Олександр Вакуленко, фото автора.
Місто Конотоп багате на історичні події. Саме до однієї із них – перемоги козацького війська під проводом гетьмана України Івана Виговського разом із союзниками над московським військом у Конотопській битві 1659 року приурочено відзначення Дня міста.
Але не до особливих святкувань нині конотопцям. Адже, як і в 17-му столітті триває московсько-українська війна. Про неї нагадують Пантеон національної пам’яті Конотопа, Хрест воїнам, що віддали своє життя за Україну на площі Перемоги, фотопортрети загиблих конотопців розміщені у центральній частині міста. Увіковінчене й місце на вулиці Успенсько-Троїцькій, де 24 лютого 2022 року воїни 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського вступили в бій із російськими окупантами у якому загинули головний сержант Сергій Шовкун та старший солдат Сергій Балашов.
Та все ж, конотопці віддали шану рідному місту в ці літні дні присвятивши ряд різнопланових заходів до Дня міста та 366-ій річниці Конотопської битви.
В Конотопському міському краєзнавчому музеї імені О. М. Лазаревського відбулася Наукова конференція – круглий стіл ,,Конотопська битва 1659 року. Погляд крізь століття’’ у форматі онлайн. Директор музею Іван Мурзін зазначив що цей захід дає можливість науковцям поділитися своїми думками стосовно розвитку науки, культури. Це також чергова спроба показати, що ми живемо, працюємо й не збираємось зупинятися.
Начальниця управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Олена Шинкаренко привітала учасників конференції й подякувала їм, за те що вони плекають нашу історію та культуру.
Голова меджлісу кримськотатарського народу, президент Всесвітнього конгресу кримських татар Рефат Чубаров у своєму виступі зазначив, що ми в попередні роки обмінювалися нашими відчуттями, оцінками стосовно Конотопської битви. Але життя динамічне, тому варто відзначити декілька моментів, які перегукуються із сьогоденням. Отже Конотопська битва – одна з найславетніших битв. Але в повній мірі не оцінена. Хоча вона має політичне значення. Адже, тоді століття тому Україна довела, що здатна захистити свою державність. Військове значення, адже це була одна з найбільших поразок московії. Історичне значення, адже українці і кримські татари довели, що московити не є непереможними і їх можна перемагати, якщо народи об’єднаються. Тоді це показали українці й кримські татари і це перегукується із сучасною ситуацією. Адже завжди потрібно мати союзників. До того ж Крим не є перефирією, а серцем боротьби в російсько-українській війні. І уроки Конотопської битви повинні бути враховані в контексті того, що Крим як був так і залишається важливим фактором. А історичні суперечності можна подолати, коли є воля народу до їхнього вирішення. Сьогоднішня війна підтверджує, що ми здатні знаходити і об’єднувати союзників.
Заступник міського голови Конотопа Юрій Павлов підкреслив, що наша славетна перемога демонструє, що ми здатні перемогти найсильнішу армію. А зараз російська армія не є найсильнішою. Впевнений, що ми досягнемо перемоги. Дякуючи Збройним силам України, які нас захищають, ми маємо можливість проводити конференцію в Конотопі.
Український письменник, поет, драматург, кіносценарист, уродженець Конотопа Анатолій Покришень, який у 1966 році закінчив тут школу №2 зазначив, що вперше почув про Конотопську битву ще малим хлопцем. Адже на його вулиці мешкав відомий краєзнавець Іван Лисий, який її досліджував. Вдруге про неї почув під час навчання у військовому училищі. Тоді Москва, як і зараз сконцентрувала біля України велике військо. Але в Конотопі була фортеця, яка прихистила 5-тисячну залогу полковника Григорія Гуляницького. Московський князь Трубецький висунув до козаків ультиматум про капітуляцію, яку захисники фортеці одразу відкинули і відбили усі їхні атаки. І я хотів би, щоб ми знали і про кримських татар, які прийшли нам на допомогу, адже вони найближчі наші друзі і побратими.
Юрій Павлов додав, що про Конотопську битву ми повинні згадувати щодня. Доносити про неї максимум інформації. В тому числі і про той внесок, який здійснили кримські татари.
Науковий співробітник музею імені Лазаревського Шаміль Акічев нагадав що Конотопській битві передувала Гадяцька угода. А докори гетьману Івану Виговському за те що він не став переслідувати московське військо безпідставні, адже у їх була можливість заховатися у Путивльській фортеці. Зараз є книжки про Конотопську битву. Під час святкування її 350-річчя за президента Віктора Ющенка були випущені в її честь монети та конверти. Зведено Собор Різдва Пресвятої Богородиці. Ця битва засвідчила дружбу народів. Адже на стороні українців виступили й поляки, хоча незначна кількість. Адже тоді в Польщі очікувалися промосковські виступи й основна частина польського війська змушена була залишитися вдома. Стосовно самої битви, дещо залишається нез’ясоване. До цих пір невідомо де були поховані загиблі кримські татари.
Директор Державного історико-культурного заповідника ,,Путивль’’ Сергій Тупик відзначив, що тематика конференції надзвичайно важлива. Потрібно подякувати Конотопу за увагу до Конотопської битви. Але варто подумати, щоб діяв меморіальний комплекс Конотопської битви. Існує ж пам’ятник Битві народів з музеєм у Лейпцигу. І в нас було б увіковічено місце легендарної битви де могли проводитися екскурсії, тематичні заходи, і це була б гавань не лише для любителів історії, а для широких мас. До речі немає і в Путивлі музею ,,Слова о полку Ігоревім’’ у якому була б можливість більше дізнатися про княжу добу.
