬКОГО.

БЮЛЕТЕНЬ “УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІСТ”, Ч.1, ВЕРЕСЕНЬ 1941 РОКУ.

Дня 2 вересня відбулися торжественні похорони жертв житомирського злочину.Тіла впавших перенесено зараз по вбивстві до лічниці, де їх прибрано та зложено на катафалку. В самий день похоронів місце, де находилися тіла упавших героїв було відчинене для відвідин громадянства. Попри домовину стояла почесна варта. Свою останню пошану віддало упавшим чисельно заступлене українське громадянство Житомира, дефілюючи перед їхніми домовинами. Зокрема завважувалось між відвідувачами делегації від районів, як теж і німецьких вояків. Намурах міста вивішено клєпендри від Організації Українських Націоналістів.

Продовжити читання “ПОХОРОНИ сл. п. ОМЕЛЯНА СЕНИКА і МИКОЛИ СЦІБОРСЬКОГО.”
Опубліковано

ЧОМУ МИ НЕ ЗНАЛИ, ЩО НАШ ЗЕМЛЯК ОЧОЛЮВАВ КИЇВ?

Володимир Матусяк. (із сайту https://volochysk.com.ua/archives/2583)

Сьогодні увага істориків прикута до маловідомих епізодів національно-визвольної боротьби у важкі роки Другої світової війни, які з різних причин замовчувалися, або й взагалі були заборонені радянською цензурою. Одним із таких є долі українців в окупованому нацистами Києві. Загарбники з деякою розгубленістю поставилися до бурхливого розвитку культурного життя, намагалися загравати з українськими організаціями, певний час дозволяли незалежне самоврядування. Однак ця лояльність швидко перетворилася на ворожість, що призвело до репресій щодо провідників українського руху. У вихорі цих днів однією із головних постатей опору загарбникам став наш земляк Володимир Пантелеймонович Багазій (1902-1942).

Продовжити читання “ЧОМУ МИ НЕ ЗНАЛИ, ЩО НАШ ЗЕМЛЯК ОЧОЛЮВАВ КИЇВ?”
Опубліковано

ЖИТОМИРСЬКА ТРАГЕДІЯ. (ОМЕЛЯН СЕНИК-ГРИБІВСЬКИЙ).

Ярослав Барановський (Я. Лімницький)

У бурхливих роках 1921-23, по військовій поразці та по ліквідації решток української армії по концентраційних таборах та тюрмах, на українських землях виростала нова революційна сила. Загал українського громадянства не мав змоги ще точно знати хто це й що кермує масовим спротивом народу новій, окупантській польській і большевицькій владам, він одначе це відчував, він цим жив, воно стрясало до глибин усе українство та давало віру, що боротьба ще не покінчена, український нарід не здав зброї, а щойно готовиться до нової остаточної розправи. Цілий край палав загравами пожеж маєтків польських панів і колоністів, щораз то у новій місцевості краю лунали стріли, що карали висланників окупаційної влади, яка убивствами та насильством намагалася зламати волю українського народу та приневолити його до послуху, чулось про щораз то нові зриви залізниць, мостів, державних об’єктів. Займанець безрадно шукав за невидимим противником, а нова українська армія виринала у все іншому місці, щоб відтак знову усунутися з очей ворога.

Продовжити читання “ЖИТОМИРСЬКА ТРАГЕДІЯ. (ОМЕЛЯН СЕНИК-ГРИБІВСЬКИЙ).”
Опубліковано

ЖИТОМИРСЬКА ТРАГЕДІЯ. (“В боротьбі з анархією”).

30 серпня 1941 року були вбиті у Житомирі два провідні діячі ОУН: Микола Сціборський та Омелян Сеник.

У 1949 році у видавництві ім. Ольжича вийшла книга “Житомирська трагедія” (Пам’яти трагічної смерти О. Сеника-Грибівського і М. Сціборського). До неї увійшли спогади побратимів загиблих Героїв.

До уваги читачів спомин Дмитра Андрієвського “Стобара” “В боротьбі з анархією”.

Продовжити читання “ЖИТОМИРСЬКА ТРАГЕДІЯ. (“В боротьбі з анархією”).”
Опубліковано

Підроблені листи голови ОУН Штуля-Ждановича до батька. Почерк КДБ.

Олександр Скрипник. Сайт Історична правда.

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено документальні підтвердження того, як шляхом підроблення листів до батька москва кидала тінь на одного з лідерів української еміграції Олега Штуля-Ждановича. Поширювала вигадки про нібито його співпрацю з радянськими органами держбезпеки, тим самим прагнула посіяти недовіру й розбрат серед українців і завдати удару по самій українській національній ідеї.

Продовжити читання “Підроблені листи голови ОУН Штуля-Ждановича до батька. Почерк КДБ.”
Опубліковано

“УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ”.

ЮРІЙ ПУНДИК. (ЧІКАГО 1965). 1. НАЦІОНАЛІЗМ ЯК СВІТОВА ПРОБЛЕМА

Говорити про націоналізм і захищати ідеї націоналізму сьогодні серед «модерних» і «прогресивних» кіл Заходу – це стягнути на себе обвинувачення у фашизмі, реакціонерстві і політичному дикунстві. Націоналізм, ocoбливо після останньої війни, став рішуче непопулярний і «несальоновий» у західньому світі.

Продовжити читання ““УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ”.”
Опубліковано

ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.

ЧАСТИНА 11. “НАРЕШТІ!”.

Нарешті настав довгожданий час, коли мав зійтися Конгрес. Були клопоти з вибором місця, щоб добре законспірувати його перед дипломатичними інтервенціями ворожих Україні окупантських держав. Ніхто, за винятком найвужчого числа організаторів, не знав дійсного місця проведення Конгресу. Учасники з’їжджалися до Праги в переконанні, що там і буде Конгрес. А з Праги перевезено їх до Відня, де найнято готель разом з нічліговими квартирами, рестораном, залями нарад для пленуму й комісій – щоб учасники нікуди не мусіли виходити, не звертали на себе уваги чужих розвідок і своїх таки земляків. Конгрес почався вранці 28 січня і скінчився 3 лютого 1929 року.

Продовжити читання “ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.”
Опубліковано

ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.

ЧАСТИНА 10. ВІД КОНФЕРЕНЦІЙ ДО КОНГРЕСУ.

Перша Конференція Українських Націоналістів. У історії українського націоналістичного руху прикметна вона тим, що ствердила однозгідність поглядів різних існуючих націоналістичних груп та організацій на основні підстави та мету націоналістичного руху і покликала до життя Провід Українських Націоналістів, що мав керувати дальшими працями ідеологічної та організаційної інтеграції націоналістичного руху.

Продовжити читання “ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.”
Опубліковано

ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.

ЧАСТИНА 9. КРОК НЕ ВДАВСЯ.

Виявилося, що заплянованого на весну 1928 року Конгресу Українських Націоналістів не встигли підготувати і провести в визначеному реченці не вдасться. Постанови Першої Конференції сприйняті були з ентузіязмом у русі українських націоналістів. Усі націоналістичні організації, а то й окремі незорганізовані націоналісти визнали авторитет Проводу Українських Націоналістів і підкорилися йому в праці до підготовки Конгресу, але тієї праці виявилося надто багато, щоб виконати її за кілька місяців.

Продовжити читання “ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.”