Автор: Admin

Богдан Червак, Голова ОУН

Українці ! Різдво приходить на зранену війною українську землю. Всупереч бажанням кривавої Москви, українці відзначають це свято у своїй державі. Правда, на полі бою, яким стала Україна.

Віримо, що новонароджений Христос завітає у кожну нашу домівку, але передусім своїм теплом зігріє серця наших воїнів у Покровську, Куп’янську, Мирнограді, Часовому Ярі та всюди де українці не життя а на смерть б’ються із споконвічним ворогом.

У своїй молитві до Господа, яку підносимо у цей великий і світлий празник, згадуємо кожного, хто загинув за волю України, схиляємо голови перед родинами загиблих.

У цей Святвечір думками і молитвами з усіма, хто страждає на окупованих землях, хто у полоні або зник безвісти. Боже, подбай про них і облегш їхні страждання.

Сяйво різдвяної зірки зійшло над Україною!

Нехай предвічний Господь дасть нам сил перемогти ворога, зберегти державу в якій пануватиме Українка нація!

Христос народився!

Аскольд Лозинський

Настав час Різдва, і хоча воно має різне значення для різних людей, увесь світ, незалежно від релігії, відчуває дух Різдва. Для всіх людей це особлива пора року. Так само весь світ співає різдвяні колядки різними мовами або просто слухає мелодії, які легко впізнати як різдвяну колядку. Серед них однією з найвідоміших є колядка, написана українським композитором, “Колядка дзвонів”  англійською або “Щедрик”, як вона була спочатку..

Продовжити читання “Щедрик або Колядка дзвонів.”

Минули часи наліпок з кораблем і псом Патроном. Новий тренд, який у порівнянні з попередніми, можна назвати жахливим – тренд на ухилянта.

Коли ухиляння від конституційного обов’язку подають як «сміливість» чи «кмітливість», це працює проти суспільної стійкості й знецінює тих, хто реально тримає оборону, проливає кров та віддає свої життя задля майбутнього.

Такі наративи – повний шлак, якому не місце під час війни!

Продовжити читання “Рота УВО чекає на тебе.”

Богдан Червак, Голова ОУН (із сайту “Історична правда“)

На третій день свого перебування у бараці №11 відбулася подія, яка вразила голову ОУН полковника Андрія Мельника у саме серце. Під час прогулянки на вікні однієї з камер він побачив напис: “Ольжич” і біля нього намальований хрест. У полковника потемніло в очах. Цей напис міг означати тільки одне: загинув великий Ольжич, фактичний провідник ОУН на українських землях.

Продовжити читання “Німецький в’язень. Андрій Мельник у таборі Заксенхаузен.”

Бут Денис

В історії українського визвольного руху є чимало видатних особистостей які не потребують особливого представлення, бо вони є загальновідомими не тільки для фахових істориків та дослідників минулого, але й для всього українського загалу. До цієї категорії історичних постатей можна віднести й полковника А.Мельника. Бо неможливо уявити український національно-визвольний рух XX століття, без згадки про людину яка понад півстоліття свого життя присвятила боротьбі за створення (відновлення) незалежної та соборної Української Держави. Тим паче, що зрештою полковник А.Мельник став одним з небагатьох людей який очолив український національно-визвольний рух у XX столітті та перебувати на його чолі понад 26 років.

Продовжити читання “Маловідомі факти з життя полковника Андрія Мельника.”

Катерина Білецька (за першим чоловіком Кандиба), дружина Олега Кандиби.

Перші згадки про ідею написання спогадів з’являються в листах до спільного друга подружжя Кандиб, Олега Лащенка з 1950-х. Один з останніх збережених спогадів датований травнем 1994 року. Частину спогадів вона надсилала Лащенкові й писала, що має більше. Ці спогади переважно охоплюють 1940–1944 роки – від їхнього знайомства з Ольжичем до його загибелі у концентраційному таборі Заксенгаузен 1944 р., празький та львівський періоди. Спогади сфокусовані передусім на внутрішніх переживаннях авторки. Два спогади було опубліковано в 1985 та 1991 роках, решта, зокрема поданий нижче, ніде не друкувалися. Деякі спогади збережені в рукописному та друкованому варіантах з певними змінами, що дають змогу простежити рух думки авторки.

Продовжити читання “Спогад Катерини Білецької про життя у Львові 1943 року.”

Ігор Стамбол (із журналу “Український тиждень”)

Є в історії Визвольних змагань 1917–1921 років перший бій за незалежність — Крути, — але є й останній. Його згадуємо не так часто, адже гіркотою тієї поразки важко підіймати бойовий дух. Водночас Другий Зимовий похід продемонстрував небажання українців, які відчули дух своєї вільної держави, віддавати її окупантові без бою. А розстріл полонених борців за волю України під Базаром — це прояв типового злочину проти людяності з боку московитів і найбільший приклад самопожертви українців початку XX століття.

Продовжити читання “Останній бій Української Народної Республіки — честь і гідність українців під Базаром.”

Тарас Головко

Вважається, що ключовою епохою в історії людства є Середньовіччя. Чи багато знаємо про цей історичний період, коли зародився феодалізм, суспільні стани – воїни, селяни, духовенство, національні держави, в яких виникли міста – своєрідні центри ремесел і торгівлі, остаточно утвердилось християнство як одна із трьох світових релігій. По суті, Середньовіччя стало фундаментом для сучасного європейського розвитку, уявним містком між античністю та новим часом, коли формувалися ключові політичні, соціальні, інституційні й культурні основи, тим самим визначивши подальший поступ людської цивілізації.

Продовжити читання “Зазираючи в безодню Середньовіччя, або Про що свідчать приховані і явні соціальні метаморфози з далекої минувшини.”

Олександр Вакуленко, фото автора.

У Києві вшановано блискучого військового діяча часів визвольної боротьби українського народу 1917-1921 років, полковника Армії УНР Петра Болбочана, який бачив Україну виключно самостійною і докладав для здійснення цього свої зусилля.
Український інститут національної пам’яті на честь 142-ї річниці від дня народження Петра Болбочана, провів урочисту академію біля його пам’ятника.

Продовжити читання “Вшанування полковника Армії УНР Петра Болбочана.”

Журі Всеукраїнського літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг! (Олена Теліга)», заснованого Організацією українських націоналістів та Жіночим товариством імені Ольги Басараб та Олени Теліги, визначило переможців 2025 року.

І місце  Наіда ТУАЛТИ. «Білий світ». П’єса

ІІ місце Валерій ГАЛАДИМ. «Повернення». Новела.

ІІІ місце Олександр ЛАГОШНЯК. «Лютий». Повість.

Також журі конкурсу ухвалило рішення нагородити заохочувальними грамотами учасників творчого змагання: Кіру Мазур, Альону Перепелицю, Тетяну Шаповал, Ганну Заворотну, Оксану Федишин (Буртин). 

Продовжити читання “Визначено переможців Всеукраїнського літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича.”