До уваги читачів цікаві історичні документи комітету побудови пам’ятника Олегу Ольжичу у США в оселі імені Ольжича в місті Лігайтоні. Цей комітет працював у 1976-1977 роках та здійснив багато різних заходів по увічненню його пам’яті.
Особливості мовного стилю збережені.
Продовжити читання “Історичні документи комітету побудови пам’ятника О. Ольжича.”
Дарія Ковч-Якубович. (На фото Микола Бігун з дружиною)
(До уваги читачів, стаття п. Дарії Ковч-Якубович про свого діда – видатного члена ОУН Миколу Бігуна. Стилістика авторки повністю збережена).
Я називаюся Дарія Ковч-Якубович – внучка Микола Бігуна. Я роджена в Америці, але від самих початків життя пам`ятаю сильний дух патріотичного українства вдома. Я виростала в українськім “ґетто” в Америці – де дуже багато української молоді тут виховувалося в тім дусі, котрі привезли наші батьки та діди.
Продовжити читання “Микола Бігун. У НАЦІОНАЛЬНІЙ СЛУЖБІ В УКРАЇНІ Й НА ЕМІГРАЦІЇ.”
Богдан Червак, голова ОУН. (із сайту “Історична правда”)
У часописі «Волинь» за 21 вересня 1941 року, № 4а вміщена стаття Олени Теліги «Перед брамою столиці», яка не увійшла до жодного видання її творів, а отже залишається маловідомою. Натомість стаття віддзеркалює головний імператив її життя і творчості – прагнення об’єднати українську націю і повернутися до державного Києва. 22 жовтня 1941 року Олена Теліга повернулася до Києва, щоб більше ніколи його не покинути і за що заплатила власним життя.
Продовжити читання “Олена Теліга: очі і серце звернені на Київ.”
Олександр Панченко. (із сайту https://maidan.org.ua/2023/09/o-panchenko-nayvyshche-shchastya-polkovnyka-petra-voynovskoho/)
Передмовлюючи книгу споминів свого батька світлої пам’яті полковника Петра Войновського «Моє найвище шастя: Спомини…» (1999), яка побачила світ майже півтора десятка років тому у київському видавництві імені Олени Теліги, донька незабутнього сина України полковника-буковинця пані Оксана Базилевська, дружина мого земляка, полтавця з походження православного священика отця Юрія Базилевського, –наголошувала, що цією книгою її тато хотів «…увічнити пам’ять дорогих його серцю подруг і друзів, які, жертвуючи своїм життям, героїчно боролись за Самостійну Українську Державу… З юних літ підпільно діяв у рядах Організації Український Націоналістів, а напередодні кривавої війни з більшовиками був тереновим провідником ОУН Буковини й Басарабії. Коли стався зудар двох хижаків, батько із свідомих українців зорганізував великий Буковиський Курінь, який, додаючи довгий і небезпечний шлях, прийшов до Золотоверхого Києва, щоб у разі необхідності стати ядром збройних сил відродженої Соборної України…».
Продовжити читання “НАЙВИЩЕ ЩАСТЯ ПОЛКОВНИКА ПЕТРА ВОЙНОВСЬКОГО.”
БЮЛЕТЕНЬ “УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІСТ”, Ч.1, ВЕРЕСЕНЬ 1941 РОКУ.
Дня 2 вересня відбулися торжественні похорони жертв житомирського злочину.Тіла впавших перенесено зараз по вбивстві до лічниці, де їх прибрано та зложено на катафалку. В самий день похоронів місце, де находилися тіла упавших героїв було відчинене для відвідин громадянства. Попри домовину стояла почесна варта. Свою останню пошану віддало упавшим чисельно заступлене українське громадянство Житомира, дефілюючи перед їхніми домовинами. Зокрема завважувалось між відвідувачами делегації від районів, як теж і німецьких вояків. Намурах міста вивішено клєпендри від Організації Українських Націоналістів.
