Опубліковано

ЗАХИСНИК ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ СКАРБІВ.

Микола Симчич

В ці літні дні 2022 року повномасштабної «колоніальної війни» (Тімоті Снайдер) москалів проти України, коли одвічні вороги нашої держави вчиняють геноцид не лише над українцями, але й над нашими містами і селами, перетворюючи їх на суцільні руїни, здавалося б не на часі вести мову про щось інше окрім війни, я спробую привернути увагу читачів до постаті українського письменника-фантаста, футуролога і філософа, учасника Другої світової війни, богослова і громадського діяча, двічі судимого за дисидентську діяльність, автора понад двадцять романів і повістей, зокрема таких популярних як «Зоряний корсар», «Вогнесміх», «Стріла часу», «Вогняний вершник», «Камертон Дажбога», Олександра Павловича Бердника (1927-2003 рр.).

Продовжити читання “ЗАХИСНИК ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ СКАРБІВ.”
Опубліковано

Білоруський внесок у Перші Українські Визвольні змагання.

Ростислав Кос.

Українці обурюються політикою “лукашистської” Білорусі, але захоплюються сміливістю тих білорусів, які воюють у складі ЗСУ проти московських окупантів. Що цікаво, наші північні сусіди певним чином повторюють історію, яка мала місце під час Перших Визвольних змагань.

Для багатьох такий заголовок буде дуже дивним, адже Білорусь, як і Українська Народна Республіка, не змогла здобути незалежності в той період (1917 – 1921). А проголошена 25 березня 1918 року Білоруська Народна Республіка не мала фактичної влади, оскільки діяла на території окупованій німецькими військами, які взагалі не визнавали її, хоча дозволили певну культурно-просвітницьку діяльність.

А ось найцікавіша частина білоруської збройної боротьби в той час була пов’язана із колоритною постаттю генерала Станіслава Булак-Балаховича. Про цього діяча ще тоді ходили різні легенди та міфи, бо його біографія нагадує авантюрний роман із різноманітними пригодами.

Продовжити читання “Білоруський внесок у Перші Українські Визвольні змагання.”
Опубліковано

Відозва II-го Великого Збору Українських Націоналістів (Серпень 1939 р.)

Дано у місці постою в серпні 1939 р. Президія ІІ Великого Збору Українських Націоналістів (збережено оригінальний стиль та правопис документу).

Націоналісти Українці!

Українським народом після довгих років неволі відновлені та його іменем проголошені державно-правні акти Самостійності й Соборності України — існують і зобов’язують нас!

Героїчною смертю тисячей і тисячей борців закріпили ми їх у наших душах і чинах. І хоч хвилево нас переможено, то духово ми знову стали древним народом.

Продовжити читання “Відозва II-го Великого Збору Українських Націоналістів (Серпень 1939 р.)”
Опубліковано

Конгрес українських націоналістів 1929 року.

Володимир Мартинець. (текст із сайту : https://zbruc.eu/node/86648)

Був уже найвищий час скликати Конґрес. Перші проєкти з літа 1927 р. накреслювали реченець його скликання на осінь 1927 р. «Союз Українських Націоналістів» у Празі визначив був тоді низку рефе­ратів, що мали дати підставу для вироблення програми українського націоналізму. Але вже перші спроби здійснення цього пляну виявили його нереальність, а що більше — передчасність Конґресу. Дотепе­рішнє відірване існування націоналістичних груп і перебування бага­тьох націоналістів поза організаціями та ще й розкинених по різних країнах, нарешті факт, що вони досі навіть ні разу не сиділи за спіль­ним столом, не були сприятливими передумовами для спільної праці й, що далеко важливіше, для спільних поглядів у різних справах.

Продовжити читання “Конгрес українських націоналістів 1929 року.”
Опубліковано

Постріл в обороні мільйонів.

Володимир Бірчак.

21 жовтня 1933 року діяч ОУН Микола Лемик на знак протесту проти Голодомору застрілив радянського дипломата (розвідника) Олексія Майлова. Лемик добровільно здався поліції, і судовий процес над ним дав можливість ще раз заявити усьому світу про Голодомор у радянській Україні.

Продовжити читання “Постріл в обороні мільйонів.”
Опубліковано

Київ у вересні 1941 року.

Особисті спогади члена ОУН Володимира Онищука

Пригадую вересневі дні 1941 року. Мені тоді було дванадцять років. Я мешкав у Києві по вул. Б. Хмельницького № 80 (колишня вул. Леніна) у невеличкому флігелі, який стояв всередині двору і з одного боку був двоповерховий, а з другого — триповерховий. Наша квартира була № 14. Батька звали Євген Євдокимович, маму — Галина Василівна. З нами також проживав мій брат Анатолій, який був старшим за мене на п’ять років.

Продовжити читання “Київ у вересні 1941 року.”
Опубліковано

Для ліквідації Андрія Мельника направити до Берліна спецгрупу «Вулкан»

Олександр Скрипник

передрук статті із сайту “Історична правда” https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/08/3/159941/

Після убивства у травні 1938 року Павлом Судоплатовим Євгена Коновальця органи НКВД СРСР одразу взялися за Андрія Мельника, який став на чолі Організації Українських Націоналістів. Невдовзі, наприкінці 1944 року, скориставшись тим, що тривала війна і бойові дії перейшли на територію Німеччини, зробили спробу ліквідувати його у Берліні.

Продовжити читання “Для ліквідації Андрія Мельника направити до Берліна спецгрупу «Вулкан»”
Опубліковано

ОУН В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ. Матеріали ХІХ Великого Збору Українських Націоналістів.

У Києві, 26 травня 2012 року відбувся позачерговий XIX Великий Збір Українських Націоналістів (ВЗУН). У ВЗУН взяли участь делегати з 23 обласних організацій ОУН, голова і члени Головної Контрольно-ревізійної комісії ОУН, голова і члени Сенату ОУН, голова і члени Дисциплінарної комісії ОУН, колективні члени ОУН – Об’єднання студіюючої молоді «Зарево», Фундація ім. О. Ольжича, Видавництво ім. Олени Теліги.

Продовжити читання “ОУН В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ. Матеріали ХІХ Великого Збору Українських Націоналістів.”
Опубліковано

Лист голови уряду Кубанської Народної Республіки Луки Бича до Голови ОУН Андрія Мельника.

Сьогодні, 16 лютого 2021 року виповнюється 103 річниця створення Кубанської Народної Республіки. Провідники Кубані чітко розуміли, що тільки в єдності усіх українських земель – запорука успішної та сильної України.

Продовжити читання “Лист голови уряду Кубанської Народної Республіки Луки Бича до Голови ОУН Андрія Мельника.”
Опубліковано

Вибране із доповіді Юліяна Вассияна “ІДЕОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ”

Під знаком державного чину стоїть будучність Української Нації, і тільки через нього вона зможе виявити свою духову й фізичну дозрілість у мірі, вимаганій потребами повного політичного визволення.

Продовжити читання “Вибране із доповіді Юліяна Вассияна “ІДЕОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ””