Автор: Admin

Катерина Білецька (за першим чоловіком Кандиба), дружина Олега Кандиби.

Перші згадки про ідею написання спогадів з’являються в листах до спільного друга подружжя Кандиб, Олега Лащенка з 1950-х. Один з останніх збережених спогадів датований травнем 1994 року. Частину спогадів вона надсилала Лащенкові й писала, що має більше. Ці спогади переважно охоплюють 1940–1944 роки – від їхнього знайомства з Ольжичем до його загибелі у концентраційному таборі Заксенгаузен 1944 р., празький та львівський періоди. Спогади сфокусовані передусім на внутрішніх переживаннях авторки. Два спогади було опубліковано в 1985 та 1991 роках, решта, зокрема поданий нижче, ніде не друкувалися. Деякі спогади збережені в рукописному та друкованому варіантах з певними змінами, що дають змогу простежити рух думки авторки.

Продовжити читання “Спогад Катерини Білецької про життя у Львові 1943 року.”

Ігор Стамбол (із журналу “Український тиждень”)

Є в історії Визвольних змагань 1917–1921 років перший бій за незалежність — Крути, — але є й останній. Його згадуємо не так часто, адже гіркотою тієї поразки важко підіймати бойовий дух. Водночас Другий Зимовий похід продемонстрував небажання українців, які відчули дух своєї вільної держави, віддавати її окупантові без бою. А розстріл полонених борців за волю України під Базаром — це прояв типового злочину проти людяності з боку московитів і найбільший приклад самопожертви українців початку XX століття.

Продовжити читання “Останній бій Української Народної Республіки — честь і гідність українців під Базаром.”

Тарас Головко

Вважається, що ключовою епохою в історії людства є Середньовіччя. Чи багато знаємо про цей історичний період, коли зародився феодалізм, суспільні стани – воїни, селяни, духовенство, національні держави, в яких виникли міста – своєрідні центри ремесел і торгівлі, остаточно утвердилось християнство як одна із трьох світових релігій. По суті, Середньовіччя стало фундаментом для сучасного європейського розвитку, уявним містком між античністю та новим часом, коли формувалися ключові політичні, соціальні, інституційні й культурні основи, тим самим визначивши подальший поступ людської цивілізації.

Продовжити читання “Зазираючи в безодню Середньовіччя, або Про що свідчать приховані і явні соціальні метаморфози з далекої минувшини.”

Олександр Вакуленко, фото автора.

У Києві вшановано блискучого військового діяча часів визвольної боротьби українського народу 1917-1921 років, полковника Армії УНР Петра Болбочана, який бачив Україну виключно самостійною і докладав для здійснення цього свої зусилля.
Український інститут національної пам’яті на честь 142-ї річниці від дня народження Петра Болбочана, провів урочисту академію біля його пам’ятника.

Продовжити читання “Вшанування полковника Армії УНР Петра Болбочана.”

Журі Всеукраїнського літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг! (Олена Теліга)», заснованого Організацією українських націоналістів та Жіночим товариством імені Ольги Басараб та Олени Теліги, визначило переможців 2025 року.

І місце  Наіда ТУАЛТИ. «Білий світ». П’єса

ІІ місце Валерій ГАЛАДИМ. «Повернення». Новела.

ІІІ місце Олександр ЛАГОШНЯК. «Лютий». Повість.

Також журі конкурсу ухвалило рішення нагородити заохочувальними грамотами учасників творчого змагання: Кіру Мазур, Альону Перепелицю, Тетяну Шаповал, Ганну Заворотну, Оксану Федишин (Буртин). 

Продовжити читання “Визначено переможців Всеукраїнського літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича.”

Останні дії представників влади, спрямовані на підрив державної мовної політики, є прямою загрозою національній безпеці і єдності України.

Наступ на українську мову, русифікація всіма можливими засобами є невід’ємною складовою війни на знищення, яку Росія веде проти українського народу.

