Сьогодні, 16 лютого 2021 року виповнюється 103 річниця створення Кубанської Народної Республіки. Провідники Кубані чітко розуміли, що тільки в єдності усіх українських земель – запорука успішної та сильної України.
Професор Лука Бич
Модржани, біля Праги 11 травня 1941 року
Високоповажаному Панові Полковникові
Андрієві Мельникові, Голові
Проводу Українських Націоналістів
у місці постою.
Високоповажаний Пане Полковнику!
Переживаємо часи, коли важиться доля багатьох європейських держав і народів та коли ціла Европа стоїть напередодні реорганізації її життя на нових основах. За цих обставин є цілком правдоподібним, що наслідком подій уже ближчого часу реально стане проблема відродження самостійної Української Держави.
Яко Голова Проводу Українських Націоналістів стоїте Ви, Пане Полковнику, перед незвичайно важливим і відповідальним завданням бути виразником й оборонцем державно-національних прав і інтересів цілої Української Нації та її змагань до осягнення необхідного для неї життєвого простору. Тому я, як Кубанський козак-українець, вважаю за свій обовязок висловити Вам свою думку в справі політичного положення Кубані й південно-східніх кордонів Української Держави. До цього зобовязує й управнює мене та обставина, що Кубанське населення й, зокрема, Кубанське козацтво, висуваючи мене на дуже відповідальні становища Голови Кубанського Краевого Уряду в 1917- 1918 роках та Голови Кубанської Законодавчої Ради й Голови Надзвичайної Закордонної Делегації Кубанської Краєвої Ради в 1918-1920 роках, тим самим висловили мені довіря, а водночас накладали на мене й правні та моральні обовязки заступати й боронити інтереси цього населення, зокрема перед рішаючими міжнародніми чинниками. Я вважаю, що ці моральні обовязки і до цього часу залишаються в силі, бо Кубань і досі є в неволі.
Кубанський Край, переважаючу більшість населення якого складають Українці, мусить належати до складу Української Держави. Одночасно з тим підкреслюю, що землі між східними кордонами Совітської України, долішньої Волги, Каспійським морем і Кавказькими горами, заселеними ріжними Гірськими племенами, складають нероздільну частину життєвого простору України, куди століттями йшло українське населення. І тому ті частини цієї території, які лежать поза територією Кубані і в яких українське населення
складає більшість, мусили би належати до суцільної території Української Держави.
Складаючи на Ваші руки повишу свою заяву, роблю це в пересвідченні,
що тим можу прислужитись для добра Української Нації й свого рідного Кубанського Краю, як я це добро по своїй совісті розумію.
Прошу прийняти. Високоповажаний Пане Полковнику, вислови моєї
до Вас правдивої пошани й побажання найбільших успіхів у Вашій праці.