Олександр Вакуленко, фото автора.
18 квітня 2024 року в Києві у Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського відбулася презентація документального фільму оператора та режисера Юрія Дереневського ,,Я килимами простелю твій шлях до волі, рідний краю’’ про творчість відомого майстра-килимаря, художника та поета, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Степана Ганжу.
Незважаючи на прохолодний весняний дощ прихильники творчості всебічно обдарованого митця Степана Ганжі зібралися в затишній залі історичної будівлі, яка пам’ятає подих Голови УНР Михайла Грушевського та його родини.
Саме тут 9 березня цього року відкрилася виставка ,,Нитка прокидається…’’: килимарство Степана Ганжі’’ до 210-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка та 35-річчя творчості Степана Ганжі. А нині кінематографістом Юрієм Дереневським спільно із Історичним клубом ,,Холодний Яр’’ створено фільм про цю вражаючу експозицію та неординарний творчий шлях автора цих мистецьких робіт. Адже працювати на ткацькому верстаті зранку до пізньої ночі, щоб створити витвір мистецтва нелегко. На це потрібно витратити декілька місяців, а трапляється й більше року. Так над виготовленням килима ,,Не вмирає душа наша, не вмирає воля’’ довелося працювати більше тринадцяти місяців.
Фільм про Степана Ганжу викликає найкращі емоції. Адже в ньому демонструється перший день роботи виставки, яку відкрила директорка Історико-меморіального музею Михайла Грушевського Світлана Панькова. Про незабутні враження під час гастролей в 1976 році по Латинській Америці згадав артист балету Ансамблю танцю України імені Павла Вірського Юрій Вернигор, який долучився тоді до хореографічної групи хору імені Григорія Верьовки. Легендарна радіоведуча Емма Бабчук, яка сиділа з маленьким Степаном за одною партою навчаючись у першому класі назвала його Сонячною душею. Саме таким запам’ятався їй цей непосидючий хлопчик. Письменник Роман Коваль зазначив, що творчість батька Степана не шанували належним чином його односельці. А він був щасливий. І зараз його шанують як визнаного митця. Скульптор, художник, поет Михайло Горловий охарактеризував свого колегу як художника цивілізацій, людину глибинного космосу України. Адже в його творчих виробах прослідковуються характерні риси Мізинської та Трипільської цивілізацій, скіфського та козацького періодів й сучасної України. Художниця Надія Віннік підкреслила, що це щастя жити в один час із великим майстром. А заслужена артистка України Лідія Вернигор побажала митцю продовжувати творити.
Звідкіля ж Степан Ганжа черпає натхнення та енергію у часи складного, але водночас захоплюючого творчого процесу? Причиною цього, є те що він народився у родині майстра-гончара Олександра Ганжі. Сталося це 18 квітня 1942 року у селі Жорнище Іллінецького району Вінницької області. І творчий спадок батька природно та гармонійно передався його дітям. Старший брат Степана – Петро став відомим художником ужитково-монументалого мистецтва. А самого Степана у молоді роки, хоча він закінчив Вінницьку школу фабрично-заводського навчання (нині – Вінницький технічний фаховий коледж) більше приваблювали танці. Тому він активно брав участь в художній самодіяльності. І саме танцям присвятив двадцять років свого життя. Свої перші кроки як професійного танцюриста почав робити у хореографічній студії при Державному ансамблі танцю України під керівництвом Павла Вірського. Під час служби в армії виступав в Ансамблі пісні і танцю Київського військового округу (нині – Ансамбль Збройних Сил України). Й нарешті в 1966 році потрапив у хореографічну групу Українського заслуженого народного хору імені Григорія Верьовки. Разом із цим уславленим колективом побував на гастролях у багатьох країнах, де захоплювався художніми полотнами та стародавніми фресками, які зберігалися в музеях та картинних галереях Мексики, Франції, Іспанії. І в 1972 році після поради колеги по ансамблю Олеся Доріченка, який розгледів у Степана неабиякі мистецькі здібності та відчуття краси, сам починає малювати.
У кінці 1980-х років Степан Ганжа зосередився на виготовленні килимів, проявляючи незбагненну працездатність та наполегливість, поки черговий шедевр не засяє у своїй красі та досконалості. І ця відданість мистецтву, яка рине із глибини його душі та самобутні килими знаходять визнання. У 2004 році Степан Ганжа стає заслуженим майстром народної творчості України. У 2010-му лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка за мистецьку серію килимів. Також він є лауреатом премій імені Данила Щербаківського та Катерини Білокур, а також мистецької премії ,,Київ’’ імені Сергія Колоса в галузі народного декоративного мистецтва.
Технології ткацтва Степан Ганжа ніде не навчаючись оволодів самотужки. А зміст оформлення його килимів, яких вже створено близько п’ятдесяти, це те що його хвилює. І воно все глибоко національне. Тут присутні Берегині, Козаки Мамаї, козаки-вершники, козацькі музики, ,,Аркан’’ – танок незборимих, півники, птахи, квіти, українські народні орнаменти, переважно притаманні рідному Поділлю. Усе це поєднання звитяги та побуту прадавнього українського народу, який не одне століття творить нашу історію.
