Категорія: Територія культури

Богдан Червак

Шановний пане Міністре!

У контексті 75-ї річниці завершення Другої світової війни Ви запропонували спорудити у Берліні монумент загиблим у війні українцям.

У цьому зв’язку хотів би нагадати, що в 1944 р. у німецькому концтаборі «Заксенхаузен» загинув визначний діяч ОУН, поет і вчений Олег Ольжич.

Достеменно відомо, що Олег Ольжич закатований нацистами як один із лідерів українського національно-визвольного руху, революціонер, який під час війни боровся за незалежність України.

Гестапо заарештувало Олега Ольжича 25 травня 1944 р. у Львові. Його відправили у «Заксенхаузен» і жорстоко катували протягом двох тижнів. Однак він відмовився від будь-якої співпраці з німцями: «Українські землі є життєвим простором для українського народу. Тому будь-якого окупанта били і будемо бити!». Помер у ніч на 10 червня від тортур на черговому допиті, який проводили гестапівці Вольф, Вірзінґ і Шульц.

Однак до цього часу, не зважаючи на численні звернення, влада Німеччини відмовляється встановити меморіальну дошку на честь українського героя.

Очевидно, відмовляють тому, що на цьому наполягає Москва, проти якої боролося ОУН під час війни.

Вважаю, що Міністерство закордонних справ України саме у ці дні, коли згадуємо жертви Другої світової війни, мало б ініціювати встановлення на території «Заксенхаузена» меморіальної дошки на честь Олега Ольжича.

Олег Ольжич віддав життя за Україну. Незалежна Україна має домогтися гідного ставлення до його пам’яті, зокрема у Німеччині, де загинув герой.

З повагою

Богдан Червак,
Голова ОУН

Олександр Вакуленко

В ці травневі дні чотири роки тому незабутній захід пройшов у місті Конотопі. 4 травня 2016 року в міському будинку культури ,,Зоряний’’ відбувся Вечір пам’яті за загиблими воїнами – жителями Конотопа та Конотопського району у неоголошеній війні московської недобитої імперії проти України.

У фойє будинку культури працівниками Конотопського краєзнавчого музею ім. О. М. Лазаревського (директор – А. І. Мокроусов) було організовано виставку присвячену нашим  землякам загиблим на сході України. Неймовірно важко пережити втрату своїх рідних, друзів, знайомих які ще вчора раділи життю, будували плани на майбутнє. А сьогодні – найкращі представники нашого суспільства, які віддали життя за кожного із нас дивляться тільки із траурних фотопортретів. Ця біль назавжди увійшла у родини, до яких уже не повернуться їхні рідні – батьки, брати, сини. Продовжити читання “Вечір пам’яті за загиблими воїнами у Конотопі”

Юрій Пероганич,
генеральний директор Асоціації
підприємств інформаційних технологій України,
співзасновник ГО «Вікімедіа Україна»

З року в рік зростає популярність Вікіпедії українською мовою (далі — української Вікіпедії), як в Україні, так і у світі. За підсумками квітня 2020 встановлений черговий рекорд — місячне число переглядів сторінок української Вікіпедії досягло 101 млн, в тому числі 89 млн переглядів було з України і 12 млн з  територій інших країн.

Якими ще мовами переглядають Вікіпедію з території України, і яка динаміка цих переглядів з плином часу? Нижче, а також на графіках на початку статті — відповіді на ці питання. Продовжити читання “Українська Вікіпедія відвойовує популярність у російської”

Ніна Головченко

Вірш «Заповіт» (2014) зі збірки Бориса Гуменюка «Вірші з війни» є       чи не найпотужнішим поетичним відгуком у сучасній українській літературі на російсько-українську війну на Донбасі, що триває. [Антитерористична операція на сході України (АТО), 14.04.2014− 30.04.2018; тепер − Операція об’єднаних сил (ООС)].

2014 року на фронт, у зону Антитерористичної операції з Майдану добровільно рушили найкращі сини України. Вони пішли, щоб у тяжкому кривавому протистоянні захистити нашу незалежність.

Один із таких добровольців і став автором новітнього «Заповіту». Слово поета-фронтовика, що перегукується зі знаменитим «Заповітом» Тараса Шевченка, набуває особливої ваги у часи, коли вирішується доля рідної землі. Продовжити читання “Ніна ГОЛОВЧЕНКО про вірш «Заповіт» Бориса ГУМЕНЮКА (відео)”

Ніна Головченко

Вірш прозою – актуальна форма сучасної української поезії

 «Вірш прозою, або Поезія у прозі ‒ короткий ліричний твір настроєвого характеру, наближений за формою тексту до прози і водночас за мелодикою, підвищеною емоційністю та ліричним сюжетом, навіть із фрагментами спорадичного римування ‒ до поезії» [Літературознавчий словник-довідник (2007), с. 129].

Вірш прозою, подібно до верлібру, започаткований як давній фольклорний і біблійний жанр. У 19 ст. поезію у прозі актуалізували французькі письменники-модерністи. Перші авторські вірші прозою уклав поет Алоїзіус Бертра́н (збірка «Нічний Гаспар», посм. вид. 1842 року). Згодом цей жанр використовували Шарль Бодле́р («Малі поезії у прозі», 1869), Артюр Рембо́ («Осяяння», опубл. 1886),  граф Лотреамо́н (збірка поезії у прозі «Пісні́ Мальдоро́ра»,1869) та інші письменники модерністи / символісти / сюрреалісти 19 і 20 ст. Продовжити читання “Ніна Головченко про вірші прозою у творчості Б. Гуменюка. «Соняхи» (Відео)”

Ніна Головченко

Декілька слів про ВЕРЛІБР на прикладі «Віршів з війни» поета, учасника Євромайдану та Антитерористичної операції на сході України Бориса ГУМЕНЮКА.

Збірка «Вірші з війни» (2015) − це сучасна українська патріотична поезія. Написана переважно у формі верлібру, що є цілком органічною формою, бо, як твердить Борис Гуменюк: фіксувати війну треба в коротких жанрах, стан війни не налаштовує на розлогий формат, тут треба встигнути розпочати й завершити текст, доки живий: «А верлібр дає змогу писати просто, як їде танк, як летить куля чи вибухає снаряд». Продовжити читання “Ніна Головченко про верлібр і «Вірші з війни» Бориса Гуменюка (відео)”

Тарас Головко

Сторінками біографічного дослідження про
людину-оркестр з інопланетним розумом

Не часто буває так, щоб біографічна розвідка змушувала двох гігантів Голлівудської кіноіндустрії – Парамаунт Пікчерс і Юніверсал Пікчерс, ‑ вести війну між собою за отримання права на адаптацію її у повноцінний художній фільм. Саме це трапилося з твором Волтера Айзексона, присвяченого найяскравішому представникові італійського Відродження, художнику, архітектору, науковцю, винахіднику, анатомісту й інженеру Леонарду да Вінчі.

Ім’я колишнього головного редактора журналу Time Волтера Айзексона високо цінується в сучасному американському істеблішменті. Відомий у США журналіст, письменник та біограф упродовж останнього десятиліття Продовжити читання “Світло і пристрасть, що проникають крізь віки”