Богдан Червак, Голова ОУН.
28 квітня 1943 року після того, як німецькі війська зазнали поразки у Сталінградській битві, було створено Українську дивізію Ваффен-СС «Галичина».
Дивізія створювалася за ініціативи губернатора дистрикту «Галичина» О. Вехтера для боротьби з більшовиками.
На жаль, питання її державного визнання й надалі залишається гострим і невирішеним. І таким залишатиметься до тих пір, поки влада, і передусім суспільство, не усвідомлять, що висновки щодо діяльності Дивізії слід робити не під тиском Москви, або під впливом стереотипів, що склалися під час перебування України у складі радянської імперії, а виключно із усвідомлення реалій у яких формувався національно-визвольний рух під час Другої світової війни.
У червні 1944 року Дивізія була переправлена на східний фронт. Під Бродами її кинули проти наступаючих військ Червоної армії.
У ході боїв Дивізія «Галичина» була відрізана радянськими військами від німецьких частин. В жорстокому дев’ятнадцяти денному протистоянні вона зазнала великих втрат. З 14 тис. солдат тільки трьом тис. вдалося вирватися з котла, ще дві тис. приєдналися в Карпатах до УПА.
Із створенням в березні 1945 року Українського Національного Комітету, якому підпорядковувалися всі українські військові частини, що воювали на боці німців, Дивізія отримала назву 1 Дивізії Української Національної Армії й склала присягу на вірність українському народу: «Присягаю всемогучому Богові перед Святою Його Євангелією та Животворящим Хрестом, не шкодуючи ні життя ні здоров’я, скрізь та повсякчас під Українським Національним Прапором боротися зі зброєю в руках за свій Нарід і свою Батьківщину Україну. Свідомий великої відповідальности присягаю, як вояк Українського Національного Війська виконувати всі накази своїх начальників слухняно і беззастережно, а службові доручення тримати в таємниці. Так нехай мені в цьому допоможе Бог і Пречиста Мати».
З капітуляцією східного фронту Дивізія відступила в зону окупації західних союзників й була інтернована англійцями та американцями.
Отже, Дивізію слід сприймати як одну із ланок національно-визвольного руху до складу якого також входили ОУН, УПА, інші збройні формування, які ставили за мету здобуття української незалежності. Дивізію слід однозначно трактувати як військове формування, що вело бойові дії проти московських окупантів. І те, що Дивізія воювала під чужими прапорами лише підкреслює трагедію недержавного народу, який змушений в такий спосіб боротися за визволення Батьківщини. Це підтверджується й тим, що на Нюрнберзькому суді, який розглядав злочини фашизму, Дивізія не звинувачувалася в скоєнні злочинів, а тому робити це сьогодні аморально. Ще й тому аморально, що більшість ветеранів-дивізійниківбули репресовані радянською владою саме за те, що «хотіли самостійної України».
Нагадаю, що у 1985 році в Канаді працювала Комісія судді Жюль Дешена, завданням якої було проаналізувати усі закиди в адресу Дивізії і дивізійників. Ретельно перевіривши численні звинувачення, Комісія прийшла до кількох висновків: а) Дивізію «Галичина» не слід засуджувати як групу; б) обвинувачення у воєнних злочинах членів Дивізії «Галичина» ніколи не були доказані; в) не має підстав позбавляти членів Дивізії «Галичина» громадянства, або депортувати їх, оскільки уряд Канади був свідомий відносно усіх фактів, коли давав дозвіл на їх в’їзд до країни.
Звіт Комісії Дешена розставив усі крапки на «і» у справі Дивізії «Галичина», зокрема що стосується звинувачень у начебто скоєних військових злочинах.
Діяльність Дивізії «Галичина» – невід’ємна сторінка нашого минулого, відповідальність за яке несе сучасне покоління українців