Продовжити читання “Не торгуйте мовою! Відкрите звернення.”

Текст: Ярина Скуратівська,  Наукова консультація: Володимир Тиліщак, УІНП, Ілюстрації: Катерина Березовець, Укрінформ. (із сайту Укрінформ)

Її останні дні оповиті загадками й міфами. Діячка ОУН, феміністка та поетка Олена Теліга залишилася в окупованому Києві – не зрадивши ні своїй ідеї, ні собі.

Холодна осінь 1941-го і ще холодніша зима 1942 року стали для Олени Теліги останніми. У листі з Києва, який став передостаннім в її збереженому архіві, писала: «…Ми йшли вчора ввечері коло засніженого університету, самі білі і замерзли так, що устами не можна було поворухнути, з холодного приміщення Спілки до холодного дому… Але за цим снігом і вітрами відчувається вже яскраве сонце і зелена весна». Весни Теліга так і не побачила.

Продовжити читання “Олена Теліга: Як гестапо вирішило долю поетки?”

Начальнику Житомирської

обласної військової адміністрації

БУНЕЧКУ ВІТАЛІЮ ІВАНОВИЧУ

Шановний пане Віталію!

Як вам відомо, в Україні існує традиція називати свої військові з’єднанням та частини на честь видатних українських воєначальників минулих часів.

І тому серед чинних військових з’єднань ЗСУ є 53-тя окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха, 24 окрема механізована бригада імені короля Данила, 92-га окрема штурмова бригада імені кошового отамана Івана Сірка, 54-та окрема механізована бригада імені гетьмана Івана Мазепи, 26-та артилерійська бригада імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича, 110-та окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка, та інші. Тим самим сучасна незалежна Україна не тільки вшановує пам’ять видатних українських воєначальників, але й відновлює свій історичний зв’язок з попередніми українськими державними утвореннями які були створені українською нацією впродовж віків.

Вважаємо доречним, щоб Житомирська ОВА звернувся до Міністерства Оборони України з обґрунтованим поданням (пропозицією) та рекомендацією ініціювати присвоєння 95-тій окремій десантно-штурмова Поліській бригаді ЗСУ, яка дислокується в Житомирі імені видатного діяча українського національно-визвольно руху XX століття підполковника Армії УНР Сціборського Миколи Орестовича (28 березня 1898 р. Житомир — 30 серпня 1941р. Житомир). Витяг біографії підполковника М.Сціборського з української наукової енциклопедії буде зазначена в додатку до даного звернення.

Продовжити читання “ЗВЕРНЕННЯ.”

Ярослав Оршан (справжнє ім’я Орест Чемеринський, стаття написана у 1939 році)

Залита сонячним світлом саля. Очі кожного, хто до неї входить, приковує на довгі хвилини великий барвний портрет Вождя Євгена Коновальця серед зелені і квітів. Великий золотий націоналістичний тризуб на блакитному полі горить у сонячних проміннях. На салі зібрані вже всі учасники пленуму ІІ. ВЗУН, що за кілька хвилин розпочнеться. Тут члени Проводу Українських Націоналістів — відомі обличчя старих революціонерів, випробуваних у боях військовиків, ідеологів Руху; тут представники Земель, що наспіли сюди через ворожі кордони й за кілька днів будуть уже назад у краях в підпіллі ОУН; тут представники різних закордонних теренів, що деякі з них прибули аж з поза океанів. Люди з сивим волоссям і молодечим блиском очей — і молоді обличчя з понад вік суворим виразом.

Продовжити читання “НА ІІ ВЕЛИКОМУ ЗБОРІ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (1939 РІК).”

Олександр Вакуленко, фото автора.

В Києві на фасаді будинку, у якому проживав молодший сержант полку ,,Азов’’, захисник Маріуполя Віталій Харчук ,,Хірург’’ встановлено меморіальну дошку на його честь.

Продовжити читання “Віталій Харчук – бути воїном – жити вічно.”