Категорія: Артефакти

ЧАСТИНА 9. КРОК НЕ ВДАВСЯ.

Виявилося, що заплянованого на весну 1928 року Конгресу Українських Націоналістів не встигли підготувати і провести в визначеному реченці не вдасться. Постанови Першої Конференції сприйняті були з ентузіязмом у русі українських націоналістів. Усі націоналістичні організації, а то й окремі незорганізовані націоналісти визнали авторитет Проводу Українських Націоналістів і підкорилися йому в праці до підготовки Конгресу, але тієї праці виявилося надто багато, щоб виконати її за кілька місяців.

Продовжити читання “ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.”

ЧАСТИНА 8. ОБ’ЄДНАННЯ.

Усі ці більші чи менші організації, створені на засадах націоналістичного світогляду і причетні до розроблення його ідеології, розуміли, що далеко їм не зайти поодинці та в розпорошенні. Назрівала й зміцнювалася думка, що, коли хоче український націоналізм зіграти якусь ролю в суспільстві і коли має він виконати свою історичну місію, треба з’єднатися, злучити свої сили, зіллятися в одну суцільну, велику й могутню організацію.

Продовжити читання “ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.”

ЧАСТИНА 7. МАЛІ Й РОЗДРІБНЕНІ.

У той час, мов гриби після дощу, почали множитися по містах і містечках, ба навіть по деяких селах, молодіжні гуртки, співзвучні до Групи Української Націоналістичної Молоді, що хоч і не мали регулярного організаційного зв’язку з львівською Групою, все ж уважали її не тільки духовим лідером, але й організаційним центром. Засновниками тих “груп”, “секцій” і “звен”- вони на місцях приймали різні назви – були студенти, що на літні вакації або на Різдво чи Великдень приїздили зі Львова додому і заносили ідеї Групи Української Націоналістичної Молоді між своїх товаришів і ровесників. Це тим легше було чинити, що там майже скрізь вже існували якісь зав’язки гуртового життя молоді.

Продовжити читання “ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.”

ЧАСТИНА 4. ЗОРЯ ДОНЦОВА.

Ще й раніше Начальна Команда УВО здавала собі справу, що потребуватиме вона ідеологічної підбудови для своєї чисто військової та технічно-революційної діяльности. Весь час обмірковувала вона способи доступу до широкої громадської опінії і підготовки її в дусі своєї незалежницької революційної політики. Цій справі служили не тільки власні пресові органи УВО, як спочатку «Наш Шлях», а пізніше «Сурма». Ще 1922 року, коли Коновалець перебував у Львові, стараннями Української Військової Організації відновлено видавання довоєнного “Літературно-Наукового Вістника”. Організація, м’яко кажучи, “порадила” Видавничій Спілці, що була власником журналу, воскресити цей популярний місячник і надала у її розпорядження потрібні фінансові засоби під умовою, що головним редактором “Вістника” стане д-р Дмитро Донцов.

Продовжити читання “ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.”

ЧАСТИНА 3. УВО ТА ІНШІ.

Нова націоналістична віра ширилася з надзвичайною швидкістю і знаходила своїх визнавців не тільки серед колишніх учасників збройної боротьби і не тільки серед освічених кіл суспільности. Прикметами її були стихійність та спонтанність. Тими самими ідеями пройняті були одиниці й гурти, часто без ніякого зв’язку з собою і без того, щоб нове зерно правди заніс до них якийсь мандрівний апостол.

Продовжити читання “ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.”

ДО 94-Ї РІЧНИЦІ СТВОРЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ

ЧАСТИНА 1 ПЛАЧІ НА ПОБОЙОВИЩІ

Перші намагання перенести націоналістичну ідеологію на ґрунт практичної політичної роботи починаються з діяльности Миколи Міхновського та його однодумців на переломі ХІХ і ХХ сторіч. Були вони сформульовані в брошурі «Самостійна Україна» і знайшли своє вивершення у створенні Революційної Української Партії (РУП). Визвольні змагання і збройна боротьба 1914-1920 років прискорили процес ідеологічного визрівання і довели до створення Організації Українських Націоналістів, що започаткувала свій родовід з націоналістичної ідеології, націоналістичного світосприймання і написала на своїх прапорах практичні суспільні й політичні гасла українського націоналізму як світогляду. ОУН стала формальним завершенням модерного українського націоналізму, руслом, куди влився націоналістичний рух після ідеологічних шукань та світопоглядової кристалізації по другій світовій війні. А отже – ОУН не виринула нізвідки на наших політичних овидах!

Продовжити читання “ЗИНОВІЙ КНИШ “СТАНОВЛЕННЯ ОУН”.”

Осип НАВРОЦЬКИЙ.

Полковник Андрій Мельник був людиною високоідейною, криштального характеру і при тому незвичайно сильної волі. Коротко перед першою світовою війною хворів на легені і перебув навіть операцію, а хоч по перебутій хворобі ще не перейшов уповні до сил, на перший поклик Загальної Української Ради зголосився в ряди Українських Січових Стрільців. У вересні 1914 року в Карпатах, коли я зголосився до сотні Василя Дідушка, що другою з черги відходила на фронт, я попав до першої чети, якою він командував. Ще не зовсім здоровий, маршував на чолі чети в безчисленних тоді стрілецьких походах від Синевідська аж до Мукачева і знову ж назад, про що говорила стрілецька пісня:

Щось то не до ладу —

Раз ідемо до переду.

Раз до заду.

На чолі чети

Продовжити читання “З АНДРІЄМ МЕЛЬНИКОМ У СТРІЛЕЦЬКИХ ОКОПАХ.”

Михайло Мінчак. (З моїх спогадів про полк Андрія Мельника)

Не можна навіть порівнювати Українських Січових Стрільців з іншими частинами тогочасної австрійської чи російської армії. Українські Січові Стрільці, або усусуси, як їх у скороченій назві популярно кликали, це були найкращі вибранці західньої вітки українського народу – студенти, старші учні гімназій та вчительських семінарій, представники молодої українськоїінтелігенції, найбільш ідейні та патріотичні селяни, міщани й робітники. До усусусів пішли вони добровільно, з ідеї, щоб, як співалося в пісні, «визволяти братів-українців з московських кайдан».

Продовжити читання “УСУСУСЬКИЙ ХАРАКТЕРНИК.”