Олександр Вакуленко. Фото автора
9 лютого 2023 року в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану відбувся Вечір з нагоди 100-ліття повстання холодноярських отаманів у Лук’янівській в’язниці.
Після нетривалого, але обнадійливого періоду УНР найбільш активний супротив більшовицькому пануванню в Україні чинився в Холодному Яру на Черкащині. Нащадки українських козаків, які жили у цій історичній місцевості не збиралися складати зброю, сподіваючись на масовий виступ свідомих людей по всій Україні. Саме на цьому бажанні українських повстанців й зіграли чекісти. Для реалізації своєї операції ,,Заповіт’’ вони залучили завербованих колишніх петлюрівців – Петра Трохименка, який представлявся полковником Гамалією та Юхима Терещенка, він же сотник Завірюха. Діяли ці зрадники від імені фіктивної Чорноморської повстанської групи. Саме вони повідомили українських повстанців про необхідність проведення з’їзду отаманів, з метою підготовки до загального повстання. Цей псевдоз’їзд призначили на 29 вересня 1922 року у Звенигородці. Прибулих туди очільників українського повстанського руху, які повірили цій легенді було затримано й доправлено в Київ у Лук’янівську в’язницю.
Але й тут вони продовжили боротьбу. 9 лютого 1923 року відчайдушним в’язням вдалося заволоділи зброєю вартових. Та вирватися із тюремних затінків не вдалося. Цьому завадив кулеметний вогонь у відповідь. Під час майже чотирьохгодинного бою у повстанців поступово вичерпався увесь наявний боєзапас. Тоді вони здійснили постріли один в одного, а ті хто залишилися живими того ж дня були страчені.
Вперше про цей безсмертний подвиг незламних борців за волю та незалежність України згадано у романі Юрія Горліса-Горського ,,Холодний Яр’’. Через багато років невтомному досліднику історії визвольної боротьби українського народу першої половини 20 століття Роману Ковалю вдалося з’ясувати обставини подій, напередодні та під час Лук’янівського повстання, у якому загинули 38 повстанців. Серед них – отамани Холодного Яру і Чорного лісу Ларіон Загородній, Мефодій Голик-Залізняк, Юрій Дроботковський (Чорнота), Денис Гупало, Сергій Захаров, отаман Київщини Гайовий (Іван Грисюк) та його помічник Михайло Куценко, козак Григорій Олійник, полковник Армії Української Держави Кость Здобудь-Воля з Кубані, козаки-холодноярці Олексій Добровольський та Корній Черкас, підпільник Іван Ляшенко із Криворіжжя, сотники корпусу Січових Стрільців Армії УНР Микола Опока та Михайло Турок з Галичини…
Наших славних лицарів із великою вдячністю згадали на пам’ятному вечорі Президент Історичного клубу ,,Холодний Яр’’ Роман Коваль, історики Юрій Юзич та Владислав Карпенко, голова ОУН Богдан Червак, директорка музейно-етнографічного комплексу ,,Дикий Хутір’’ Леся Островська, юний козак Михайлик, письменниця Лариса Ніцой, голова політичної партії ,,Народовладдя’’ Юрій Левченко, краєзнавець Євген Букет, правоохоронець Максим Лободзінський, поети Павло Вольвач, Василь Ковтун та Владлен Ковтун. Їм присвятили пісні Василь Лютий, Святослав Силенко, Сергій Василюк, Тарас Компаніченко та Михайло Гречкин.
Лук’янівський бій був показаний й на великому екрані у епізоді фільму режисера Володимира Бондаренка ,,Вони боролись до загину’’, як і безцінні світлини, що залишилися з тих часів. Саме завдяки їм художник Дмитро Бур’ян створив портрети отаманів Холодного Яру, які демонструвалися у фойє.
А гості вечора неначе долучилися до чогось святого. Адже пам’ять про героїв минулих часів живе через століття в серцях сучасних українців. Напевно це й було одним із бажань повстанців у останні хвилини життя.
Символічно що нині, коли триває російсько-українська війна чимало учасників пам’ятного заходу зі зброєю в руках стали на захист рідної землі. Тому боєць Роти УВО Василь Лютий, як цінну реліквію вручив шеврон цього бойового підрозділу ведучому заходу Роману Ковалю.
Із сумом згадали й полеглих побратимів – членів Історичного клубу ,,Холодний Яр’’ командира батальйону ,,Карпатьська Січ’’ Олега Куцина із позивним ,,Кум’’, який загинув 19 червня 2022 року на Ізюмському напрямку та командира відділення цього ж підрозділу Андрія Жованика ,,Татарина’’, який віддав своє життя 2 серпня 2022 року під Соледаром.
Організаторами пам’ятного заходу з нагоди 100-ліття повстання холодноярських отаманів разом із іншими борцями за волю України у Лук’янівській в’язниці виступили Історичний клуб ,,Холодний Яр’’ та Національний музей Революції Гідності.