Юрій Павлов підтримав цю пропозицію, зазначивши що краще все ж його створювати безпосередньо в місті Конотопі.
Наступного дня, під час урочистостей з нагоди Дня міста до пам’ятного знаку (каменя) на честь героїчної оборони Конотопа та пам’ятника ніжинському полковнику Григорію Гуляницькому було покладено квіти від вдячних конотопців.
,,Ми не є нацією страждальців, а є нацією переможців. Як би нам це не намагалися нав’язати своїми стражданнями. Ми все стерпимо, витримаємо і однозначно переможемо’’, – наголосив міський голова Конотопа Артем Семеніхін під час нагородження найактивніших конотопців, які до глибини душі переймаються інтересами громади. Двоє із них – науковий співробітник Конотопського міського краєзнавчого музею імені О. М. Лазаревського Шаміль Акічев та керівник народного аматорського хорового колективу ,,Рідна пісня’’ Олександр Шерудило отримали найвищу нагороду міста – Почесне звання ,,Почесний громадянин Конотопа’’.
Ще сорок громадян, які віддали своє життя захищаючи Україну в російсько-українській війні удостоєні цього звання посмертно.
,,Історія нашої держави написана не чорнилом, а кров’ю відважних українських воїнів, які стали для нас символом мужності та незламності’’, – відзначив ведучий хвилюючої церемонії Сергій Завалій. Таку ціну платять українці за право жити на землі своїх предків у вільній, самостійній країні. Пам’ять про них буде жити в серцях вдячних конотопців.
На території музею імені Лазаревського відбулася виставка художніх робіт місцевих художників із фондової колекції музею. Цікавим виявився фотоколаж до Дня міста, який випромінює єднання та надію на краще майбутнє.
Експерементальною студією ,,Діти Мельпомени’’ МБК ,,Зоряний’’ була презентована міні-вистава ,,На згадку про Конотопську битву’’ із серії ,,Конотопські історії’’. Роль гетьмана Івана Виговського у ній втілив Сергій Завалій, а козака – Олексій Рябов.
Зворушливий проєкт ,,Капсула часу’’ було здійснено Конотопським міським будинком культури ,,Сучасник’’. Зібрані листи з нашого часу будуть відкриті аж за десять років. А у Конотопській дитячій музичній школі №2 відбувся день відкритих дверей (онлайн).
Напрочуд цікавою й пізнавальною виявилася книжкова виставка-присвята ,,Моє рідне місто – життя мого перлина’’ в міській бібліотеці Конотопської міської ради. А у міській бібліотеці імені С. І. Пономарьова увагу привернули книжкова виставка-панорама ,,Конотоп: унікальний і незламний!’’, літературно-музичний вечір ,,Від Конотопської битви до сьогодення’’ за участі місцевих поетів, любителів поетичного слова та музики. Наступна поетична подія ,,Славимо місто, в якому живемо’’ на який завітала учасники літературної студії ,,Джерела’’ відбувся в поетичній альтанці у сквері біля МБК ,,Зоряний’’.
Яскравими фарбами сяяли роботи місцевих художниць-аматорок, учасниць проєкту духовно-психологічної підтримки ,,Радість у творчості’’ (керівниця Катерина Смирнова), які презентували виставку ,,Кольорові історії конотопок’’ в Міському центрі культури і дозвілля ,,Кінотеатр ,,Мир’’. Майстерно створені картини випромінювали тепло душі любительок образотворчого мистецтва.
Невдовзі після відзначення Дня міста відбулася радісна зустріч із Олександром Діденком, який з минулого року перебував в російському полоні. Тільки наш визволений земляк разом із народним депутатом України Олександром Качурою з’явився біля пам’ятника Тарасу Шевченку, як його зустріли щирими вигуками: ,,Вітаємо!’’, ,,Україна – понад усе!’’, ,,Дякуємо!’’
,,Дякувати не мені потрібно. Дякую вам, що ви вірите в нас. А віра це дуже велика справа. Ви вірите в нас, а ми просто виконуємо свою роботу, яку маємо виконувати. Другого просто немає…’’, – із вдячністю зазначив боєць Сил територіальної оборони Олександр Діденко із села Землянка Дубов’язівської селищної ради Конотопського району. В Конотопі продовжується звичне життя. Працюють підприємства. Містом курсують трамваї. До Дня Конотопа перший свій рейс містом здійснив чеський трамвай Tatra T6A5. У позашкільних навчальних закладах діють гуртки, які відвідують підлітки – майбутнє нашої країни. Безліч нагород здобули на змаганнях вихованці авіамодельного гуртка ЦДЮТ під керівництвом Олександра Соловея та Миколи Коломійця. Та найдорожчий серед них напевно є перехідний Кубок Азова з авіамодельного спорту здобутий в 2021 році. Адже бойовий підрозділ ,,Азов’’, як і більшість конотопців демонструють приклад відданості Україні, яка потрібна усім нам для остаточної перемоги українського світлого духу над силами темряви та зла.