Продовжити читання “ПОХОРОНИ сл. п. ОМЕЛЯНА СЕНИКА і МИКОЛИ СЦІБОРСЬКОГО.”
Володимир Матусяк. (із сайту https://volochysk.com.ua/archives/2583)
Сьогодні увага істориків прикута до маловідомих епізодів національно-визвольної боротьби у важкі роки Другої світової війни, які з різних причин замовчувалися, або й взагалі були заборонені радянською цензурою. Одним із таких є долі українців в окупованому нацистами Києві. Загарбники з деякою розгубленістю поставилися до бурхливого розвитку культурного життя, намагалися загравати з українськими організаціями, певний час дозволяли незалежне самоврядування. Однак ця лояльність швидко перетворилася на ворожість, що призвело до репресій щодо провідників українського руху. У вихорі цих днів однією із головних постатей опору загарбникам став наш земляк Володимир Пантелеймонович Багазій (1902-1942).
Продовжити читання “ЧОМУ МИ НЕ ЗНАЛИ, ЩО НАШ ЗЕМЛЯК ОЧОЛЮВАВ КИЇВ?”
Ярослав Барановський (Я. Лімницький)
У бурхливих роках 1921-23, по військовій поразці та по ліквідації решток української армії по концентраційних таборах та тюрмах, на українських землях виростала нова революційна сила. Загал українського громадянства не мав змоги ще точно знати хто це й що кермує масовим спротивом народу новій, окупантській польській і большевицькій владам, він одначе це відчував, він цим жив, воно стрясало до глибин усе українство та давало віру, що боротьба ще не покінчена, український нарід не здав зброї, а щойно готовиться до нової остаточної розправи. Цілий край палав загравами пожеж маєтків польських панів і колоністів, щораз то у новій місцевості краю лунали стріли, що карали висланників окупаційної влади, яка убивствами та насильством намагалася зламати волю українського народу та приневолити його до послуху, чулось про щораз то нові зриви залізниць, мостів, державних об’єктів. Займанець безрадно шукав за невидимим противником, а нова українська армія виринала у все іншому місці, щоб відтак знову усунутися з очей ворога.
Продовжити читання “ЖИТОМИРСЬКА ТРАГЕДІЯ. (ОМЕЛЯН СЕНИК-ГРИБІВСЬКИЙ).”
30 серпня 1941 року були вбиті у Житомирі два провідні діячі ОУН: Микола Сціборський та Омелян Сеник.
У 1949 році у видавництві ім. Ольжича вийшла книга “Житомирська трагедія” (Пам’яти трагічної смерти О. Сеника-Грибівського і М. Сціборського). До неї увійшли спогади побратимів загиблих Героїв.
До уваги читачів спомин Дмитра Андрієвського “Стобара” “В боротьбі з анархією”.
Продовжити читання “ЖИТОМИРСЬКА ТРАГЕДІЯ. (“В боротьбі з анархією”).”
Олександр Скрипник. Сайт Історична правда.
В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено документальні підтвердження того, як шляхом підроблення листів до батька москва кидала тінь на одного з лідерів української еміграції Олега Штуля-Ждановича. Поширювала вигадки про нібито його співпрацю з радянськими органами держбезпеки, тим самим прагнула посіяти недовіру й розбрат серед українців і завдати удару по самій українській національній ідеї.
Продовжити читання “Підроблені листи голови ОУН Штуля-Ждановича до батька. Почерк КДБ.”
ЮРІЙ ПУНДИК. (ЧІКАГО 1965). 1. НАЦІОНАЛІЗМ ЯК СВІТОВА ПРОБЛЕМА
Говорити про націоналізм і захищати ідеї націоналізму сьогодні серед «модерних» і «прогресивних» кіл Заходу – це стягнути на себе обвинувачення у фашизмі, реакціонерстві і політичному дикунстві. Націоналізм, ocoбливо після останньої війни, став рішуче непопулярний і «несальоновий» у західньому світі.
Продовжити читання ““УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ”.”